Коридори Гуманітарного ліцею, що на Печерську, прикрашають картини визначних сучасних художників. Вони там доречніші, ніж у коридорах влади, де інші ціни і цінності. Картини подарували автори чи випускники, яких щодня бачимо в новинах. Серед них урядовці, політики, журналісти, громадські діячі.

Днями старшокласники вітали у своїй альма-матер метра живопису Олександра Дубовика, який представив їм виставку своїх робіт. Це одна з акцій на честь його 85-річчя і чвертьстолітнього ювілею ліцею. «Академік-легенда виставляється в нашому навчальному закладі втретє, — пояснює куратор і викладач художньої культури Ганна Снітко. — Адже у вихованні еліти країни дуже важлива культурна складова».

Молоде покоління захоплюється мудрістю митця-філософа. Фото Володимира ЗАЇКИ

Виставка демонструє п’ять десятиліть творчих пошуків митця-філософа, які відображено в палітрі, темах, техніках і стилях.

У відкритті експозиції взяли участь академік, лауреат Шевченківської премії Тетяна Кара-Васильєва та заступник міністра культури Ігор Лиховий. Пан Олександр усміхається в телекамеру: «Для мене це свято і насолода, можливо, зараз мої роботи споглядає майбутній Президент». Його картина «Проникнення у невідоме» як дороговказ виставки. Старшокласники запитали пана Олександра про ключ до розуміння його полотен.

— До кожної роботи треба шукати свій шлях, вступати з нею в діалог, — і попереджає: — В діалозі немає істини.

Художник часто висловлює провокаційні думки, обґрунтовані тернистим життєвим шляхом, дискусіями з провідними інтелектуалами світу. «Всі великі роботи продовжуємо ми. Головне в мистецькому творі принципова багатозначність, відчуття енергії, яку сприймаємо душею». Саме енергія через колір-символ — це і є душа його мистецтва.

Полотна автора вражають енергетикою й інтелектуальним одкровенням. Фото Володимира ЗАЇКИ

— Чому ваші картини квадратні? — цікавиться ще один старшокласник.

— Квадрат — вікно в інший світ, і все це — життя.

— Яка улюблена техніка?

— Я працював у різних. Мені подобається творити в будь-якій техніці.

Зазначу, художник засвідчив свій талант та фах у техніці килимів, літографії, ліногравюри, вітража, мозаїки, гобелена, книжкової графіки, настінного розпису, плаката, дизайну книжок, навіть одягу.

— Бажання бути художником осмислив у 15—16 років (тобто йому було стільки само, як і юним ліцеїстам). Були певні генетичні передумови до творчості. Батько у мене поет. Його репресували, коли мені було 10 років. У 16 я познайомився з дідом батька — гончарем. Пам’ятаю дуже красивих левів його роботи. З дитячого садочка я малював, для мене не було складнощів з вибором професії.

Я входжу в його реалістичний «Пейзаж» 1969 року, подорожую його «Голландією» 1971-го, «Ладогою» (1967), «Фінляндією» (1969), блукаю в історичних пластах «Палімпсесту» 1987-го.

— Ідея палімпсесту — ідея змішування в діалозі систем, — пояснює метр.

На виставці представлено знакові для майстра «букети», «діалоги», «тріумфатори» різних десятиліть. Як художня відвертість та інтелектуальне одкровення сприймаю роботи «Повержений» 2007 року, «Таємна вечеря» 2005-го, «Меланхолія» (2009) зі схиленою жінкою на тлі латинських текстів.

— Художник починається тоді, коли є своя концепція, індивідуальні знаки і своя печаль, — вважає Олександр Дубовик.

Здавалося б, у 85 років можна почивати на лаврах і вдихати фіміам від захоплених відгуків у музеях та галереях світу. Але пан Олександр щорічно демонструє невичерпну енергію фарб-сентенцій, слів-думок, які втілені в іронічні роздуми стосовно координат культури та перетину цивілізацій: від їхніх печерних витоків до майбутньої зустрічі з іншими вимірами та формами життя. Сюжетам його картин властиві зіткнення, зустрічі вкорінених у культурі образів і їхній прояв у безмежжі духу. В наш час різноманіття спеціалізацій, брендів та трендів Олександр Дубовик вражає гуманітарним енциклопедизмом.

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»