Мир досягається не стільки на полі бою, скільки за столом переговорів. Гарантом режиму припинення вогню та роззброєння незаконних збройних формувань на частині окупованого Донбасу може стати місія ООН. На неї покладено завдання стимулювати виведення російських військ з окупованої території й забезпечити закриття неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону. Про можливості та ризики перебування миротворчої місії ООН на сході України кореспондент «Урядового кур’єра» говорив з експертами.

Стабілізувати складну ситуацію

Як відомо, Росія перехопила ініціативу України щодо миротворців на Донбасі й запропонувала власний варіант, який передбачає їхню присутність лише на лінії розведення сторін для охорони місії ОБСЄ. Наша країна наполягає на миротворцях на всій захопленій території, зокрема на кордоні з Росією. Київ проти того, щоб росіяни входили в миротворчу місію ООН, якщо її спрямують на схід України.

Українські експерти переконані: щоб ця місія ефективно виконувала поставлені завдання, її слід посилити підрозділами Збройних сил та Національної гвардії України.

«Маємо розуміти, що йдеться про величезну територію, яку тимчасово окуповано, — 17,5 тисячі кв. км в Донецькій та Луганській областях та 409 кілометрів неконтрольованого кордону між Україною та Росією, — зазначає народний депутат, член Комітету з питань нацбезпеки і оборони Андрій Тетерук. — Запропонованих 20 тисяч військовослужбовців та 4 тисяч поліцейських як миротворчого контингенту буде недостатньо для виконання поставлених завдань. Єдиний спосіб не згаяти десятки років — посилення миротворчої місії ООН Збройними силами України та Нацгвардією, які на своїй території виконуватимуть усі завдання з дотримання державного суверенітету».

Такий підхід дасть змогу у визначені терміни виконати завдання, передбачені мандатом місії.

На відміну від миротворчих місій в інших країнах, де тривають збройні конфлікти, в Україні відбувається гібридна агресія Російської Федерації. Специфіка застосування миротворців у нашій країні полягає в тому, що вони — один з інструментів стабілізації ситуації.

У мандатах багатьох миротворчих місій прописано не лише безпекові аспекти, а й такі питання, як формування цивільних адміністрацій, поліцейських органів тощо. Звісно, нічого такого в Україні робити не потрібно, адже все, що маємо, — елементи інформаційної складової гібридної агресії Росії. Йдеться про окуповану частину української території, де є громадяни України, які потерпають від дій РФ. Тобто маємо говорити про відновлення елементів української влади, передбачених Конституцією та законодавством України.

«Верховна Рада повинна ухвалити дозвіл на розгортання миротворчої місії саме на тих умовах, які відповідатимуть інтересам України, — додає Андрій Тетерук. — Миротворці мають розташовуватися від лінії зіткнення до державного кордону, щоб не дати змогу російським окупаційним військам і далі постачати зброю і техніку, фінансувати підконтрольні адміністрації тощо. Ми повинні зупинити ротаційну основу російських окупаційних військ на території України».

Наші воїни готові в будь-який момент відбити ворожу атаку. Фото з сайту radiosvoboda.org

Маніпуляція в дії

Щоправда, російська пропаганда нав’язує тезу, що введення миротворців ООН на Донбасі — окупація регіону.

«Останні 3—4 місяці на різних російських політичних шоу лунає теза, що миротворча місія ООН — це окупація Донбасу. Можна вже зараз уявити, який настрій пануватиме на тимчасово окупованих територіях, — розповідає заступник міністра з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. — Ставленню до такої інформації населення, яке проживає на території ОРДЛО, варто приділяти увагу».

Важливо, щоб українські політики обговорили питання, як співвідноситиметься з нормами чинного українського законодавства проведення виборів на території ОРДЛО, де перебуватимуть військові у складі миротворчих сил.

Ще одне контраверсійне питання, яке постає у разі розгортання миротворчої місії на Донбасі, — виведення російського озброєння та військової техніки. Оскільки її було завезено багато, на це можуть піти місяці.

«На яких підставах Росія вивозитиме цю зброю на територію Росії, «адже їх там немає»? — запитує Георгій Тука. — Якщо вони там є, то зброя, яку знайшли шахтарі в шахтах, як казав Путін, має залишитись нам. Це ж наша зброя».

За словами Андрія Тетерука, питання розгортання миротворчої місії на тимчасово окупованій території Донецької й Луганської областей також слід розглядати виключно в контексті всієї окупованої території, оскільки і Донбас, і Крим — елементи одного великого злочину, здійсненого Російською Федерацією. «Триває системна агресія Росії, яка розпочалася з окупації Криму. Тому розв’язання цієї проблеми має відбуватися в контексті повернення кожного квадратного метра окупованої території, припинення агресії проти суверенної держави Україна», — каже народний депутат.

Він визнав, що Росія не хоче мирного врегулювання питання, а одна з умов миротворчої місії — згода двох сторін.

На думку експертів, санкції та перспективи їх посилення — один з інструментів тиску на Росію, щоб змусити її погодитися на мирне врегулювання й залишити територію України.

«Миротворчі сили ООН мають бути інструментом, який допоможе врегулювати конфлікт. Його завдання — уникнути замороженого конфлікту й гарантувати довгостроковий мир і стабільність у регіоні, — сказав народний депутат, голова Комітету з питань людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря. — Для досягнення цього миротворчі сили стали частиною ширшого процесу під егідою цивільної адміністрації, тому говоримо про багатовимірну миротворчу операцію. Отже, миротворчі сили мають бути невід’ємною складовою міжнародної цивільної організації, яка має сприяти відновленню суверенітету України в межах, визнаних світовою спільнотою».

Експерти переконують, що можлива миротворча місія ООН повинна мати повний контроль над зоною конфлікту. Зокрема, на лінії розмежування для забезпечення підтримки перемир’я, запобігання атакам на міжнародний персонал, цивільне населення, важливі об’єкти критичної інфраструктури тощо. Миротворці мають зосередитися на кордоні між Україною та Росією для запобігання переміщенню озброєних осіб, зброї та спорядження.

Щоправда, постає питання сумісності двох організацій — ОБСЄ та ООН.

Для координації та уникнення непотрібного дублювання, запобігання конфліктам під час ухвалення рішень варто, щоб одна посадова особа виступала в ролі спецпредставника Генерального секретаря ООН і одночасно голови ОБСЄ.