ПОРАХУВАЛИ — ЗАПЛАКАЛИ

Економічні збитки від революцій аналітики оцінили у 225 мільярдів доларів

Двадцятишестирічний Мухаммед Буазізі, людина з університетським дипломом,  не міг знайти кваліфіковану роботу, перебиваючись випадковими підробітками на базарі. Коли вигнали і звідти, заявивши, що в нього немає відповідного дозволу, який можна було купити лише за хабар, невдаха облив себе бензином і підпалив. Так понад два роки тому розпочалась Жасминова революція в Тунісі, яка призвела до зміни влади і стала поштовхом до низки наступних: у Єгипті, Ємені, Лівії…

Утім,  історія свідчить, що дивіденди від  революційних змін не завжди бувають пропорційними затраченим зусиллям, а виграють  не завжди ті, хто  найбільше на це сподівається. 

Нещодавно свій невтішний прогноз оприлюднили й  економісти. Йдеться зокрема про те, що в 2010 році МВФ прогнозував: економіки Єгипту, Тунісу та Лівії разом узяті становитимуть 2,2 трильйона доларів у 2011—2015 роках. Нині  цей показник знижений на 10%, що й становить суму збитків від Арабської весни. Такі  підрахунки зробив один з підрозділів Reuters — BreakingViews. І,  як зазначає ліванська «Дейлі стар», їх можна назвати повністю об’єктивними, оскільки у прогнозах МВФ враховано всі чинники,  які можуть вплинути на спад ВВП, а не лише наслідки революцій.

Рука, зігнута в кулак, завжди може розпрямитися. Фото з сайту conservativeactionalert.com

Туніс. Від Буазізі до Белаїда

Убивство Шокрі Белаїда, який був відвертим критиком правлячої ісламістської партії Еннахда, спричинило протести по всій країні. Люди, які думали, що насильство та розкол у їхній країні вже позаду,  знову  протестують на тих самих вулицях, що й два роки тому, вступають у сутички з поліцією та звинувачують уряд у тому, що він вкрав їхню революцію. Масові безлади у Тунісі відбуваються на тлі глибокої політичної кризи.

Демонстранти вимагають відставки уряду ісламістів з Партії відродження, яку, серед іншого, звинувачують у вбивстві  Белаїда. Та, своєю чергою, закиди у причетності до злочину заперечує. А коли прем’єр-міністр Хамаді Джебалі, аби  послабити напругу, заявив про створення нового технократичного уряду, виступає проти його ініціативи.

Та хоч би що казали, вбивство Белаїда — перше вбивство політичного лідера у країні від часу революції 2011 року. Тому президентові  країни Монсефу Марзукі, який називає  покійного давнім другом і сподівається  уникнути нової революції, слід  пригадати, з якої причини зацвів у грудні 2011-го жасмин.

Єгипет. Мурсі — бородатий Мубарак

Певне дежа вю пережили єгиптяни, коли восени знову десятками тисяч протестували на площі Тахрір. Тій самій, що стала символом боротьби проти режиму Хосні Мубарака.  Тільки тепер вже йшлося про захист  Конституції країни. Чинний президент Єгипту Мухаммед Мурсі дедалі частіше стає об’єктом невдоволення  громадян. З легкої руки журналістів його вже називають «бородатим Мубараком», натякаючи на авторитаризм та прихильність до залучення військових для приборкання  невдоволених громадян.

Водночас у країні дедалі загострюється соціальна нерівність і зростає зубожіння  певних верст населення, проти якого боролися два роки тому учасники велелюдного зібрання на Тахрірі. Приміром, попри те, що в магазинах і кондитерських в асортименті представлені будь-які хлібобулочні вироби, лише незначний прошарок суспільства може дозволити собі купувати дорогий хліб, а більшість у Єгипті харчується переважно рагифами — перепічками з темного борошна.

А що прогрес не стоїть на місці, то віднедавна, за інформацією єгипетського міністерства місцевого розвитку, рагифи, які субсидує уряд і основним споживачем яких є соціально незахищені верстви населення,  видаватимуть за… смарт-картками.

За допомогою зчитувальних електронних пристроїв кожен громадянин щодня зможе одержати на руки три перепічки, причому придбати хліб можна буде лише через державні пекарні, де вестимуть суворий контроль і облік, щоб уникнути контрабанди борошна.

Лівія. Каддафі немає, і миру немає

Масові протести під впливом революцій у сусідніх Тунісі та Єгипті криваво придушила лівійська поліція та армія два роки тому  17—18 лютого. За кілька тижнів  у Лівії почалася громадянська  війна.

27 червня 2011 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Муаммара Каддафі разом із його сином, а також голови розвідки, звинувативши їх у злочинах проти людяності впродовж громадянської війни в Лівії. Політик-бедуїн,  якого згодом захопили і розстріляли у Ситрі, на жаль, не зміг забрати з собою в інший світ усього негативу й лівійських проблем. Країну й досі лихоманить.

Нещодавно син колишнього лівійського лідера Сейф Каддафі вперше постав перед судом  у західному місті Зінтан. Його звинувачують  у можливій передачі австралійському адвокатові документів, які могли загрожувати державній безпеці.

І хоч Міжнародний кримінальний суд хоче притягти Сейфа Каддафі до відповідальності за злочини проти людяності, Лівія відмовляється передавати його до Гааги, заявляючи, що хоче судити вдома, де синові диктатора загрожує смертна кара.

Вочевидь, мир і спокій на Близькому Сході запанують ще не скоро. Доля Сирії ще не вирішена остаточно. У конфлікті між урядовими військами  та повстанцями, що триває вже майже два роки, загинули, за різними даними, від 70 до 90 тисяч  людей. ООН заявляє, що стурбована тривалим насильством, яке може дестабілізувати весь регіон.

Наведені вище економічні підрахунки свідчать, що  з точки зору соціально-економічного розвитку проблеми, які призвели до вибуху, не розв’язані, якщо навіть не сказати — посилилися. Величезні втрати пов’язані із самими заворушеннями, порушено плани старих режимів. Інвестиції в регіоні впали, особисте споживання — також, демографічне зростання триває. Надії міського середнього класу на життя в нормальній демократичній країні тепер повинні реалізовуватися за урядів радикальних ісламських партій. Ось така пост-революційна ситуація.

Арабська весна — серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у деяких арабських країнах, що почалися наприкінці 2010 року в Тунісі й тривають досі.  Поштовхом стало самоспалення туніського вуличного торгівця фруктами Мухаммеда Буазізі, вчинене 17 грудня 2010 року на знак протесту проти свавілля поліції, що  конфіскувала його товар. Успіх Жасминової революції в Тунісі вплинув на ситуацію в сусідніх державах, де здебільшого існують ті самі проблеми.

До речі. Міністерство закордонних справ рекомендує українцям утриматися від поїздок у вісім країн Африки та Близького Сходу, де відбуваються збройні конфлікти й вуличні сутички. Це зокрема  Лівія, Ірак, Ємен, Нігерія, Кенія, Єгипет, Сирія, Малі.