Прогнози російських та деяких українських експертів дворічної давнини щодо колапсування українського оборонпрому внаслідок підписання Угоди про асоційоване членство з ЄС, припинення кооперації з РФ та відмови від російського ринку не справдились. Про це з оптимізмом зауважує керівник зовнішньополітичних проектів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Володимир Солов’ян. 

Значну позитивну роль у цьому відіграло суттєве збільшення вітчизняного держзамовлення, а також відновлення поставок за раніше укладеними контрактами для Азії та деяких країн Африки, вважає він. Цьогоріч, за словами експерта, на оновлення арсеналу зброї української армії у бюджеті передбачено близько семи мільярдів гривень. «Це на два мільярди гривень більше, ніж у 2015-му, й у вісім разів, ніж у довоєнному 2013-му. 

В армії, як у сім’ї, кінцевий результат поставленої мети залежить здебільшого від дисципліни. На пам’яті «сенсації» дворічної давнини, що сколихнули суспільство, про випадки дезертирства, непокори в армії, про спроби «відкосити» від мобілізації, про розпивання спиртного просто на території чи неподалік військових комісаріатів. Нині — і це неспростовний факт — змінилося суспільство, позитивні зміни відбулися й у війську. Про актуальні питання морально-психологічного забезпечення та стану військової дисципліни військовослужбовців Збройних сил йшлося на брифінгу в Міністерстві оборони. 

Крок за кроком завдяки достатньому державному фінансуванню прогалини у забезпеченні армії поступово заповнюються. У цьому році Міністерство оборони спрямує 50 мільйонів гривень на закупівлю 145 одиниць броньованої медичної евакуаційної техніки для використання її на сході країни. До кінця вже цього місяця до війська надійде 16 машин, а до кінця року — ще 31. Про це під час брифінгу в Міністерстві оборони повідомив голова підкомітету реформ медичного забезпечення, т.в.о. директора військово-медичного департаменту Міноборони полковник медичної служби Олег Ляшенко.

За його словами, маючи визначену суму фінансування, в міністерстві намагаються забезпечити медичну службу необхідним обладнанням для виконання відповідних завдань. 

Рідні Білашки зустріли демобілізованого Ігоря Кучеренка п’янкими весняними пахощами, радісними голосами односельців, які вітали з поверненням із війни. Хоч не був тут лише 14 місяців, а все ніби нове. Рідне, знайоме, а все-таки нове. Та він і сам, на певний час відірваний від свого звичного життя, від сільської роботи, відчував у собі переміни: те, що колись хвилювало, не давало спокою, ніби відійшло кудись на задній план. Головне — діти, дружина, мама, друзі, бойові побратими, річечка Білашка, яка привітно поблискує у вранішньому тумані… 

Ми чимало говоримо, що найцінніше в армії — це люди, ними слід пишатися і дякувати їм за мир і спокій. Але без сучасного екіпірування на полі бою вони проти ворога безсилі. Тож зарадити їм у цьому мають винахідники й виробники. Що нового вони придумали для військовослужбовців за час бойових дій на сході України? Тематична виставка з озброєння, військової техніки та розробок військового призначення, що відбулася в столичному Будинку офіцерів, продемонструвала — чимало. 

Ніде правди діти: на Волині існує проблема залучення добровольців на службу в Збройних силах України. З-поміж ключових пересторог — чинник 14-ї бригади, бійці якої тривалий час перебувають на сході, відлуння ситуації з її попередницею 51-ю бригадою, що зазнала значних бойових втрат протягом 2014—2015 років.

Окрему роль відіграє сусідство з Польщею та Білоруссю, на територіях яких частина волинян має непогані заробітки. Плюс бурштинові копанки нашої області та Рівненщини зі швидкими та легкими кримінальними грішми, до яких краяни ой які ласі. Тож ситуація, м’яко кажучи, непроста. 

У Миколаївській обласній службі зайнятості відбувся інформаційно-просвітницький захід «Контрактна служба — надійний соціальний захист», одним з ініціаторів проведення якого виступила громадська організація «Спілка військовослужбовців» на чолі з «кіборгом» Сергієм Танасовим. У заході також узяв участь заступник військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату Олександр Жолудь, керівники та представники військових частин, навчального центру Військово-Морських сил ЗСУ, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, безробітні та студенти випускного курсу кафедри військової підготовки.

За словами заступника голови облдержадміністрації Оксани Янішевської, сьогодні в області проводиться активна інформаційна робота серед безробітного населення щодо проходження контрактної служби, підписано меморандум служби зайнятості з обласним військовим комісаріатом для спільних дій. 

Українська армія кілька разів за свою історію намагалася перейти на службу за контрактом. Одну з таких програм було напрацьовано у 2007—2008 роках. Тоді термін переходу встановили з 2008 до 2010 року. Через обмежене фінансування наміри реалізувати не вдалося. Потім програму оновили і визначили роком її завершення 2015-й. Недофінансування знову завадило. І лише після початку воєнного конфлікту на сході держави до питання військової служби за контрактом поставилися серйозно. Сьогодні Міноборони визначило одне з першочергових завдань — 70% загальної кількості рядового і сержантського складу мають становити контрактники. 

Від підготовки солдатів залежить ефективність дій усіх воєнізованих підрозділів. Адже саме завдяки високому рівню підготовки вони виконують завдання якісно, тим самим підвищуючи обороноздатність нашої країни. Тому в Україні впровадили пілотний проект, по завершенні якого створено роту оперативного призначення за стандартами НАТО. У межах реформування Нацгвардії бійців навчали за новими статутами. «Урядовий кур’єр» дізнався, якими саме були ці новації. 

Попри стрімкий розвиток цивілізації і глобальні наукові досягнення, воєн та збройних конфліктів на земній кулі, на жаль, не поменшало. Щоразу до участі в них втягується дедалі більше країн.

На пам’яті зовсім свіжі трагічні події за кордоном — у Парижі (осінь 2015-го) та Брюсселі (березень 2016 року). В Україні власна масштабна біда із трагічними наслідками. За кожним випадком — скалічена душа не лише бійця, а його близьких. Загалом зроблено нібито чимало для психологічної реабілітації воїнів. Однак лише розмов із психологом замало. Ті, хто зумів подолати власну трагедію, схиляються до думки, що бажання перебороти біду має йти від людини. У кожної особистості є власний рецепт і бачення того, як це зробити.