Розмежування рівнів надання медичної допомоги, виведення дільничної служби, яка наближена до людини, у первинну самостійну ланку та підкріплення процесу змін матеріально дає результат. В департаменті охорони здоров’я Вінницької облдержадміністрації зазначили, що порівняно з позаминулим роком у 2012-му майже на 90% зменшилася кількість скарг від населення щодо реформування галузі. Тож в області доступна та якісна медична допомога стає ближчою до людини.  
Житель села Дашківці Володимир Діденко похвалив працівників місцевої амбулаторії загальної практики сімейної медицини. «Чуйні, завжди порадять і допоможуть. За потреби крапельницю і вдома ставлять. Наразі у фізіотерапевтичному кабінеті я лікую застуду, яку підхопив на будівництві», — зазначив він.

Якщо говорити про втрати, яких зазнала Україна за останні двадцять років, то більшість наших співвітчизників передусім назвуть розрив економічних зв’язків, занепад у багатьох галузях промислового виробництва, сільському господарстві. Однак у цей перелік дуже рідко потрапляє наука, хоч втрати в ній, коли замислитись над перспективою розвитку країни, чи не найстрашніші.
У всіх високорозвинених державах інтелект завжди був і є рушієм технічного прогресу, а його кращі представники — гордістю країни. У нас же відбувся явний перекіс в оцінці  суспільно значущих речей. І як наслідок — власника гаманця, напакованого хай навіть краденими купюрами, цінують і поважають більше, ніж того, хто за інтелектуальними, науковими й моральними якостями у десяток разів вищий. 

Виставка робіт цих двох визначних художників приурочена до 100-річчя Будинку-музею Максиміліана Волошина в Коктебелі та відбувається в рамках підготовки до 200-ліття Тараса Шевченка.  
Будинок, який Максиміліан Волошин спорудив у Коктебелі сто років тому, завжди мав дуже багато гостей, кожного з них зустрічав радістю господаря, а проводжав подарунком — його аквареллю. Акварелі Волошина стали послами цього Дому в Києві, де 1877 року Максиміліан Олександрович народився,  і вперше зустрілися тут в іншому знаковому будинку, Національному музеї Тараса Шевченка, з акварелями його духовного господаря, якого в Україні називають Великим Кобзарем.

Останніми роками з легкої руки масовиків-витівників від культури в українських містах популяризують російську «масленицю», де основною стравою стали «бліни». Тим часом в українській традиції  обрядовою стравою ще донедавна були вареники з сиром, який протягом м’ясниць господині складали у спеціальну діжечку, присолювали і це була дуже смачна і поживна начинка для випічки й вареників. Науковці ще в ХІХ столітті бачили істотну різницю у проведенні цього свята в росіян і українців. Російські дослідники зазначали, що українська Масниця — ближче до західноєвропейського свята, бо в її основі лежить покарання молоді за те, що не одружилися в м’ясниці, тоді як у росіян свято приурочували до «спалювання» зими і зустрічі весни. Різнилися і розважальні дійства.

Дістали! Все навколо дратує, і немає сил бодай щось робити. А ще недавно улюблена робота сьогодні видається мало не Голгофою. Єдиний, хто заспокоює, — лікарі. Вони переконують, що не варто лякатися: це не світ збожеволів, а просто настала рання весна, і як наслідок — нас накрив авітаміноз. Щоб уберегтись від нього, дієтологи радять правильно харчуватись. Якщо на цей проблемний час припадає піст, краще від нього відмовитися. Передовсім це стосується вагітних, дітей і людей похилого віку.

Учні, батьки, вчителі — кожен із них по-своєму уявляє ідеальну шкільну форму. Комусь важливо, щоб вона була гарною, іншим — зручною і виготовленою з якісних натуральних тканин. Проте знайти форму, яка б задовольняла всі вимоги, — не просто. В пошуках ідеалу «Урядовий кур’єр» вирушив на другий Всеукраїнський конкурс «Стиль сучасної школи», де в номінаціях «Шкільний стиль» та «Святковий настрій» були представлені найкращі зразки шкільного й повсякденного одягу.

Біля кафедрального  Хрестовоздвиженського собору — єсаули, полковники, матроси і більшовицькі агітатори поруч із Корніловим, Колчаком і Чапаєвим з Анкою-кулеметницею. І ось на площу перед собором в’їхав батько Махно на тачанці. Його біографи стверджують, що мав отаман трьох дружин. Майже через століття в Ужгороді вирішили примножити їхню кількість, влаштувавши четверте одруження легендарного анархіста. Після бурхливої зустрічі Махна та його нареченої, красуні-киянки Радміли, байкери в образах вояків увійшли до собору для участі в церемонії вінчання.  

Нечасто посадовці розпочинають розмову з визнання невиконання указів Президента і рішень уряду. У міністра культури Леоніда Новохатька, схоже, іншого виходу не було, оскільки напередодні Віктор Янукович звернув увагу на незадовільну підготовку до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Підстав для занепокоєння більш ніж достатньо. Взяти хоча б таке. Нащадки повинні знати творчість Великого Кобзаря. Ще 2000 року був указ Президента про видання 12 томів повного зібрання творів Поета. Сьомий том побачив світ 2005 року. Після цього робота завмерла. 

Після цього ікони фігурували як речові докази у кримінальних справах, порушених і розслідуваних управлінням Служби безпеки України у Волинській області. І ось тепер уже за рішенням суду назавжди вони стали власністю держави.

 —  Ікони Святої Великомучениці Варвари, Божої Матері «Утамуй Моя Печалі», Преображення Господнього вирізняються  майстерним виконанням,  багатством золочення і сріблення, одухотвореними ликами святих і яскравим колоритом, — розповіла завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлисеєва. — На полях ікони Преображення Господнього зображені патрональні (тезоіменні) святі, що свідчить про традицію написання ікон на замовлення.  

До селища Щебетовка, що поблизу Феодосії, привела мене розповідь знайомого про цікаву людину, художника-самоука, який більшу частину свого життя не випускає з рук пензля, олівця, крейди, — тобто всього, чим можна малювати.
Статний 89-річний Пилип Шпильовий, зустрівши мене на порозі невеличкої квартири, відразу запросив до «суверенної України». Саме так він називає свою кімнату, що слугує йому за робочий кабінет. Тут на поличках розвішані вишиті серветки, рушнички, а також написані власноруч пейзажі, де зображено мальовничу природу рідного краю. Все навколишнє на якусь мить перенесло мене разом з господарем у його далеке дитинство, до села Свинарки, що на Черкащині.