Цій темі був присвячений брифінг, який відбувся в Міністерстві оборони за участі директора департаменту воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва генерал-майора Анатолія ПЕТРЕНКА. 

Саме на системному нарощуванні військово-морського потенціалу України, який забезпечить надійний захист портів, узбережжя, морських комунікацій, національних інтересів на морі, потрібно зосередити зусилля. На цьому наголосив Президент України Петро Порошенко на урочистостях з нагоди Дня ВМС, які відбулися в Одесі минулої неділі. 

Якщо оминути канцелярський термін «кадри», то стане зрозуміло: кожен професіонал — це передовсім жива людина зі звичайними потребами. Визначивши курс на формування професійної армії, в оборонному відомстві наштовхнулися на проблеми, які потребують негайного розв’язання. Інакше задум пробуксовуватиме ще на етапі фундаменту. Про це та про створення військового резерву йшлося на брифінгу в Міністерстві оборони. 

Навіть під час війни цивільне життя має бути з належними умовами. Сталою залишається потреба людей в роботі шкіл і дитячих садочків, медичних закладів і об’єктів торгівлі. Зрештою — даху над головою. І якщо вражий снаряд зруйнував його, то хтось має нашим громадянам допомогти його відновити. Для виконання зокрема і таких завдань у січні 2015 року створили Управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України. Результатам перших місяців роботи підрозділу посприяли ентузіазм військових та допомога волонтерів.

Нині проекти цивільно-військового співробітництва реалізують масштабніше. Їхні результати передовсім оцінюють місцеві жителі. Держава також зважила на позитивні наслідки роботи — вперше надала на заходи близько двох мільйонів гривень. 

У парку бойових машин 93-ї механізованої бригади людно. Механіки-водії порпаються в двигунах. А заступник командира механізованої роти з роботи із особовим складом молодший лейтенант Андрій Гасюк підбадьорює товаришів, розповідає їм про останні події в Україні та світі, відповідає на запитання щодо демобілізації…

Свою військову кар’єру Андрій розпочав навесні 2014 року. Добровольцем прийшов до Криворізького військкомату. «Спочатку, — каже, — мене як молодшого сержанта призначили командиром відділення охорони облвійськкомату. Але не цього я хотів. Після трьох місяців безперервних рапортів мене перевели до зведеної штурмової роти оперативного командування «Південь», яка тоді саме формувалася». 

Офіцери підрозділу, назвімо його просто «лабораторія», у спілкуванні з кореспондентом «Урядового кур’єра» були досить стриманими та небагатослівними. Сприймалося це з розумінням, адже все, чим тут переймаються, має переважно гриф таємності. Але коли я запитав у підполковника М., керівника підрозділу, про призначення та важливість одного з апаратів, у якому копирсався майор Д., для якості й термінів випробування нових зразків техніки, обличчя науковців пожвавішали.

— Це технологічна лінія автоматизованої обробки бортової інформації. Її використовують під час випробувань і літаків, і вертольотів, і броньованої техніки. Ми вже маємо кілька таких ліній, що дає змогу одночасно проводити випробування у різних місцях. І все це завдяки ось цій невеличкій платі, яку розробляли і виготовляли власними силами. 

Зустріч Президента Петра Порошенка з представниками волонтерського десанту Міністерства оборони Тетяною Домановою, Артуром Переверзєвим, Павлом Кирієнком, Анастасією Ковальовою та Вадимом Малородом стала доволі знаковою для подальшого зміцнення обороноздатності країни. Усі вони, а також міністр оборони генерал армії Степан Полторак і заступник глави Адміністрації Президента Андрій Таранов стали свідками того, як Петро Порошенко підписав Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони». 

Південне травневе сонце припікало вже майже по-літньому, а тому ми із моїм співрозмовником для продовження бесіди зупинилися у затінку. Звідси відкривалася мальовнича панорама довколишнього приазовського степу зі свіжою рясною зеленню лісосмуг, балок і вигонів. А ще неподалік вабили зір поля яскраво-жовтого ріпаку, над якими висить синє-синє вмите вчорашнім дощем небо. Ідилія та й годі! Та вже за якусь мить цей ліричний настрій порушило різке шипіння портативної рації на грудях офіцера-прикордонника, звідки почувся категоричний наказ: «Усім одягти бронежилети!» Хочеш не хочеш, а довелося зиркати у бік одного з найближчих бліндажів, які тут облаштовано для захисту особового складу та пасажирів у разі ймовірних обстрілів. Такі перестороги нітрохи не зайві, оскільки контрольний пункт в’їзду та виїзду «Гнутове», де ми перебуваємо, розташований на лінії розмежування всього за кілька кілометрів від позицій проросійських незаконних збройних формувань.

Колишній командир взводу 40-го батальйону територіальної оборони ЗСУ («Кривбас») лейтенант Сергій Куршаков — особистість майже легендарна. Йому телефонують із різних куточків України, цікавляться досвідом реабілітації учасників АТО. І Сергієві Володимировичу та його помічникам є що розказати: вже майже рік у Дніпропетровську діє створений ним реабілітаційний центр і благодійна організація «Допоможи собі сам», де безкоштовну допомогу отримали вже понад 650 бійців та члени їхніх родин.

Але перед тим і самому засновникові центру довелося подолати нелегкий шлях. Навесні 2014-го, залишивши бізнес, Сергій Куршаков записався в добровольчий батальйон у перших лавах і на початку червня вже захищав Україну на Донеччині. У ніч на 3 липня відбувся його перший бій із терористами, які напали на український блокпост. Коли в наших бійців полетіла граната, Сергій закрив їх собою…

Щойно виникала якась незручна ситуація у Збройних силах, приміром з обмундируванням, харчуванням солдатів, терміново починала роботу тематична «гаряча» телефонна лінія оборонного міністерства. Однак цього, вочевидь, недостатньо. Як засвідчила кількість дзвінків, що надходили на урядову пряму телефонну лінію, яка відбулася минулої п’ятниці й на якій на запитання відповідав заступник міністра оборони — керівник апарату генерал-лейтенант Олександр Дублян, у цивільних і військових є про що запитати. Цього разу людей цікавило, коли нарешті вирішиться їхнє житлове питання. Адже у багатьох з них вже й служба залишилася за плечима, а черга перейшла 25-річну межу. Зокрема гострим воно залишається для тих, хто отримав розподіл із забезпечення житлом на території анексованого Криму, але не встиг одержати довгоочікувані квадратні метри. Також поки що безсилим залишається міністерство для тих, хто стоїть на житловій черзі в органах місцевого самоврядування. Лише торік поволі рушила з місця черга, в якій стоять на обліку офіцери.