Минулої середи бійці Національної гвардії  на Харківщині на військовому полігоні під Чугуєвом  ознайомилися з новою спеціальною військовою технікою. Йдеться зокрема про бронетранспортер «Дозор-Б», що входить до сімейства багатоцільових колісних транспортних засобів подвійного застосування. Його розробили спеціалісти Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова». 

— Оце повертаюся додому, у Крим, а серце слізьми омивається, — після знайомства в купе майже порожнього залізничного вагона у поїзді, що прямував на південь, поділилася наболілим огрядна Олена Петрівна, жінка з передмістя Сімферополя. Як розповіла моя попутниця, вона гостювала у дітей: допомагала дочці поратися із довгоочікуваним первістком — нарешті стала бабусею. Але радість від цієї визначної події затьмарилася. 

На плацу в Черкаському обласному військкоматі людно: тут тривають приготування до навчань новоствореного батальйону територіальної оборони області — солдати розподіляють спорядження, готують автомобілі. У класах військкомату тривають теоретичні навчання.
— Батальйон територіальної оборони — це підрозділ Збройних сил України, він сформований переважно з добровольців-черкащан, які мають досвід служби в армії. Решта — місцеві військовослужбовці-контрактники. Чисельність батальйону — понад 400 осіб. Точну кількість з міркувань військової таємниці озвучувати не варто, — розповів заступник обласного військового комісара Олег Захаренко.

Через певні обставини між нашою сусідкою, жителькою села М. Гриник, яка отримала державний акт на землю (на нашу думку, з порушенням), і нами виникла суперечка щодо меж ділянки. Тепер у нас зникла можливість доступу до сараю. Як таке може бути?

Ярослава ІВАНЕЦЬ, село Орелець, Снятинський район Івано-Франківської області 

 У 1947 році мене засуджено режимом Сталіна до 6 років заслання у Сибір. На які пільги можу розраховувати?

Олександра ОПРУНЕНКО, місто Первомайськ Миколаївської області

«Цю каску ми самі зрешетили. Хотіли переконатися, чи зможе захистити, — показують хлопці наскрізь прошитий кулями тонкий метал. — Переконалися: захистить, але бійця, що поруч, аби його не заляпали розтрощені під каскою мізки товариша. Ось в такому дранті нас кинули проти до зубів озброєних бойовиків»…  
Із Чернівців частину особового складу в/ч 1241 відправили до Луганська охороняти державні об’єкти під час масових заворушень. Уже у відірваному від України Криму нахабно господарювали російські війська, вже гриміли бої у Слов’янську, в наповненому бойовими загонами Луганську сепаратисти захопили СБУ, виставивши усім «для науки» тіла закатованих українських «альфівців» з виколотими очима і розпоротими животами.

 Про це міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета заявив під час зустрічі з представниками Коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну» — Центру громадянського представництва «Життя» та Інституту Медіа Права.

Залізнична станція Куколка — крайня західна точка Сумщини — поблизу Попівки. Тобто вийшов з вагона і, вважай, уже в селі, яке нічим особливим не виокремлюється. Хіба що за двома винятками. Перший. Не занепадає, як інші, а міцно тримається свого коріння. Другий. Тут є вулиця Журналістів — єдина в області, названа на честь майже 30 тутешніх уродженців, які в різні часи працювали або ж успішно працюють у редакціях газет, журналів, на радіо, телебаченні і, звісно, в інтернет-виданнях. 

Тепер на запитання, як справи, більшість знайомих відповідають: «Молимось і працюємо».

На щастя, Бог почув наші молитви. Вже, вважайте, маємо нового Президента. Простим українцям, на відміну від кандидатів на найвищу державну посаду, вистачило мудрості та здорового глузду не перетворювати волевиявлення на фарс. Це ж тільки на Майдані наші політики «об’єднуються» (чи не заради телевізійної картинки?), а далі у кожного — своя пісня. Людей закликають до єдності, а наступити на горло власній пісні заради України, навіть у просто-таки катастрофічній для її державності ситуації, — зась. От народ і показав їм їхні рейтинги! 

Щоранку біля під’їзду нашої багатоповерхівки, немов мулла на мінареті, голосно кричить двірник. Колоритний дядько з гіркого похмілля та інших поважних причин проводить «політінформацію» для ще напівсонних мешканців будинку, які виходять з нього. Причому свої переконання чолов’яга змінює, як циган коней. Певний час він по-змовницькому підморгував нам: «Слава Україні!» Потім демонстративно причепив чорно-помаранчеву стрічку не тільки на свою сорочку, а й навіть на мітлу, із якою, він клявся, недавно аж квартали гнався за двома нишпорками із «Правого сектору». А днями почав називати останніми словами всіх підряд. «Чим вони там думають? — риторично питав так, що аж шибки та жалюзі на першому поверсі торохтіли. — На що наше місто перетворили?!»