Маю статус постраждалої від аварії на ЧАЕС 4 категорії. У квітні цього року досягла чорнобильського пенсійного віку, стаж роботи — 30 років. Розмір призначеної виплати — менше 1 тисячі гривень.

Вважаю, що маю право отримувати доплату до пенсії по втраті годувальника. Адже мій чоловік був ліквідатором аварії І категорії і отримав захворювання, яке призвело до смерті, пов’язане з роботами з ліквідації наслідків цієї катастрофи. Він помер у 1999 році. З цим питанням звернулася до відділення Пенсійного фонду за місцем проживання. Але отримала неаргументовану відмову. Отже, хочу дізнатися, чи все ж таки маю право на таку доплату, і якщо ні, то чому?

Н. АЛЄКСЄЄВА,
м. Київ

Погодьтеся, досить скромними були можливості проявити себе у позитивних персонажах героїко-фантастичних казок, прочитаних нами в дитинстві. Що міг такого надзвичайного і неординарного звершити головний герой — третій син і брат двох розумних родичів, аби потрапити в казку? Хіба тільки слухняно поплентатися туди, сам не знаючи куди, і принести звідти казна-що. Ще, правда, міг дорогою віддубасити триголового змія, попередньо чемно запитавши: «Битися будемо чи миритися?» Мав він також здатність єдиним ударом сокири збудувати летючий корабель, визволити з полону красуню, замкнену на сім замків у високій башті, та скрутити в баранячий ріг ціле вороже військо. 

Слово «дефіцит», на щастя, зникло з лексикону чиновників і учасників цього ринку. Ціни на АЗС залишаються найнижчими в Європі. Адже ринок бензину і дизпального — повна протилежність газового. На відміну від монопольної залежності від Росії в газовій сфері, на українському ринку нафтопродуктів російська частка, наприклад, цього року становить 14%.

Постачання здійснюється за диверсифікованою схемою, енергоресурси надходять з понад десяти внутрішніх і зовнішніх джерел. Між тим, в уряді вже другий рік поспіль не припиняються розмови про потребу реформування системи і її заміни на шаблон газового ринку. Йдеться про методи порятунку української нафтопереробки. 

Цьогоріч завершується перший період дії зобов’язань країн за Кіотським протоколом. Чимало з них не надто задоволені підсумками участі в Кіото-1 і піддали сумніву свою участь у другому періоді (2013–2020 рр.). Зокрема це Австралія, Нова Зеландія і Росія. Про те, чому так сталося і яка позиція України у цьому питанні, досліджував «УК».
У середині жовтня прем’єр-міністр нашої північно-східної сусідки Дмитро Медведєв досить красномовно і критично зауважив: «Якихось особливих вигод від Кіотського протоколу ми не отримали в комерційному плані, не змогли скористатися як належить. А тому чи доцільно продовжувати в ньому участь?». 

Кілька років тому відбулася розмова автора цих рядків із новопризначеним директором державного підприємства «Волиньторф» Іваном Киричиком. Не пригадую вже всіх деталей, та в пам’яті спливає пронизаний тривогою голос керівника. Говорив він тоді не стільки про сьогодення підприємства, як про перспективу існування. Бо родовища торфу (з яких брали сировину для виробництва гранул) вичерпувалися, а на розробку нових площ тривалий час не вдавалося отримати дозволів. Попри те, що в області діяла регіональна програма «Торф», чи не кожна сільська жінка знала: опалення маневицьким брикетом у кілька разів дешевше, ніж газом.  

На жаль, відновлювана енергетика, не без допомоги лобістів-представників викопних видів палива, обростає міфами і стає схожою на мачуху. Щодо традиційної енергетики на споживачів повсякчас намагаються одягти рожеві окуляри, перетворивши її на таку собі Попелюшку. Ми спробували розібратися, що міф, а що правда в цій історії.  
Найбільш поширений міф, що сонячні й вітрові електростанції потребують чималої площі, яку варто було б використати під агровиробництво. Справді, кожні 5–15 кВт під вітряками «з’їдають» ділянку 1 кв. км, але для них (як і для СЕС) виділяють землі не сільгосппризначення: кар’єри, пустирі, території зі складним рельєфом тощо.

Позавчора Верховна Рада, врахувавши зауваження Президента, 234-ма голосами «за» прийняла у новій редакції закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу та її соціальний статус», відомий широкій громадськості як закон про біометричні паспорти.
 

У суботу в столиці біля Національного меморіалу пам’яті жертв Голодомору, в усіх обласних центрах України та 32 країнах згадуватимуть тих, хто став жертвами нищівного голоду 1932—1933 років. Українці запалять свічки пам’яті у своїх вікнах. Приєднайтеся до загальнонаціональної акції! «Урядовий кур’єр» розпочинає цикл публікацій, присвячених пам’яті жертв Великого Голоду.  

Нещодавно оперативники Державної служби боротьби з економічною злочинністю викрили шахраїв, які діяли в Криму та Херсонській області. Як розповіли нам у прес-службі ДСБЕЗ, в одному випадку жертвами обману стали звичайні громадяни, а в другому — солідні бізнесмени.  
Розвал Союзу і падіння «залізної завіси» дали змогу колишнім радянським громадянам виїжджати за кордон. І не лише туристами, а й у пошуках роботи. Хтось зумів влаштуватися пристойно, інші розчарувалися і повернулися додому, а дехто тільки збирається випробувати долю.

Уявіть чолов’ягу, який захотів виманити рибу на берег ставка. Динамітом, звісно. Але ж страшно: а раптом інспектори наскочать? Що їм поясниш?