Зізнаюся, сьогодні раптом стало щемно… не повірите — до сліз! Коли в телефоні уперше за двадцять років почула такий знайомий голос улюбленої вчительки математики Ніни Михайлівни Шмагайло, важко було стримати емоції. Щасливі миттєвості дитинства, немов яскраве слайд-шоу, проминули перед очима. У такі миті стискається серце, й ти неймовірно жалкуєш, що ці безтурботні роки вже ніколи не повернути у незворотному колесі історії.

І хоч зателефонувала напередодні професійного свята — Дня вчителя, який українська спільнота відзначає у першу неділю жовтня, а світова — незмінно 5 числа цього самого місяця, було надзвичайно приємно нарешті зібрати в букет усі слова щирої вдячності за розуміння, любов, небайдужість до своєї професії й до нас, таких різних за характерами і талантами дітлахів. За неймовірне душевне тепло й ласку, за терпіння й життєву мудрість.

Наша Ніна Михайлівна багато років пропрацювала вчителем математики в Бориспільській загальноосвітній школі №6 на Київщині, а тепер на заслуженому відпочинку. Саме вона легко й невимушено прищепила багатьом з нашого класу любов до найцікавішої науки — математики, особливо просторової геометрії. Довіку не забуду елементарний тест і від учительки, і від Піфагора. На запитання «Чому дорівнює сума квадратів катетів у прямокутному трикутнику?» було соромно не відповісти: «Квадрату гіпотенузи!» Кумедно, це скидалося на такий собі пароль: мовляв, ти в темі чи пасеш задніх. Так, завдяки чудовому педагогу, яка вміла доступно пояснити ази точної науки, у нас горіли очі, коли наввипередки шукали площу вбудованих одна в одну геометричних фігур. Понад те, педагогічна майстерність учительки не завершувалася на теоремах Ферма чи Вієта. Ніна Михайлівна вчила нас логічного мислення, а головне — зуміла закласти в маленькі серця зернини людяності. Маю надію, вони проросли!

Ніде правди діти, нині по-різному ставляться до професії педагога. І вони теж не однакові. І поки освітня система ще поволі оновлюється, осучаснюється, нарешті позбавляючись радянських штампів, застарілих підходів і методик, вже з’являються педагоги-новатори. Ці прогресивні небайдужі молоді вчителі не чекають реформ, натомість самостійно застосовують нестандартні методи навчання, не бояться спробувати щось нове, перетворюють урок на цікаве дійство. До таких педагогів діти буквально біжать на урок. І це найголовніший тест на справжню фаховість.

І справді, за ними — майбуття сучасної української освіти. Вражає робота вчительки початкових класів Верховинської експериментальної школи І—ІІІ ступенів «Школа майбутнього» Оксани Стефюк. Попри насичену шкільну програму, підготовку своїх четвертокласників до державної підсумкової атестації, яка чекає на учнів у травні, педагог встигає знайти підхід до кожного з них. Понад те, оскільки працює в гірській школі, завзята, креативна, творча Оксана Ярославівна створила й видала «Абетку маленького гуцулятка», а ще «Рахівничку» теж для дітей-горян — з гуцульським колоритом. Маленькі школярі залюбки розв’язують задачі у формі віршів! Чому б ні? Такі вчителі руйнують стереотипи й надихають колег не зупинятись у педагогічній творчості.

У ще одній гірській школі — Космацькій загальноосвітній, що на Івано-Франківщині, працює молода вчителька інформатики Ганна Горганюк, завдяки якій діти дізнаються про сучасні комп’ютерні програми і технології. Небайдужа, чарівна, скромна Ганна Дмитрівна намагається зацікавити кожного учня, тому мріє про те, щоб у школі нарешті запрацював давно обіцяний гурток робототехніки. Уявляєте, як цікаво буде дітям власноруч створювати сучасних роботів! Відомо, що всі необхідні ресурси в цьому навчальному закладі є. Тож незабаром у школі мають закупити спеціальні комплекти для кабінету робототехніки.

Приємно, що в багатьох українських школах працюють прогресивні вчителі, які рухають систему вітчизняної освіти тільки вперед. Знаково й те, що на початку навчального року Верховна Рада ухвалила новий закон про освіту, а згодом його підписав і Президент. Тож важливий документ закладає основу для масштабної реформи всієї галузі. Зокрема передбачає перехід від школи знань до школи компетентностей, запроваджує 12-річну освіту, розширює автономію навчальних закладів, звужує повноваження управлінь освіти і науки, закладає стимули для педагогів — добровільну сертифікацію та підвищення зарплат тощо.

Тож у передсвятковий день хочеться побажати вчителям терпіння і наснаги, віри і незламного оптимізму. А їхнім учням — незалежно від того, наскільки давно пролунав останній дзвоник, — не цуратися минулого, неодмінно знайти час і привітати улюбленого вчителя зі святом. Педагога, який віддав вам своє серце, вклав у вас всю свою душу і любов, завдяки якому ви стали тим, ким є, — Людиною.