Ще не народжених немовлят розглядають при УЗД лише лікар, мама  і тато, дізнаючись наперед, з’явиться на світ донечка чи синочок. А як побачити, мов те очікуване дитя, самобутність художнього фільму, коли відзнято тільки якусь його частину, а «носик, ротик, чубчик» постають в оболонці трихвилинного тизера розрізнено й на хвильку? У цю творчу заінтригованість нині посвячується значно більше людей, ніж вище згаданих троє, бо на міжнародних кінофестивалях приживається така програма, як WORK-IN-PROGRESS, куди експерти відбирають фільми ще у процесі виробництва, прогнозуючи перспективу їхніх подальших і фестивальних доль, і прокатних — в інших країнах. У число таких 19-ти, обраних нещодавно в Карлових Варах, потрапив і тизер «Толоки» Михайла Іллєнка, який перед тим презентували в Каннах, опісля — в Одесі. 

Так склалось, що майже 80% українців місцем своєї відпустки обирають Крим. Адже саме тут гармонійно поєдналися море, ліс, гори, степ. Це дає змогу наситити змучений організм здоров’ям. Але, як зауважують кримські курортологи, результату можна досягти лише тоді, коли відпочивальник уміє дозовано користуватися дарами природи та лікувальними можливостями півострова. «УК» разом із завідуючим кафедрою фізіотерапії Кримського державного медуніверситету ім. С. І. Георгієвського професором Володимиром ЄЖОВИМ спробує дати корисні поради, щоб кожний відпочивальник справді відновив тут сили.  

Упродовж десяти днів відбувався дев’ятий щорічний Міжнародний фестиваль молодіжних та дитячих театрів «Південні маски». Якщо в попередні роки основні театральні дійства проходили в Миколаєві, цього року географію заходу розширено. Театрали відвідали ще й Одесу, Коблеве та Южне. 

Семирічна Влада, як і всі діти, полюбляє спостерігати за хмарами, котрі міняють свої обриси: отам ніби човен з вітрилами пливе, а там — айсберг з білим ведмежам… Тому виставка картин, на яку привела її мама, викликала у дівчинки таке захоплення. Адже там зображення на полотнах ніби граються: то розпадаються на окремі елементи, утворюючи зовсім іншу картину,то якимось загадковим чином усі деталі збираються докупи і стають портретом. «То не ніс, а хлопчик сидить!» — радісно розгадало дівча загадку портрета Ван Гога. 

За оцінками експертів, в Україні продають до 5% (деякі фахівці вважають, що ця цифра значно вища) підроблених медпрепаратів. Причому якщо в інших країнах переймаються дорогим фальсифікатом, то в нас підробляють практично все, починаючи від активованого вугілля й валеріанки. Фармацевти визнають, що нинішніми методами подолати чорний ринок неможливо. 

Лірик і бунтар, поет і художник, син українського народу і батько української нації — для кожного з нас Шевченко різний і в кожного він власний. Ювілей Кобзаря, поза сумнівом, стане світовою подією, а українці вкотре складатимуть іспит на знання його творчості.  
Неможливо переоцінити роль у закладанні традицій вшанування пам’яті Тараса Шевченка «особистого приятеля та палкого прихильника його таланту» Василя Васильовича Тарновського-молодшого. Цього року виповнилося 175 із дня народження українського громадського діяча, благодійника, збирача українських старожитностей, зокрема й знаменитої Шевченкіани, яка налічувала понад 1000 одиниць.

Піч завжди займала особливе місце в житті жителів Чернігово-Сіверського краю. Та й тепер по селах від неї не відмовилися: дров потребує мало, а гріє добре і жар довго тримає. Якщо ще й кахлями обкладена — тепло зберігається набагато довше. Про красу нині не особливо дбають, підбираючи щось «світленьке, дешеве і сердите», аби акуратно було і давало можливість не крейдою підбілювати, а швиденько змахнути ганчіркою сажу — і порядок.
Саме таку зручну в побуті піч зробили й ми у свій час для моєї бабусі. Гарно було! Але коли довелося побачити декоративні пічні кахлі, котрі використовували на Чернігівщині кілька століть тому, — аж дух перехопило! Втім, вони не підійшли б для скромної оселі сільської жінки — ні розкішним декором, ні фінансово.

І знову — червона доріжка, масштабні кінопокази просто неба та підвищена концентрація кінозірок у центрі Чорноморської Пальміри. Одеський міжнародний кінофестиваль, уже четвертий за ліком, якихось організаційних новацій начебто і не явив. Очевидно, на цей час його формат та сценарій виявилися загалом усталеними і далі треба просто наповнювати відпрацьовану форму новим змістом.

«Цьогоріч усього стало більше», — запевняє президент Одеського кінофестивалю Вікторія Тігіпко. Каже, що кількість відвідин фестивальних заходів може подолати бар’єр у 100 тисяч. Нові рекорди фестивалю — 6 тис. учасників з 30 країн світу, близько тисячі журналістів. «Схоже, що наступного року доведеться шукати ще нові майданчики», — зауважила пані Тігіпко.

Мабуть, не варто перелічувати проблеми, передовсім матеріальні, які останніми роками обсіли наші Збройні сили. Хоч за чисельністю особового складу вони — одні з найбільших у Європі, однак поступаються сусідам за рівнем підготовки, технічним станом озброєння та соціальними стандартами військової служби. Вочевидь, найближчим часом сподіватися на поліпшення ситуації через бюджетні вливання навряд чи варто. А як щодо альтернативних шляхів розв’язання проблеми?
За кордоном Збройні сили давно заробляють на туристах. В Ізраїлі щорічні доходи від воєнного туризму становлять $115 мільйонів. У ФРН ця цифра не виокремлюється із загального туристського доходу, проте вже не перший рік тримається на рівні 2% від усіх турпослуг. 

Арт-центр Якова Гретера вирішив заплутати своїх відвідувачів, поставивши їм запитання «Реальність … ілюзія?». Саме таку назву має нова експозиція галереї, де представлено живописні твори пензля Петри Рубар, Уляни Нешевої, а також інсталяція мисткині Лілії Ісик. Як бачимо, галерея не зраджує своєму постулату — підтримці молодих і перспективних вітчизняних художників.

Творчість сучасних митців можна сприймати або ні, розуміти або не розуміти. Натомість автор цих рядків кладе на шальки терезів «вражає — не вражає», а вже потім аналізує те, що переважило. Здебільшого приємно вражають цікаві ідеї молодих художників. На щастя, значна частка творів виставки «Реальність … ілюзія?» містить цікаві задуми.