Із 1982-го, впродовж більш як 40 років, генерал-майор Девід БОЛДУЇН носив однострій армії Сполучених Штатів. Він командував формуваннями на всіх рівнях, служив у Кувейті й Афганістані, а з 2011-го по 2022 рік був генерал-ад’ютантом Національної гвардії Каліфорнії — найбільших та найфункціональніших сил Національної гвардії США із чисельністю 23 000 осіб. Пан генерал, перебуваючи з візитом в Україні, відповів на запитання Страткому ЗСУ.

Мужність і хоробрість тих, хто захищає Україну від агресора, вражає весь світ. Потрібні надзусилля, щоб міцно тримати оборону й атакувати під градом обстрілів так, як уміють наші бійці. Зброя, яку використовують у цій війні, має набагато більшу руйнівну і вбивчу силу, ніж було дотепер. І це потребує зовсім інших підходів у лікуванні та реабілітації поранених захисників. В інститутах Національної академії медичних наук України з перших днів російсько-української війни оперують і ставлять на ноги бійців з важкими пораненнями і травмами, навіть таких, які за стандартами медицини вважалися безнадійними.

Моя мрія здійснилася. Нарешті вдалося на власні очі побачити і послухати розповідь бойового медика Мар’яну Мамонову, яка (пригадуєте?) на останньому тижні вагітності повернулася з піврічного російського полону, потрапивши в нього з Азовсталі. А вже за кілька днів на світ з’явилася їхня з Василем крихітка Ганнуся. 

 Окупанти використовують усі наявні засоби у війні проти нашої держави. Війна триває і на полі бою, й у кіберпросторі та на економічному фронті. Чи не найбільш потужна агресія в інформаційному просторі. Це війна за розум наших громадян, нав’язування власного спотвореного бачення реальності всіма доступними способами. Заступник голови Держспецзв’язку Володимир Трофименко розповідає, навіщо Україні ще один мультиплекс, де нарешті запрацює українське мовлення, які переваги має технологія для населення і скільки проєкт коштував державному бюджету.

Сьомий рік тривають дискусії довкола будівництва курортного комплексу «Свидовець» на Закарпатті. У планах звести на території Ясінянської та Усть-Чорнянської територіальних громад Рахівського й Тячівського районів великий відпочинковий комплекс. Державні адміністрації цих районів виступили замовниками проєктної документації. А щоб краще зрозуміти, які перспективи у громад і що слід врахувати в розробленні проєкту, в селищі Ясіня організували круглий стіл.

«Нам кажуть: віддайте частину території, і війна закінчиться. А ви, кожен у своїй країні, яку частину території готові віддати: Ельзас? Чи Тоскану? Чи, може, Сілезію? Адже це як відрізати палець на власній руці. Зрозумійте: агресор не заспокоїться, російська федерація — терорист, убивця, країна, якій немає місця в цивілізованому світі», — ці слова пролунали із трибуни сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи у Страсбурзі наприкінці березня. І це лише одна цитата із пристрасного виступу представниці делегації України в конгресі рівнянки Світлани БОГАТИРЧУК-КРИВКО. 

 Привид контрнаступу ЗСУ, в очікуванні якого тремтять рашисти, вештається між териконами Донбасу, жахаючи їх дедалі дужче. Де й поділися недавні хвальковиті заяви «визволителів» про темпи стрімкого загарбання всієї території краю. Тепер вони пошепки і вголос більше переймаються темою швидкості свого організованого відступу чи й загалом панічної втечі з раніше зайнятих позицій. Адже навіть певна активізація українських захисників на донецькому напрямку спричинила вереск і ґвалт в інформаційному просторі по той бік лінії фронту.

 Цього року комунальники Полтави проявляють майже довоєнну активність у питанні озеленення рідного міста. Нині в різних районах обласного центру на узбіччях автошляхів можна побачити техніку КП «Декоративні культури», за допомогою якої працівники підприємства щось висаджують. Перевагу надають березі, тополі, катальпі, горобині, акації. Серед кущів популярні форзиція, спірея Вангутта, туя.

 Про прикордонну Охтирку на Сумщині добре знають не лише в Україні, а й у світі. Це місто першим в області стало на шляху російських військ, зламало їхні загарбницькі наміри і завдяки неперевершеному героїзму місцевих жителів змусило окупантів відступити.

 У світ вишиваного одягу сумчанка Світлана Волик увійшла стрімко, легко і невимушено. Вона сама за порівняно короткий часовий проміжок створила окремішній світ, позначений особливим орнаментальним шармом і стилем, який відразу ж вказує на талановиту й неповторну авторку. І це попри те, що майстриня не має спеціальної освіти, вчителів-наставників, відомих родичів чи знайомих, які б популяризували її шедеври-витвори.