Особистості
-
Будівельник, будівничий, громадянин
Майже сто років тому один відомий письменник сказав, що написати цікаву книгу впродовж свого життя може кожен. Мабуть, це насправді так, оскільки життєвий шлях людини, її думки і переживання значною мірою неповторні. Як цілком реальне й те, що серед наших сучасників виокремлюються особистості, варті багатотомників, за якими вчилися б інші, як досягати успіху і не повторювати помилок. Саме про одного з них ця коротенька фрагментальна оповідь.
Ще донедавна прізвище цієї людини у мільйонів наших співвітчизників асоціювалося зі столицею України. Можна було лише сказати: Олександр Омельченко — і ваш співрозмовник, навіть якщо він з далекого провінційного містечка, не замислюючись одразу ж міг продовжити: знаю — це мер Києва. А багато хто ще й додавав: «Повезло вам з міським головою». -
Борис Гмиря просив не завантажувати його небасовими партіями
Серед небагатьох імен, відомих шанувальникам вокального мистецтва всього світу, на одному з чільних місць — прізвище нашого земляка-українця. Тим важче віриться, що його життя не раз, образно кажучи, висіло на волосинці, а нотною грамотою визнаний майстер сцени оволодів у… тридцятирічному віці!
Широко відомо, що Борис Гмиря — з бідняцької сім’ї, де не завжди мали вдосталь навіть хліба, а батько хапався за будь-яку роботу, аби прогодувати дітей. Власне, саме через нестатки освіта здібного до знань хлопця замалим не обмежилася церковно-приходською школою, бо навіть від ліпших учнів, зарахованих на безкоштовне навчання до міського училища, вимагали ходити на навчання у форменому одязі, коштів на придбання якого у родини Гмирі не було.
-
Юрген КРЕФТНЕР: «Для селян я — місцевий, проте залишаюся громадянином Австрії»
Широкому українському загалу навряд чи відома назва кооперативу «Лонго Май», який виник на хвилі протестних настроїв французької молоді кінця 60-х років минулого століття. У таких комунах молоді французи почали втілювати свої уявлення про справедливе суспільство. Згодом подібні об’єднання стали міжнародними — вони діють у багатьох країнах континенту та за його межами. На початку 1990-х кілька європейців з асоціації «Лонго Май» приїхали в закарпатське Нижнє Селище, щоб створити фермерське господарство і займатися соціальними проектами. Зрозуміло, справа була не з легких, тому нині залишилося тільки двоє іноземців, які тут одружилися і мають дітей. Один з них — австрієць Юрген Крефтнер — нині відомий в Україні як лідер гурту «Гудаки». Сьогодні він наш співрозмовник.
-
«Снігова людина» не вважає себе унікумом
Спека плавила асфальт, розжарювала бруківку. Коломия сяяла на щедрому липневому сонці білими будинками, виблискувала банями церков. У саму маківку літа особливо приємно поговорити про сніг і майбутні крижані рекорди, на які націлився коломийський адвокат атлетичної зовнішності.
Зі снігом і зимою в Олексія Гуцуляка пов’язані лише найкращі спогади. Навіть коли дошкільням він провалився під лід.
-
Нитка з ефектом 3D
Ніна Гончарук — заслужений майстер народної творчості України, володар «Золотої голки». В її активі – 175 виставок, з яких півсотні персональних, що відбулися в різних містах країни, зокрема й у столиці. Її роботи захоплюють не лише своїми композиціями, дивує те, що створені вони за допомогою голки. Більше того, Ніна Іванівна має патент Державного департаменту інтелектуальної власності України. Її авторський винахід — тришарову об’ємну вишивку — інакше як живописом голкою не називають.
-
Не шукайте в Шевченка чітких формул. Їх немає
Це унікальне видання в трьох книгах у рамках ювілейного проекту на вшанування 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря здійснило за підтримки Наукового товариства ім. Т.Шевченка у США видавництво «Критика» спільно з Інститутом критики й Інститутом джерелознавства. А розмова-презентація з цього приводу пройшла в столичній книгарні «Є».
Сама публікація містить, окрім власне факсимільного видання 1841 року, монографію професора Григорія Грабовича з Гарвардського університету «Шевченкові “Гайдамаки”: поема і критика» та працю Олеся Федорука з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: історія книжки». -
Кращий твір Короленка — його життя
Нині цей літератор, хоч як прикро це констатувати, належить до категорії маловідомих. Далеко не кожен читав його твори, ще менше тих, хто знає, що в історії Російської імперії була ціла «епоха Короленка».
Письменник, чиє дитинство і юність пройшли в Україні, вважав себе сином трьох народів — українського, польського і російського, мовою якого він творив. Щодо двох перших, то мати і бабуся Володимира Короленка — полячки, а ось по батьківській лінії — він нащадок миргородського козацького полковника Івана Короля. Тим прикріше читати навіть у деяких сучасних дослідженнях українських(!) авторів, що «батько письменника — росіянин». -
Українська жінка-дервіш Аліфе-ханум Яшлавська: «Я просто хочу хоч когось навчити бути людиною»
Аліфе-ханум — єдина жінка-дервіш у свої 73 роки живе насиченим життям: мандрує, допомагає порадою та молитвою тому, хто цього потребує, багато читає, пише книжки, спілкується з прихильниками в Інтернеті, де має власну сторінку. Любить щось робити власними руками, донедавна сама проводила екскурсії у повернутому її зусиллями до життя храмі дервішів у Євпаторії. Вона неохоче розповідає про себе, але про текіє, суфізм та дервішів може говорити безкінечно. А також про свій князівський рід Яшлавських, адже її пращури були міністрами закордонних справ в уряді кримського ханства.
-
Віра ВОВК: «Василь Стус писав мені навіть із в’язниці»
Лауреати цьогорічної премії «Глодоський скарб» Лідія Палій та Віра Вовк належать до тієї української діаспори, яка багато зробила для іміджу України у світі. Цікаво, що в юні роки вони в один час навчалися в дівочій гімназії у Львові. Потім доля розвела їх: одна живе в Торонто, друга — у Ріо-де-Жанейро. На жаль, пані Ліда цього року не змогла приїхати на материзну, а ось пані Віра завітала до Києва і звідси вже разом із групою письменників і митців прибула до Вінниці в рамках акції зустрічі письменників із читачами, яку започаткувала Національна спілка письменників України.
-
Марія СТЕФ’ЮК: «Про друге запрошення до «Ла Скала» я дізналася через 10 років»
Свій 65-й день народження визначна українська співачка світового рівня Марія Стеф’юк сьогодні відзначає на Івано-Франківщині, в рідному селі Рожнів Косівського району. Спершу відвідає могили батьків. А потім радітиме за святковим столом у дворі, де з’явилася на світ, родичам та всім, хто прийде її привітати. По дорозі від свого карпатського дитинства до цього ювілею славетна артистка з найвищими званнями й нагородами не розгубила ні зворушливої щирості й безпосередності, ні чуйності, з якою не минала біди й негаразди дуже багатьох людей, ні трепетної молитви до Мистецтва й любові до своїх глядачів. А за кілька днів до ювілейної дати Марія Юріївна відповіла на запитання «УК».
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2025
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ