Заступник генерального директора
ПАТ «АК «Київводоканал»
Андрій БІЛИК


 

Не повірите: перші водогони в Києві з’явилися у… X столітті. Тоді труби виготовляли з дерев’яних колод, в яких видаляли середину. Дерев’яні віадуки подавали на Поділ воду з джерел, що били на сусідніх пагорбах. На дніпровську воду перейшли значно пізніше — коли населення Києва зросло. Якістю води ніхто не переймався, бо особливих проблем не було до 1908 року, коли в місті почалася епідемія черевного тифу і холери. Вона, кажуть дослідники, дискредитувала ідею річкового водопостачання. На вимогу міської громади, водопровідне товариство припинило забір питної води з Дніпра, і Київ перейшов повністю на артезіанську воду.

І лише з 1939 року, коли спорудили Дніпровську водопровідну станцію, місто знову, але вже без ризику спалаху епідемій, перейшло на змішане водопостачання — річкове й артезіанське. У вересні цього року, до речі, «Київводоканал» святкуватиме своє 140-річчя. У 1961 році було збудовано Деснянську водопровідну станцію. Ці два об’єкти й донині забезпечують основний обсяг подачі питної води столиці. Безумовно, вона очищається перед тим, як прийти до споживачів, та все ж — чи можна назвати її справді питною? Адже ми часто чуємо, що воду з-під крана пити не можна, аби не нашкодити здоров’ю.

Прояснити ситуацію для споживачів і відповісти на їхні запитання ми попросили заступника генерального директора ПАТ «АК «Київводоканал» Андрія БІЛИКА, запросивши його на редакційну «пряму лінію».

Старі труби кращі, ніж нові

— Андрію Олексійовичу, а чи залишились десь у Києві труби, наприклад, столітньої давності, в робочому стані?

— Уявіть собі, справді досі в Києві збереглися старі труби — ветхі й давні за нормами амортизації, але вони працюють краще, ніж нові. Ці мережі 1900-х років надійні, в основному з чавуну, претензій до них немає. І аварійні роботи на них ми майже не проводимо. А ось найбільш аварійні мережі — це якраз кінця епохи Радянського Союзу. Якщо взяти комплексні масиви постчорнобильської індустріальної забудови, які зводились дуже швидкими темпами, — там в основному сталеві труби, у них система антикорозійного захисту уже зношена. До того ж, тоді все будувалось у режимі економії, тому товщина труб залишає бажати кращого. Адже вони з самого початку запроектовані на ресурс до 20 років. На сьогодні саме з ними  найбільше мороки. 

— Скільки мереж нині потрібно поміняти?

— Повністю замортизованих і таких, що вимагають заміни за аварійністю або за «віком», — понад 25%. При загальних 4 тис. км мереж водопроводу заміни вимагають майже 900 км. А при загальній протяжності 2,7 тис. км каналізації поміняти потрібно майже тисячу кілометрів.

— Фінанси на цю заміну є чи ви тільки «дірки латаєте»?

— Фактично джерел фінансування може бути три. Перше — власні гроші підприємства. Але щоб мати ці кошти, потрібно, щоб тариф містив інвестиційну складову. Та нині її немає, і тарифи не покривають навіть наших прямих витрат на собівартість, не кажучи вже про інвестиції. За гроші підприємства ми в основному тільки латаємо дірки. Звичайно, стараємось міняти труби на тих найаварійніших ділянках, де пошкодження виникають системно, адже це наші гроші. Загалом міняємо в середньому по 10 км на рік.

Іншим джерелом фінансування можуть бути кредитні кошти, але на сьогодні, знову ж, повертаючись до тарифів і до структури наших боргів за енергоносії, ми кредити взяти не можемо.

Ще одне джерело — гроші державного або міського бюджетів. Але їх, на жаль, виділяють дуже мало і цього недостатньо. За останні 10 років фактично на пальцях можна перерахувати ті колектори і водогони, які перекладені і введені в експлуатацію за кошти бюджету, виділені цільовим спрямуванням «Київводоканалу».

Ярослав,
м. Київ:

— Скажіть, будь ласка, як очищають водопровідну воду в Києві і яка її якість? І як її краще очищувати вдома для споживання?

— Водопостачання міста Києва здійснюється як з поверхневих джерел — річок Десни і Дніпра, так і з підземних — це артезіанські глибинні свердловини сеноманського і юрського водоносних горизонтів. Артезіанська вода за своїми хімічними і бактеріологічними властивостями не підлягає глибокому очищенню, тому фізично ми її лише знезаражуємо і подаємо у мережу споживачам.

Річкова ж вода проходить повний комплекс очистки з використанням сучасних реагентів. У складі очисних споруд — фільтрувальні станції. По Дніпровському водопроводу вода додатково озонується, відбувається коагуляція з метою видалення шкідливих сполук і зменшення каламутності річкової води. Після цього відбувається вторинне хлорування задля бактеріологічної стабільності води в мережах, і вода подається в мережу споживача. Споруди працюють у сталому технологічному режимі, якість води відповідає нормативним вимогам. Але, на жаль, Дніпровська водопровідна станція збудована в 1939 році, споруди потрібно комплексно реконструювати, аби вони відповідали сучасним вимогам. А ось Деснянська станція — сучасніша, але теж не нова — торік їй виповнилось 50 років.

Очищувати воду в домашніх умовах можна, використовуючи побутове обладнання, яке пройшло сертифікацію в Україні і дозволене Міністерством охорони здоров’я та органами стандартизації. Але «Київводоканал» не контролює ефективності і фактичної доцільності установок, бо це не належить до нашої компетенції. Тому рекомендую вивчити це питання самостійно, звернувши увагу на наявність дозвільних документів.

— А просто з-під крана воду не можна пити?

— Звісно, залежно від того, в якому житловому фонді ви живете. Якщо вашому будинку теж 50-60 років, то на якість питної води впливає і стан внутрішньобудинкових мереж, які мають менший діаметр, більше псуються в процесі експлуатації і фактично є вторинним забруднювачем нашої поданої очищеної води.

Аварії виникають через зношеність мереж. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Коли реконструюють Бортницьку станцію? 

Ірина,
м. Київ:

— Я живу на Харківському масиві, і мене турбує недавня аварія на Бортницькій станції аерації. Чи не вплинуло це на якість води, яку ми споживаємо? Адже ми недалеко від цієї станції мешкаємо.

— Хочу вас заспокоїти: жодного впливу на якість питної води, яка подається централізовано киянам, ця аварійна ситуація не має. В процесі її локалізації не було допущено витоку стічних вод на поверхню, і технологічно, повірте, жоден вплив неможливий. Відбулось лише руйнування конструкції колектора на території безпосередньо очисних споруд Бортницької станції аерації. Справді, дуже складна аварія, але завдяки нашим оперативним діям ми впоралися з нею. Нині керівництво міста спільно з «Київводоканалом» вирішують питання про прискорення темпів ліквідації аварії.

— А от щодо бюветів: чи можна нині з них воду споживати? Тому що та вода, яку я раніше брала, була начебто чистіша, а останнім часом у воді з бювета плавають якісь пластівці.

— «Київводоканал» здійснює лише технічне обслуговування бюветів. У минулому році керівництво столиці прийняло рішення щодо зміни балансоутримувача бюветних комплексів. І нині створено комунальне підприємство «Київводфонд», якому будуть передані всі бювети в Києві в оперативне управління і на баланс. Щодо пластівців у воді — якщо біля бювета немає додаткової інформації про те, що призупинена його експлуатація або проводяться якісь профілактичні заходи, то споживати воду можна. Щоденно вода відбирається і контролюється органами санепідемнагляду і періодично контролюється фахівцями «Київводоканалу». Але якщо є такий сигнал — я дам доручення, ми розберемося і проаналізуємо ситуацію, що за чинники впливають на якість води.

— І ще одне. Ми раніше купували очищену воду по 50 копійок за літр. Коли її кип’ятили, в чайнику не було осаду. А от коли кип’ятимо воду з бювета, випадає дуже великий осад. Від чого це залежить?

— У процесі обробки води, в тому числі і кип’ятіння, осад утворюється внаслідок наявності у воді розчинних солей різних металів. Тобто це мінералізація самої природної артезіанської води. Вона справді досить значна: в окремих бюветних комплексах мінералізація може досягати 1 грам на літр — високі показники. Оптимальними показниками для щоденного споживання людини є приблизно 0,4—0,8 г/л. Фактично висока мінералізація призводить до утворення накипу на побутовому посуді, таку воду можна споживати як природно-лікувальну. Але я б не радив пити її постійно.

Я б порекомендував споживати воду з показниками мінералізації більш приємними нашому організму — не більше 0,5 г/л.

— А чи варто воду, яка біжить з крана, доочищувати побутовими фільтрами?

— Це запитання споживачі ставлять досить часто. Насамперед треба звертати увагу на наявність сертифікації і відповідних дозвільних документів виробників цих фільтрів. Якщо вони рекомендовані до застосування Міністерством охорони здоров’я, якщо пройшли повну сертифікацію в Україні, то справді можуть покращувати якість води, прибирати додаткові забруднення, які утворюються в ній під час транспортування по внутрішньобудинкових мережах.

— В якому стані нині перебувають станції аерації в Києві і яких заходів вживають, щоб поліпшити їх роботу або щоб попередити наступні поломки?

— Станція аерації в місті Києві, на жаль, одна-єдина — це Бортницька (БСА), яка експлуатується вже понад 50 років. Нині стан її насправді аварійний, про що свідчить подія, яка трапилась 17 січня ц.р. Щодо заходів, які вживаються, по-перше, зараз затверджена концепція Генерального плану розвитку столиці, якою рекомендовано місту Києву спільно з Київською облдержадміністрацією визначити місце розташування майбутніх перспективних правобережних очисних споруд. Щоб підвищити надійність системи каналізування і обробки стоків у місті Києві, безпосередньо по нашій діючій БСА, наразі розроблено техніко-економічне об∂рунтування проекту очисних споруд, що передбачає повну комплексну реконструкцію споруд першої черги, яка найстаріша, найбільш замортизована. Також передбачена реконструкція всієї технологічної лінії другої і третьої черги споруд БСА. На жаль, подальше проектування нині стримується, але спільно з керівництвом міста ми стараємось у межах компетенції розв’язувати проблему. Торік у грудні вже отримано позитивний висновок, затверджено державною експертизою проект реконструкції безпосередньо першої черги БСА. В бюджеті Києва на цей рік передбачено асигнування на початок будівельних робіт.

Олекса ШАЯН,
м. Київ:

— Я живу на Оболоні, вулиця Північна. Останнім часом у нас  почастішали випадки відсутності гарячої води, після яких, коли включають воду, вона тече з глиною. А далі забиваються всі фільтри і лічильники, я викликаю сантехніка, щоб усунути несправність. Що це таке, яку ж ми воду п’ємо?

— Дозвольте роз’яснити, що до компетенції «Київводоканалу» входить виробництво і постачання лише холодної води. До гарячої води ми не маємо стосунку, хоча наша холодна вода є джерелом для виробництва підприємствами Теплокомуненерго гарячої води як послуги. Чому у вас її періодично відключають, треба спитати у того, хто вам її постачає. У нас на вулиці Північній, повірте, процедура виконання аварійно-відновлювальних робіт на мережах холодного водопостачання налагоджена, аварійних системних випадків не буває.

— Ще одне запитання. У нас поряд є бювет. Я набираю воду з нього, приношу додому, виливаю у скляні банки, вода стоїть три дні і зеленіє. Я запитував в Оболонській санепідемстанції, що це за вода, просив, щоб перевірили, а відповіді й досі не отримав. Нам кажуть, що це якісна вода. Але в селі у матері я як наберу води, то вона десять днів стоїть і не зеленіє. А тут…

— Я так розумію, що фахівці санепідемстанції за вашим зверненням брали воду на аналіз. Система санітарного контролю якості води в бюветних комплексах налагоджена і діє. І справді райСЕС та «Київводоканал» за різними регламентами відбирають воду на аналіз двічі на місяць з кожного комплексу. Цей моніторинг постійний, і вода нормативним вимогам відповідає, споживати її можна. Чому вона зеленіє — на це я вам, на жаль, у телефонній розмові відповісти не зможу, треба провести глибші дослідження і визначити, які фактори на це впливають.

Марина,
м. Київ:

— Моя двоюрідна сестра нещодавно народила донечку, тож хоче знати: якщо доочистити воду з крана за допомогою звичайного побутового фільтра, чи можна немовляті на цій воді готувати їжу? Чи краще купувати воду у пляшках або іншим чином очищувати? Що б ви порадили молодій мамі?

— Скажу з особистого досвіду. Я батько трьох дітей, двоє з яких якраз малеча. В будь-якому випадку для приготування їжі для дитини воду потрібно кип’ятити. В процесі кип’ятіння всі сполуки, навіть ті ж хлорорганічні, які можуть утворюватися після стабілізації і бактеріологічної обробки води, випаровуються. Вода з-під крана відповідає санітарним вимогам і правилам, і вона справді безпечна для споживання, але на неї можуть впливати вторинні забруднювачі — такі, як технічний стан внутрішньобудинкових мереж, термін її транспортування тощо. Якщо ми говоримо про воду для пиття для маленької дитини, то, може, є сенс використовувати воду з пляшок, якщо вона сертифікована, якщо вона справді надійного виробника.

А для приготування їжі для малечі можете використовувати воду з-під крана. Вона не містить сполук, які можуть негативно впливати на організм людини. Я особисто і моя дружина використовуємо воду з крана для приготування їжі, і дітки ростуть, сподіваюсь, усе буде добре і з вашою племінницею.

— Якщо я вас правильно зрозуміла, то воду з крана можна не доочищати фільтром, а закип’ятити і вже з неї готувати?

— Абсолютно правильно. Бо фільтр містить змінний картридж, який має свій ресурс, за ним необхідно стежити. І якщо ви його своєчасно не зміните, на цьому картриджі може утворюватись вторинне бактеріальне забруднення, яке передається у воду повторно після проходження через фільтр.

Поставте лічильник — і економте воду. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ 

Бійтеся дешевих чайників!

Оксана НАГІРНА,
м. Київ:

— Я проживаю на Оболонському проспекті. У нас одні сусідки кажуть, що вода на Оболоні подається з бюветів, другі — що змішана вода, а ще є така думка, що з Дніпра. Звідки все-таки подається вода саме в районі Оболонського проспекту?

— Житловий масив Оболонь фактично єдиний на території міста Києва, який споживає виключно артезіанську воду. У будинки частини району подається вода і з Дніпровської водопровідної станції, але це не там, де ви мешкаєте. А безпосередньо у вашому районі — стовідсотково артезіанська вода. Вона не зовсім бюветна, бо вода з бювета подається без будь-якої обробки, тобто не хлорується, не знезаражується, не фільтрується. А артезіанська вода з таких самих свердловин, яка подається мережами централізованого водопостачання, для забезпечення бактеріальної стабільності знезаражується. В цьому, по суті, єдина різниця між тією водою, яка в крані, і тією, яка в бюветі у вас на масиві Оболонь.

— І друге питання. Якщо просто відстоювати воду в посуді — це щось дасть для її поліпшення чи ні?

— Якщо ви наберете з-під крана воду і відстоїте її протягом хоча б двох годин у відкритій ємкості, то залишки знезаражуючих реагентів, таких як хлорсполуки, леткі під час контакту з повітрям, поступово зникатимуть з води. Після відстоювання ви отримаєте ту ж саму бюветну воду.

— Багато хто не радить кип’ятити воду вдруге, мовляв, це принесе шкоду організму. Як має бути правильно?

— Справді, первинне кип’ятіння дає користь, тобто під час нагрівання води до певної температури з неї будуть інтенсивно видалятися сполуки, які туди потрапили техногенним чином під час знезараження і залишки хлору. Але в процесі кип’ятіння вода міняє свій склад. І тут може утворитися накип, оскільки ви, жителі Оболоні, вживаєте стовідсотково артезіанську воду з підвищеним мінеральним складом. Стосовно вторинного і наступного кип’ятіння — це вже більше питання до медиків, ніж до фахівців водоканалу. Однак справді не рекомендується її кип’ятити більше одного разу. Тому що це впливає передусім на органолептичні чинники, тобто вона стає неприємною для споживання.

Валентина,
м. Київ:

— У якому чайнику краще кип’ятити воду — в електричному чи на плиті?

— Я б це запитання повернув трохи в іншу площину. Загалом однаково —  в будь-якому чайнику кип’ятити можна, але тільки якщо цей чайник пройшов сертифікацію і стандартизацію, якщо він дозволений для використання. Порадив би з великою обережністю ставитися до пластмасових чайників китайського виробництва з низькою вартістю, оскільки не завжди у країні Піднебесній використовують відповідні матеріали. Такі чайники можуть передавати воді й неприємний запах, і якісь неорганічні сполуки можуть виділятися з нього і потрапляти у воду під час кип’ятіння.

— У Києві є приватний сектор. Ви туди централізовано подаєте воду чи жителі облаштовують індивідуальні криниці або свердловини?

— Мережами централізованого водопостачання охоплено майже 80% приватного сектору. Але нині законодавство дозволяє облаштування артезіанських свердловин для побутових потреб без відповідних узгоджень і проектів. На жаль, люди через поступове підвищення тарифів на централізоване водопостачання починають облаштовувати свердловини неконтрольовано. А це матиме жахливі наслідки років через 20—50.

— Які саме наслідки можуть бути?

— Насамперед часто свердловини робляться без проекту, хоча постанови Кабміну і урядові документи обмежують їх глибину. Але ви ж знаєте, люди подекуди хочуть свердловину якомога глибшу. Тому досить часто в приватному секторі пробивають свердловини на промислові стратегічні горизонти, які мають категорію захищених. Оскільки свердловини робляться без проектів, не завжди бурять їх фахівці, то під час цієї роботи можливе потрапляння туди нечистот з тих же вигрібних ям. Якщо буріння виконано неякісно і об’єкт експлуатується непрофесійно, то через негерметичність чи свищі в структурі свердловини до води в свердловині можуть потрапляти води верхніх та інших горизонтів. А взимку буває ще й таке. Посипають сіллю дороги, а сіль — реагент, який просочується в грунт, а з нього — у воду верхніх водоносних горизонтів і потім може потрапити у стратегічні промислові, які справді чисті. Отже, відбувається забруднення якісної води. У Києво-Святошинському районі ситуація з цим дуже гостра.

— Наскільки я знаю, «Київводоканал» останнім часом «пішов війною» на тих, хто незаконно врізався в каналізацію. Їх відрізають від мереж. А що вони роблять потім — пишуть скарги чи навпаки, заяви про легальне підключення?

— У Києві нині понад 20 тисяч приватних будинків. На сьогодні майже половину сектору приватної забудови не забезпечено централізованим водовідведенням. Зазвичай там використовують вигрібні ями, а розробляються вони без проектної документації. Ця ситуація взагалі жахлива. Бо ж можливе й забруднення питної води. Відрізаючи тих, хто несанкціоновано підключився до каналізаційної системи, ми намагаємось вплинути на їхню свідомість. От тільки справді свідомих мало. Бо нерідко бувають випадки, що той, хто один раз порушив, шукає спосіб, як порушувати далі. Хоча 50% тих, кого ми відрізаємо від каналізаційних мереж, приходять, цікавляться, як підключитися на законних підставах, пишуть гарантійні листи…

— Може бути, що люди незаконно врізаються, бо не знають, як це зробити легально.

—Та все добре знають. Інформація про це не секретна, відкрита. Можна в інтернет-пошуковику знайти наш сайт, там усе чітко написано. Можна подзвонити нашим фахівцям, і вони все розкажуть. Тим більше, що цією «самоволкою» займаються не бабусі-дідусі сімдесятирічні. А досить забезпечені люди, з хорошою освітою. Такий шлях багато обирають свідомо, керуючись низкою своїх причин. Одні вважають, що так дешевше, другі самовільно підключаються за порадою друзів чи знайомих,  треті інакше й вчинити не можуть, бо в них усе будівництво незаконне і вони розуміють, що піти законним шляхом вони просто не можуть. Адже тут потрібно буде легалізувати весь об’єкт.  

Пряму лінію підготувала
і провела
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Андрій БІЛИК. Народився 1975 року. У 1997 році закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «водопостачання та водовідведення, раціональне використання та охорона водних ресурсів», отримав кваліфікацію інженера-будівельника. У системі ПАТ «АК «Київводоканал» працює з 1997 року. Обіймав посади слюсаря аварійно-відновлювальних робіт, інженера, заступника головного інженера Підприємства експлуатації водопровідних мереж, заступника директора департаменту експлуатації водопровідного господарства, першого заступника директора Департаменту водопровідного господарства. З 2011 року — заступник генерального директора ПАТ «АК «Київводоканал» з технічних питань та перспективного розвитку.

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.