Один плюс два — каштанами на асфальті викладає приклад першокласниця Марійка Бондаренко. Для дівчинки, яка навчається в одній із приватних шкіл столиці, така осіння математика тільки на радість. Розв’язувати задачі не за партою, а на свіжому повітрі, записуючи дію тим, що потрапить під руку, до вподоби всім її однокласникам. 

У неї навіть не було випускного. Та вона не жалкує. «Головне, що я в Україні!» — каже цьогорічна випускниця Дар’я Алексєєва з обстрілюваного Зайцевого, що на Донеччині. Торік 17-річна дівчина-сирота (батьків втратила раніше) сам на сам стикнулася з війною: у юному віці свідомо обрала майбуття в Україні, через що решта рідних відмовилася від неї.

Залишившись сама-самісінька, Даша вперто щоразу з ризиком для життя долала лінію розмежування — приїжджала на підконтрольну Україні територію, щоб здобути український атестат і скласти ЗНО. Разом із подругою Анею винаймала квартиру в Опитному, де дистанційно закінчувала школу. Саме тоді, у травні, «УК» писав, як випускниці добиралися на ЗНО через блокпости. «Дуже хочемо вступити до українського вишу», — хвилювалися навесні дівчата, складаючи тест за тестом. 

Проблема пошуку майбутнього фаху, який буде не тільки до душі, а й приноситиме фінансові дивіденди, нині дуже актуальна. Старшокласники вже тепер ламають голови над тим, куди піти вчитися. Важливий критерій, який додає у рейтингу привабливості українських вишів вагомий плюс, — це те, як діяльність наших університетів оцінюють за кордоном.

На жаль, у міжнародні рейтинги вони потрапляють нечасто. Один із наших вищих навчальних закладів, що цього року отримав таки міжнародне визнання, — столичний Національний університет технологій і дизайну, який готує не тільки фахівців у галузі індустрії моди, а й фармацевтів, економістів, інженерів. За версією журналу «CEOWORLD Magazine», який є провідним у світі бізнесу і технологій, КНУТД — єдиний ВНЗ не лише з України, а й зі всього пострадянського простору, — потрапив до сотні найкращих дизайнерських вишів світу.

Як університетові з 86-річною історією це вдалося, що робиться для популяризації спеціальностей, з яких він готує фахівців, як наші навчальні програми модернізують, наближаючись не лише за формою, а й за змістом до європейських, — сьогоднішня наша розмова із його ректором Іваном ГРИЩЕНКОМ. 

Чи кожен педагог може захоплення своїм предметом прищепити майже всім учням? Цікаво розказати про вплив провідників і діелектриків на електричне поле, про електромагнітні хвилі або явище інтерференції світла, цитуючи Жадана, Андруховича або віршовані рядки Лукреція. Це новий предмет? Та ні, звичайна фізика! Учні Городенківської гімназії ім. А. Крушельницького, що на Івано-Франківщині, переконують: можуть пригадати майже кожен урок свого вчителя Ігоря Вітюка. Бо він щоднини викладає нелегкий для багатьох школярів предмет нестандартно, подекуди навіть дивно, але завжди цікаво й незабутньо.

Мабуть, через те, що, крім педагогіки, панові Ігорю не дають спокою ще чимало талантів: він пише дивовижні картини, ікони, танцює, співає. А ще знає напам’ять чимало прозових художніх творів сучасних письменників. І загалом вважає, що кожен учитель фізики має бути трішки гуманітарієм. Спілкуючись із педагогом-ентузіастом напередодні професійного свята, збагнула, що Ігор Іванович не просто художник, який викладає фізику, а й філософ. 

У Полтаві за підтримки обласної ради створюють універсальний довідник з найрізноманітніших галузей науки, техніки, культури, найповніше зведення найважливіших надбань людності Полтавського краю усіх часів. Цей унікальний науково-видавничий проект має назву «Полтавіка. Полтавська Енциклопедія». За задумом, «Полтавіка» має бути 12-томною. Нині триває робота над 6-м томом «Освіта і наука». За рекомендацією обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського першою на сторінки цього тому потрапить інформація про Полтавський приватний навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — спеціалізована школа» Оксани Данько. За що їм така честь, пані Оксана ДАНЬКО розповіла «УК». 

То чи всюди освіта серед пріоритетів уваги чиновників на місцях? Однозначно — ні. Інколи це «ні» заходить у такий глухий кут, що міністр освіти і науки Лілія Гриневич акцентувала на цьому увагу народних депутатів під час години запитань до уряду у Верховній Раді.

Зокрема посадовець наголосила, що питання з організацією опорних шкіл та закупівлею шкільних автобусів дуже повільно вирішують на місцях: навіть надані з державного бюджету 200 мільйонів гривень на оснащення опорних шкіл, а також 600 мільйонів гривень на шкільні автобуси осіли в місцевих бюджетах без реалізації. Це, як-то кажуть, суто конкретика — візьми і купи. То що вже казати про значно складніші (в уяві тих посадовців, які не звикли одразу братися до справи, а то й саботувати) завдання, які полягають у роз’ясненні тих чи тих рішень центральної влади. 

У  складі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, який 2014 року  евакуювали на українську територію,  працюють вісім інститутів, три факультети, шість коледжів та три ліцеї. Понад 8 тисяч учнів та студентів здобувають у них освіту. За словами ректора вишу Сергія САВЧЕНКА, нині вже не йдеться про виживання, а є всі підстави говорити про  новітній розвиток. Про це ми з’ясували під час розмови. 

Щоб здобути якісні знання з англійської та арабської в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, третьокурсниця Лілія Цілик щодня витрачає 80 гривень. Неважко підрахувати, що на місяць студентці потрібно мінімум 1600 гривень тільки за дорогу та економ-меню. Вочевидь щомісячної стипендії 825 гривень Лілі, яка навчається на бюджеті, вистачає тільки на проїзд. «Щоб навчатися у столиці, мені доводиться їздити з Борисполя, моя одногрупниця добирається щодня з Макарова, ще одна — з Ірпеня», — розповідає «УК» студентка.

Черкаський державний бізнес-коледж має славну 50-річну історію. За цей час тут підготовлено понад 21 000 фахівців. Новітня історія закладу й кардинальні зміни в його становленні нерозривно пов’язані з ім’ям директора професора Олега Кукліна, який віддав коледжу понад три десятки років наполегливої праці. Наша розмова з ним — про сьогоднішній і завтрашній день коледжу. 

Заквітчана синьо-жовтими бантами Катруся з Івано-Франківщини радіє першому дзвонику — сьогодні на урочистій лінійці вона поміж четвертокласників. З гарним настроєм дівчинка прийшла на свято не тому, що підросла на один клас: позаду залишилися зазубрювання таблички множення та не менш стресові норми техніки читання.

Від сьогодні учнів початкової школи навчатимуть за розвантаженими навчальними програмами — їх логічно впорядкували, прибравши драконівські радянські підходи до вимог і оцінювання. А головне — віднині від дітей вимагатимуть не зазубрювати матеріал, а критично мислити, висловлювати власну думку, самостійно знаходити рішення. У школі не лише даватимуть знання, а й формуватимуть у дитини компетентності, потрібні в повсякденному житті. Які новації чекають на найменших школярів і чи знають про них вчителі й батьки, дізнавався «УК».