НЕПОСИДЮЧИМ 

Звичні та нові маршрути діятимуть і восени
 

Минуло майже три місяці з часу завершення Євро-2012, а інфраструктура вздовж головних транспортних магістралей, які ведуть від пунктів перетину кордону до Львова — міста-організатора європершості — продовжує працювати на користь туризму. Створена на основних дорогах переміщення гостей мережа нараховує понад 80 закладів, які одночасно можуть прийняти на нічліг понад чотири тисячі відпочивальників. Втім, в Ужгороді на виставці-ярмарку «Закарпаття-ТурЄвроцентр» у центрі уваги були не минулі, а майбутні нагоди й можливості.

У жовтні – винобрання

У краї за Карпатами бабине літо триває досить довго й переходить далеко за календарні межі. Туристичний сезон завдяки захищеності головним Карпатським хребтом від прохолодних вітрів із півночі та сходу продовжується. Він не підвладний осені у жовтні і навіть у першій декаді листопада. В цей час закарпатці збирають виноград, чавлять сік і заливають його в бочки. Місцеві мають для цього своє словечко — винобрання.

— Щоб подивитися на процес виготовлення сонячного напою десь в Італії чи Франції, слід витратити не одну сотню їхніх тугриків, а тут, у нас, вам запропонують те саме, проте в 5-10 разів дешевше. І ще дуже важливо: із закарпатцями легше спілкуватися, бо вони свої, добре знають менталітет співвітчизників. Запрошую на цей час до нашого краю, де ви все побачите й оціните за власним смаком, — сказав на відкритті виставки-ярмарку начальник галузевого управління Закарпатської облдержадміністрації Олександр Марченко. — Виноробний маршрут у нас відшліфований, існує вже п’ятий рік.

Власноруч ткати рушник — велике задоволення. Фото автора

Полюбили угорців

Голова Берегівського районного осередку Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Шарлота Чізмар має власну думку з цього приводу. Вважає, що краще їхати не за «винним», а «сиро-винним» маршрутом. Це коли першого дня туристи спиняються на нічліг на Берегівщині чи на Виноградівщині, де їх приймають сільські садиби, і дегустують напої місцевих виноробів, а наступного — їдуть у Хустський район, у якому їх чекає «Селиська сироварня». Тамтешні майстри виготовляють тверді сири за швейцарською технологією.

— Найвища оцінка майже десятирічної праці на ниві сільського туризму в тому, що ми, угорці, подолали недовіру українських туристів, — додає пані Шарлота. — Раніше до нас їздили лише з Угорщини з так званими ностальгійними турами, тепер маємо і з Києва, і зі Львова, і з багатьох міст на сході України. Ми пропонуємо не лише ночівлю в чепурних будинках, екскурсійну програму Закарпаттям, а й розважально-концертну. Залучаємо педагогів та учнів дитячих мистецьких шкіл, які із задоволенням концертують перед гостями. Закружляти в чардаші чи послухати звучання угорського інструмента цитра — не що інше, як зануритися в місцевий спосіб життя, ближче пізнати Україну, яка є рідною землею для всіх її народів.

Загалом під час виставки-ярмарку в Ужгороді пропонували десятки маршрутів — від велосипедних, кінних, спортивних до таких специфічних, як військовий (пролягає оборонною лінією Арпада) або релігійний (монастирями). Один із них об’єднав велосипед і  старовинні храми на теренах області. Він транскордонний і дасть змогу побачити, їдучи на двоколісних, 19 церков прикордонних районів Закарпатської області України й такої самої кількості культових споруд у Саболч-Сатмар-Березькій області Угорщини. За пропозицією місцевих краєзнавців, надалі можна буде розвинути ідею, заснувавши аналогічний маршрут із відвіданням шедеврів дерев’яного зодчества у суміжних країнах.

Зелений позолотів

Кожен із районів області за 11 років, відколи проводять «ТурЄвроцентр», не лише освоїв науку реклами та пропагування своїх атракцій і маршрутів, а й створив пристойну базу приймання туристів. Важливо, що вона розрахована на різну товщину гаманців.

Як і раніше, в ціновому відношенні найбільше приваблюють сільські садиби. Їх кількість, за даними голови Закарпатського обласного центру Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Богдана Пранничука, давно перевищила чотириста. Можна зупинитися в різних природно-кліматичних зонах етнічно строкатого Закарпаття. Цей вид туризму найперспективніший на території Закарпаття, дві третини якого — сільська місцевість. Примітно й те, що майже всюди біля населених пунктів або й у межах сіл чи міст є джерела з мінеральною або термальною водою. Її п’ють, приймають з нею ванни, тож відпочинок стає ще кориснішим.

— Їдучи до Закарпаття в ці дні, варто ознайомитися з розкладом проведення фестивалів або днів того чи того села. Осінь особливо багата святами, щонеділі їх в області з десяток, — зауважив Богдан Дмитрович. — До них серйозно готуються і, поза сумнівом, більшість варті уваги. Адреси і програми цих подій можна знайти на сайтах закарпатських турінформцентрів. Гостям будуть запропоновані музика і танці, сувеніри та речі домашнього вжитку народних майстрів, страви національних кухонь різних народів. Експозиції відтворюють традиційний уклад життя горян, їхнє ∂аздування.

Наприкінці вересня й у жовтні, зокрема, дні міста відзначатимуть Свалява, Ужгород, Тячів, а з фестивалів найпомітніші «Квасівський ліжник», «БерегФест» і «Золотий гуляш», XXIII Закарпатський угорський фольклорний фестиваль. Перший із них відбудеться в селі Кваси на Рахівщині, наступний — у місті Берегове, ще два — в селах Мужієве та Есень однойменного району. Наприкінці першої декади листопада в Мукачевому пройде День Святого Мартина — покровителя міста. Це далеко не все, бо буде й «Закарпатське божоле», й інші свята.

Експерти вважають, що туристично-рекреаційний потенціал Закарпаття використовується всього-на-всього на 35%. «Санаторно-курортна база потужна, однак вона потребує «розкручення», — зауважив Олександр Марченко. — Тому й проводимо виставку-ярмарок у себе, їздимо всюди, куди лише можемо. — Якщо про край більше знатимуть в усіх регіонах країни, то гроші наших співвітчизників не залишатимуться на курортах Туреччини і Єгипту, а кошти, вкладені в розвиток закарпатської турінфраструктури, матимуть віддачу у вигляді поліпшеного сервісу для відпочивальників та доходів для інвесторів.

Все б добре, якби не «дрібничка». Вже з рекламно-інформаційного туру Закарпаттям, у який вирушили гості «ТурЄвроцентру», від них надійшов тривожний сигнал. У найвідомішій курортній зоні Шаян, усіяній модерними пансіонатами й санаторіями, учасникам туру довелося уздріти гори неприбраного сміття просто на вулицях. Всі заклади відраховують чималі кошти в місцевий бюджет, а непотріб прибрати нікому. Чи не в цьому — розгадка популярності іноземних курортів? Там, за чужими морями, прибиральників за будь-яких обставин знайдуть, і вони вичистять усе до блиску, якщо поряд перебуватимуть туристи. У нас орган місцевого самоврядування чекає, щоб хтось за нього це зробив. Тому й запитаймо себе:  наявність сміття, як і загальний стан доріг, — такі собі «дрібнички» чи це істотні перешкоди розвиткові туризму?