Хлопчик жив із дідом у селі Боровеньки. Йому виповнилося 15 років, і він встиг закінчити дев’ятий клас у рідній школі, коли дідусь помер. Тато десь у Криму. Мати теж загубилася на просторах країни. Хлопчина залишився сам вдома. Що робити з ним? 

Ще у школі долучився до створення ікебани, тільки тоді це слово учні не вживали. Казали просто: квіткова композиція. Оскільки «наша» виставка була присвячена Дню визволення Запоріжжя від фашистів, то ми попросили в кабінеті початкової військової підготовки макет автомата і вставили у ствол гвоздичку. Оцінка комісії, яку очолювала старша піонервожата, вразила — друге місце! Досі пишаюся, бо це була моя ідея. 

Україні конче необхідно запровадити кардинальні зміни у сфері державної бюрократії (держслужби). Адже упродовж багатьох років нічого радикального у цьому напрямі так і не було зроблено. 

З 2008 по 2014 рік було виселено на вулицю 114 тисяч українських сімей, які не змогли погасити кредит. Такі дані навела під час засідання столичного медіа-клубу «На власний погляд» лідер громадської організації «Кредитний майдан» Тетяна Руденко. За її словами, банкірів не зупиняє навіть те, що в родинах є малі діти чи недієздатні громадяни. 

З точки зору екології, територія України — одна суцільна рана, яку ятрять усі можливі чинники забруднень: радіонукліди, важкі метали, токсичні хімічні сполуки. Техногенне навантаження в областях з розвиненою промисловістю давно перейшло всі допустимі межі. Потерпають від завалів побутових і промислових відходів навіть, здавалося б, чисті Полтавщина і Прикарпаття. А тут ще й війна на Донбасі. 

У середині серпня спробувала купити євро у Рівному: не для заощаджень — валюта була потрібна на дорожні витрати до Франції, куди саме збиралася. Міняйли за один євро вже тоді правили по 19 гривень. На моє здивування, чому так дорого, один із них, не моргнувши оком, випалив: «А ви що, не знаєте, завтра Росія вводить війська в Україну. То завтра буде 20, післязавтра — 25 і, відповідно, далі…» 

Нинішній рік в історії Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки перед’ювілейний, адже у червні 2015-го вона відзначатиме 75-річчя з часу заснування. Директор Людмила Стасюк зазначає, що 10 червня 1940 року постановою облвиконкому було вирішено відкрити обласні бібліотеки для дорослих і для дітей в обласному центрі, районні бібліотеки для дорослих у Володимирі-Волинському, Горохові, Любомлі. Однак на жаль, з того довоєнного періоду не дійшли документи, які б дали змогу оцінити, скільки саме архівних і бібліотечних фондів знищено в роки Другої світової війни. Після визволення Луцька від німецьких військ бібліотека відновила роботу 23 березня 1944-го — саме так датовано наказ першого післявоєнного директора Марії Шевякової. 

У Росії почалися поодинокі протести солдатських матерів. Ці акції стали можливими завдяки російським активістам. Збираючи по крихтах інформацію, вони говорять суспільству правду про війну російської армії в Україні. Правозахисниця Олена Васильєва створила в Фейсбуці групу «Вантаж-200». За лічені дні кількість її учасників досягла 15 тисяч. Саме «Вантаж-200» однією з перших у Росії оприлюднила дані про тисячі цинкових трун, які повернулися до Росії з України. Групу в Фейсбуці намагалися закрити, але завдяки протестам десятків тисяч користувачів з усього світу її відновили. Нещодавно Олена Васильєва на кілька днів приїхала в Україну. Журналісту «УК» вдалося з нею поспілкуватися.  

Діалог, спрямований на встановлення миру, — це єдиний спосіб врегулювання ситуації у Донецькій та Луганській областях. Не менш важливим кроком на цьому шляху є проголошення режиму припинення вогню, за час дії якого з полону звільнено понад тисячу українських військових та укріплено позиції. Такі думки озвучив у ході інтерв’ю одному з вітчизняних телеканалів Президент Петро Порошенко. 

Почути, що Україна та Велика Британія багато в чому схожі між собою,  що змін у царині складних взаємовідносин центральної і місцевої влади  жителі туманного Альбіону дочекалися, лише коли до влади прийшов новий уряд (Девіда Камерона)  і що недавній референдум у Шотландії — це приклад нагальності децентралізації влади, необхідності ширшого діалогу між центром і територіями, було справжнім відкриттям для більшості учасників і гостей представницької міжнародної конференції «Муніципальна консолідація а Європі: тенденції і рішення щодо співробітництва», яка минулого тижня відбулася в Києві. Тим більше, що це одкровення аудиторія почула безпосередньо з вуст дуже поважної людини — лорда Ахмада Вімблдонського, заступника міністра, члена парламентського комітету з питань громад та місцевого управління Палати лордів Великої Британії.