Працюю бібліотекарем у медичній бібліотеці на Донеччині. Хочу дізнатися: як мені відстояти свої права і отримати виплату щорічної  матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до частини 3 статті 29  Закону «Про культуру» та постанов Кабінету Міністрів № 84 від 2005 року та №1062 від 2009 року? У спеціалізованій бухгалтерській літературі читала, що ця виплата обов’язкова. Але мені у ній чомусь категорично відмовляють. Як добитися справедливості? Заздалегідь вдячна за відповідь.

Т. БАЛИК,
м. Єнакієве Донецької обл. 

«Коли йдеться про одяг, говорити можна до безкінечності», — висловився якось лікар Комаровський. У декого такі говоріння доходять до клініки. У багатьох модний одяг — спеція до смаку життя. У когось — улюблена робота. Саме так склалося з одеситкою Наталією Резановою, яка написала вже 6 томів з історії моди.

У ХХ столітті фешн перетворився на фетиш суспільства споживання. Це потужна індустрія з нечуваними прибутками.

Там. У нас? Маємо істориків, теоретиків моди і, як засвідчив останній модний тиждень,  талановитих дизайнерів. Але людського чинника тут замало. Потрібне певне законодавче й економічне забезпечення.

Потреба змін у зовнішній привабливості закладена в людській природі. Мода нещадно експлуатує цю потребу. І жодний здоровий глузд не стане на заваді. До речі, в перекладі з латини «мода» — «правило». 

На Чорнухинщині ще свіжі були згадки тамтешніх козаків про батька Хмеля та їхні подвиги під Берестечком, як у родині малоземельного козака Сави Сковороди та його дружини Пелагеї 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 року в містечку Чорнухи народився син Григорій. Із самого малечку був він жвавим та допитливим. Відмінно навчався в школі. Та й заспівати краще за Григорія в церкві чи на кліросі Красногірської Чорнуської пустині не міг ніхто. Вчителями хлопчика були бандуристи і лірники. А від проїжджих чумаків дісталася йому в подарунок калинова сопілка, на якій він самотужки навчився грати. Та ще й дуже вправно. 

На Хортиці, біля історико-культурного комплексу «Запорозька Січ», поповнили дубову алею на пам’ять про акторів із фільму «Тарас Бульба»: народних артистів України Богдана Ступку і Леся Сердюка, народного артиста РФ Бориса Хмельницького, заслуженого артиста РФ Станіслава Соколова і наших земляків — учасників масових сцен Олексія Потапенка та артиста кінного театру В’ячеслава Єрмолаєва. Добру козацьку традицію висаджувати молоді дубки, поминаючи бойових побратимів, відродили нині живі учасники зйомок фільму режисера Володимира Бортка. 

Уявімо собі ситуацію, коли тверезий водій, викуривши дві пачки цигарок, сідає за кермо свого автомобіля. І, не справившись із кермуванням, врізається в зупинку, на якій чекають автобус жінки та діти. Якщо фантазії не вистачає, пропоную уявити іншу сцену: двоє друзів, сидячи на кухні, попиваючи чай (!!!) і покурюючи цигарки, несподівано заводять сварку. І один, спіймавши «білочку» від тютюнового диму, накидається на товариша з ножем і завдає йому смертельного поранення…  

Третій рік поспіль свято архістратига Михаїла (21.11) минає в Україні без снігу. Востаннє святий «приїздив на білому коні» до нас 2008 року. Та минулий листопад був теплим і врожайним на гриби.

Якими ж будуть грудень і наступна зима? За народними прикметами, щоб визначити це, спостерігають за першим днем місяця (Платона і Романа). Якщо зранку буде тепло, теплою буде зима; опівдні морозець — зима буде з відлигами і морозами. 

Днями зустрів знайомого сумчанина, якому щойно виповнилося 90.  До слова, ювілей відзначили доволі гучно, адже ветерана добре знають у місті. Він не тільки педагог, а й письменник: на його уроках і творах виховувалося не одне покоління учнів. Тож сподівався почути розповідь про те, як гостювали родичі — донька, онуки, зять, як шанували вдома, на колишній роботі. Та замість цього новоспечений ювіляр розвів руками: мовляв, усе добре, якби не одне «але»…  

У Миколаєві завершився піврічний судовий процес у справі згвалтування та вбивства 19-річної Оксани Макар. Нагадаємо, в ніч на 10 березня цього року троє молодих покидьків познущалися над дівчиною, яку спочатку згвалтували, потім душили, а потім намагалися спалити живцем. Три тижні лікарі боролися за життя Оксани, але дівчина померла в Донецькому опіковому центрі 29 березня. Нечуване звірство викликало шквал протестів у Миколаєві та інших містах України. Але ще більше роздратувало громадськість те, що двох підозрюваних відразу ж відпустили на свободу. Втім, справа вже набула широкого резонансу, тож усі троє нелюдів опинилися на лаві підсудних. 

Що роблять кандидати в депутати перед виборами? Правильно — щедро обіцяють золоті гори. А ось донецький чиновник, тоді ще тільки потенційний депутат, влітку взявся розповідати про… золоту воду. Причому він навіть не обіцяв забезпечити земляків якісною питною водою, а взявся їх переконувати, що вони вже й так споживають із кранів мало не найліпшу в Україні воду. Дещо ошелешені донеччани навіть збиралися поспівчувати жителям інших регіонів (це ж яку тоді вони, горопахи, вживають воду!), проте не встигли. З кранів у Горлівці, Донецьку, Єнакієвому та Краматорську враз потекла рідина із відчутним специфічним запахом. А трохи згодом у квартири одного з районів обласного центру (до речі, на виборчому окрузі отого кандидата) разом із питною водою навіть попливли напівпрозорі черви…

Популярний герой детективів американського письменника Рекса Стаута Ніро Вульф, який мав у приватній оранжереї 10 тисяч орхідей, називав їх  коханими жінками — невдячними, дорогими, примхливими та водночас вишуканими і темпераментними красунями. Не знаючи втоми, він схрещував рослини різної форми та кольору, доводив їх до досконалості і дарував комусь, не продавши за своє довге літературне життя жодної квітки. Його терпіння та винахідливість давали вражаючі результати.

А згадали ми про цю пристрасть не лише відомого літературного героя, а й таких видатних біологів зі світовим ім’ям,  як Карл Лінней чи Чарльз Дарвін,  під час чергової виставки квітів у міському Будинку природи. Від японських орхідей, котрі, до речі, в Києві  привселюдно виставляли вперше, орхідейних мініатюр, квіти яких нагадують формою різнокольорові кришталеві черевички, та великих, схожих на барвистих метеликів пелюсток  і  справді захоплювало подих.  І не важливо, йдеться тут про чистий витвір природи чи про спільну її фантазію з людиною-творцем.