Особистості

  • Василь ТУГЛУК

    Будівельник, будівничий, громадянин

    Майже сто років тому один відомий письменник сказав, що написати  цікаву книгу впродовж свого життя може кожен. Мабуть, це насправді так, оскільки життєвий шлях людини, її думки і переживання значною мірою неповторні. Як цілком реальне й те, що серед наших сучасників виокремлюються особистості, варті багатотомників, за якими вчилися б інші, як досягати успіху і не повторювати помилок. Саме про одного з них ця коротенька фрагментальна оповідь.
    Ще донедавна прізвище цієї людини у мільйонів наших співвітчизників асоціювалося зі столицею України. Можна було лише сказати: Олександр  Омельченко — і ваш співрозмовник, навіть якщо він з далекого провінційного містечка, не замислюючись одразу ж міг продовжити: знаю — це мер Києва. А багато хто ще й додавав: «Повезло вам з міським головою».

  • Віктор ШПАК

    Борис Гмиря просив не завантажувати його небасовими партіями

    Серед небагатьох імен, відомих шанувальникам вокального мистецтва всього світу, на одному з чільних місць — прізвище нашого земляка-українця. Тим важче віриться, що його життя не раз, образно кажучи, висіло на волосинці, а нотною грамотою визнаний майстер сцени оволодів у… тридцятирічному віці!

    Широко відомо, що Борис Гмиря — з бідняцької сім’ї, де не завжди мали вдосталь навіть хліба, а батько хапався за будь-яку роботу, аби прогодувати дітей. Власне, саме через нестатки освіта здібного до знань хлопця замалим не обмежилася церковно-приходською школою, бо навіть від ліпших учнів, зарахованих на безкоштовне навчання до міського училища, вимагали ходити на навчання у форменому одязі, коштів на придбання якого у родини Гмирі не було.

  • Юрген КРЕФТНЕР: «Для селян я — місцевий, проте залишаюся громадянином Австрії»

    Широкому українському загалу навряд чи відома назва кооперативу «Лонго Май», який  виник на хвилі протестних настроїв французької молоді кінця 60-х років минулого століття. У таких комунах молоді французи почали втілювати свої  уявлення про справедливе суспільство. Згодом подібні об’єднання стали міжнародними — вони  діють у багатьох країнах континенту та за його межами. На початку 1990-х  кілька  європейців з  асоціації «Лонго Май» приїхали в  закарпатське Нижнє Селище, щоб створити фермерське господарство і займатися соціальними проектами. Зрозуміло, справа була не з легких, тому нині залишилося тільки двоє іноземців, які тут одружилися і мають дітей. Один з них — австрієць Юрген Крефтнер — нині  відомий в Україні як лідер  гурту «Гудаки». Сьогодні він наш співрозмовник.  

  • Світлана ІСАЧЕНКО

    «Снігова людина» не вважає себе унікумом

    Спека плавила асфальт, розжарювала бруківку. Коломия сяяла на щедрому липневому сонці білими будинками, виблискувала банями церков. У саму маківку літа особливо приємно поговорити про сніг і майбутні крижані рекорди, на які націлився коломийський адвокат атлетичної зовнішності.

    Зі снігом і зимою в Олексія Гуцуляка пов’язані лише найкращі спогади. Навіть коли дошкільням він провалився під лід. 

  • Микола ШОТ

    Нитка з ефектом 3D

    Ніна Гончарук — заслужений майстер народної творчості України, володар «Золотої голки». В її активі – 175 виставок, з яких півсотні персональних, що відбулися в різних містах країни, зокрема й у столиці. Її роботи захоплюють не лише своїми композиціями, дивує те, що створені вони за допомогою голки. Більше того, Ніна Іванівна має патент Державного департаменту інтелектуальної власності України. Її авторський винахід — тришарову об’ємну вишивку — інакше як живописом голкою не називають.  

  • Ірина НІКОЛАЙЧУК

    Не шукайте в Шевченка чітких формул. Їх немає

    Це унікальне видання в трьох книгах у рамках ювілейного проекту на вшанування  200-річчя від дня народження Великого Кобзаря здійснило за підтримки Наукового товариства ім. Т.Шевченка у США видавництво «Критика» спільно з Інститутом критики й Інститутом джерелознавства. А розмова-презентація з цього приводу пройшла в столичній книгарні «Є».
    Сама публікація містить, окрім власне факсимільного видання 1841 року, монографію професора Григорія Грабовича з Гарвардського університету «Шевченкові “Гайдамаки”: поема і критика» та працю Олеся Федорука з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: історія книжки». 

  • Віктор ШПАК

    Кращий твір Короленка — його життя

    Нині цей літератор, хоч як прикро це констатувати, належить до категорії маловідомих. Далеко не кожен читав його твори, ще менше тих, хто знає, що в історії Російської імперії була ціла «епоха Короленка».  
    Письменник, чиє дитинство і юність пройшли в Україні, вважав себе сином трьох народів — українського, польського і російського, мовою якого він творив. Щодо двох перших, то мати і бабуся Володимира Короленка — полячки, а ось по батьківській лінії — він нащадок миргородського козацького полковника Івана Короля. Тим прикріше читати навіть у деяких сучасних дослідженнях українських(!) авторів, що «батько письменника — росіянин».

  • Людмила ЩЕКУН

    Українська жінка-дервіш Аліфе-ханум Яшлавська: «Я просто хочу хоч когось навчити бути людиною»

    Аліфе-ханум — єдина жінка-дервіш у свої 73 роки живе насиченим життям: мандрує, допомагає порадою та молитвою тому, хто цього потребує, багато читає, пише книжки, спілкується з прихильниками в Інтернеті, де має власну сторінку. Любить щось робити власними руками, донедавна сама проводила екскурсії у повернутому її зусиллями до життя храмі дервішів у Євпаторії. Вона неохоче розповідає про себе, але  про текіє, суфізм та дервішів може говорити безкінечно. А також про свій князівський рід Яшлавських, адже її пращури були міністрами закордонних справ в уряді кримського ханства. 

  • Віра ВОВК: «Василь Стус писав мені навіть із в’язниці»

    Лауреати цьогорічної премії «Глодоський скарб» Лідія Палій та Віра Вовк належать до тієї української діаспори, яка багато зробила для іміджу України у світі. Цікаво, що в юні роки вони в один час навчалися в дівочій гімназії у Львові. Потім доля розвела їх: одна живе в Торонто, друга — у Ріо-де-Жанейро. На жаль, пані Ліда цього року не змогла приїхати на материзну, а ось пані Віра завітала до Києва і звідси вже разом із групою письменників і митців прибула до Вінниці в рамках акції зустрічі письменників із читачами, яку започаткувала Національна спілка письменників України.  

  • Марія СТЕФ’ЮК: «Про друге запрошення до «Ла Скала» я дізналася через 10 років»

    Свій 65-й день народження визначна українська співачка світового рівня Марія Стеф’юк сьогодні відзначає на Івано-Франківщині, в рідному селі Рожнів Косівського району. Спершу відвідає могили батьків. А потім радітиме за святковим столом у дворі, де з’явилася на світ, родичам та всім, хто прийде її привітати. По дорозі від свого карпатського дитинства до цього ювілею славетна артистка з найвищими званнями й нагородами не розгубила ні зворушливої щирості й безпосередності, ні чуйності, з якою не минала біди й негаразди дуже багатьох людей, ні трепетної молитви до Мистецтва й любові до своїх глядачів. А за кілька днів до ювілейної дати Марія Юріївна відповіла на запитання «УК».