У переддень Великодня у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна по-особливому метушливо і гамірно. Відчуваються піднесений настрій і збудженість. Ліцеїсти готуються до від’їзду по домівках. На честь великого православного свята тут оголошено вихідні. З огляду на це викладачі поблажливіші до учнів, розуміють, наскільки важливе для них побачення з близькими. Справді, для багатьох хлопців це надважливе свято. Вони радіють, що вже не треба критися з віросповіданням, з бажанням молитися і відвідувати церкву, тож і святкувати найбільші релігійні свята. 

— Селище Водяне нас зустріло «Градами», — згадує перший фронтовий день санітар солдат Віктор Богдашевський зі складу медичної роти однієї з механізованих бригад. — Ми тоді півдня просиділи у бліндажі, вслухаючись у радіоефір, але, на щастя, обійшлося без поранених і втрат. 

Три роки тому українцям довелося взятися за зброю. Бійці усвідомлювали: на полі бою легко не буде. Адже те озброєння, що залишилося в арсеналах України, програвало сучасним зразкам армії країни-агресора. Час відсічі ворогу не минув для українців даремно. Лави захисників поповнилися навченими вмотивованими професіоналами. Відбулися й зміни в оборонному секторі країни. Про появу нових зразків озброєння і техніки, перспективи оборонної галузі журналістові «УК» розповів директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК, який з листопада 2016 року також виконує обов’язки виконавчого директора Ліги оборонних підприємств України. 

Під час роботи чергової прямої телефонної лінії Кабінету Міністрів на запитання громадян відповідав голова Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Артур Дерев’янко. Люди запитували, просили, інформували про різне. 

Напередодні свята весни в гості до Президента Петра Порошенка завітали жінки-військовослужбовці, волонтери, представниці мистецтва й культури, відомі в суспільстві лікарі, вчителі, науковці.

«З такими жінками наше найкраще у світі військо непереможне. З такими жінками, не маю жодного сумніву, перемога над ворогом, агресором і окупантом, який зазіхнув на нашу землю, невідворотна», — піднесено підтвердив глава держави. 

До 1 червня у бойових бригадах Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-Морських сил та Високомобільних десантних військ буде введено посади військових священиків-капеланів. А до кінця року капелани з’являться у решті військових частин Збройних сил. У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного було організовано перші пілотні курси підготовки капеланів для Збройних сил. Упродовж двох тижнів 24 священнослужителі — представники всіх конфесій, що входять до Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони, обговорювали проблематику, яка виникає під час роботи капеланів у військах. Також вивчали іноземний досвід служби священиків у Збройних силах інших країн, яким з ними поділилися представники Королівської служби капеланів Канади. 

«Капітане, капітане, усміхнися», — співали жартома друзі. І Андрій усміхався по-дитячому безтурботною усмішкою. Від того бійцям його роти ставало тепліше. Ніби не так дошкуляв мороз. А далека домівка ставала ближчою. Бо якщо командир так усміхається, то буде свято й на нашій вулиці. 

З усіх фотографій він усміхається і дивиться на нас щиро і світло. Був життєрадісною людиною, любив мотоцикли і рок-музику, займався історичними реконструкціями, спортом — цікавився східними єдиноборствами, був членом Федерації фунакоші шотокан карате України. «Тримаємо позицію. Весело», — написав Олександр Черніков останню в житті есемеску й надіслав її другові під час запеклого бою, з якого не повернувся. 

Під час нещадних ворожих обстрілів Авдіївки, що поставили місто на межу гуманітарної катастрофи, ситуацію виправляли і воїни Збройних сил, і співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій. Усім, хто відзначився тими днями, Президент Петро Порошенко вручив державні нагороди.  

Про потребу мотивації в житті людини будь-якого віку годі й говорити. Особливо коли йдеться про бійців, їхню адаптацію в мирному житті чи перед черговою ротацією. На пам’яті час, коли значимість нагород нівелювалася, їх можна було побачити на грудях ветеранів лише в День Перемоги.