Сумчанам та гостям міста чи не вперше випала нагода ознайомитися з унікальним багатством — більш як півсотнею зразків сорочок-вишиванок із багатьох куточків України з приватної колекції подвижниці українського духу Наталії Литвиненко-Орлової. Наталія Георгіївна демонструвала, як майстрині вишивали, кроїли, носили сорочки, плахти, запаски, крайки на Слобожанщині, Поділлі, Поліссі, Буковині, Галичині. А ще показала, чим відрізнялися візерунки на вбранні юної дівчини й літньої жінки, пані і покоївки, селянки і міщанки. Розповіла, що майстрині Карпат, наприклад, надавали перевагу теплим кольорам — жовтим, помаранчевим, червоним, Поділля — зеленим і синім, а Полтавщини — білому та чорному з червоним… 

Ентузіазм, альтруїзм, патріотизм — це найхарактерніші риси типового українця. Зрозуміло, що за спиною кожного із солдатів, які воюють нині із сепаратистами в Донецькій і Луганській областях, є тил. Це матері, сестри, дружини і, звісно, діти. Власне, заради них чоловіки пішли на боротьбу із загарбником. Крок

у відповідь намагається зробити і влада. Бо не годиться бути в боргу в героїв. Як саме соціально захищені наші воїни — досліджували журналісти «Урядового кур’єра» 

Референдум у Криму відбувся 5 місяців тому — чималий термін.  Про що мріялося тим, хто голосував на референдумі? Що жити стане краще, жити стане веселіше, що виростуть пенсії й зарплати. Ну, і Крим у Росії — це була ментальна складова, привнесена в мозок російським ТВ. З останнім усе вийшло: КРИМ-НАШ! Це, боюсь, єдине, що вийшло. Про політику жодного слова, поговорімо про економіку.  А тут тезис «Потрібно потерпіти!» продовжує бути головним на півострові. 

Антитерористична операція поділила мою родину навпіл, як і сотні тисяч інших. Мої дорогі старі батьки чоловіка наодріз відмовилися виїжджати. Мовляв, краще померти на батьківщині. Але якщо залишилися свекри, поруч продовжували жити і ми з чоловіком, бо забезпечення необхідного для виживання і створення елементарних побутових умов у блокадному місті вимагає напруження всіх сил і неабиякої винахідливості. А кожен прожитий день лише додавав проблем…  

База «Смерековий камінь» схожа на казку. Хоч тут немає підстрижених газонів, оздоблених базальтом сходів і доріжок, проте є багато чого іншого. А саме: привабливі будиночки з дерева, розташовані посеред лісу, струмочок, що перетинає територію, наповнюючи її гомінким дзюрчанням; нарешті свердловина цілющої води із сірководнем. Цією мінералкою заповнюють величезну вагонетку, яку придбали в гірників, і нагрівають, а потім у ній приймають оздоровчі ванни до півтора десятка осіб. Розташована база біля межі з національним природним парком «Зачарований край», за кілька кілометрів від села Осій Іршавського району на Закарпатті. 

Коли в Інтернеті натрапила на божевільне повідомлення про те, що організовуються тури… в зону АТО, подумала, що це або чийсь невдалий жарт, або фейк. Пропонувалося, як в екстрим-турах чи сафарі: організований проїзд у зону бойових дій на БТРі, харчування, проживання в наметах, оренда зброї, бронежилетів та іншого спорядження — все за окрему плату, як кажуть, будь-яка примха за ваші гроші. 

З вівторка увагу керівництва нашої країни, світових лідерів та загалом усіх громадян, яким небайдужа доля України, було прикуто до гуманітарного конвою, направленого РФ до кордону з Україною. Вітчизняне МЗС вже поінформувало російську сторону про передбачені українським законодавством та міжнародним правом модальності щодо процесу доставки вантажу. 

Віктор Янукович та колишні високопосадовці з його оточення, які втекли за кордон, аби уникнути відповідальності за корупційні діяння, мають шанс отримати по заслугах. Депутати підтримали у першому читанні законопроект, який дасть змогу проводити досудове розслідування та судове провадження у разі, коли підозрюваний або обвинувачуваний перебуває «в бігах». Він також сприятиме поверненню в Україну коштів, які були награбовані колишніми високопосадовцями. 

Місцева жителька вкотре переповідає випадок, який недавно стався на сусідському подвір’ї, де влаштувалися на постій тимчасові переселенці з «гарячої точки» Донбасу. «Малолітній син господині взявся трохи розважити своїх гостей-однолітків, — згадує вона. — Але пограти вирішив не у м’яча чи піжмурки, а «у війну», хай їй грець! Узяв іграшковий автомат і ось так на всі боки: др-др-др!.. Та старшенький хлопчик, тікаючи, миттю вибіг аж на вулицю. А меншеньке впало, бідне, на траву, скрутилося бубликом і голову руками накрило. Швидка на розправу мати «вояки» дала волю емоціям: він опісля ще кілька днів, мабуть, і їв навстоячки».

Згаданий епізод — зайвий доказ того, що у вже визволеному від представників «ДНР» Маріуполі будні жителів міста і його гостей досі наповнені спогадами і переживаннями від бойових дій, які гримлять у регіоні.    

Сад імені Шевченка  для проведення традиційного щорічного ярмарку вони вподобали  не даремно. Кажуть, у тінистих алеях саду  прохолодно в літню спеку і до центру міста легше діставатися і продавцям, і покупцям. Асортимент  також великий: різні сорти меду, продукти бджільництва за цінами виробника, а також професійні консультації й рекомендації.