Кілька днів тому на території військової частини з’явився величний обеліск — як данина пам’яті однополчан, загиблих на сході України. Імена героїв викарбувані золотими літерами і назавжди залишаться в історії не лише місцевого військового підрозділу, а й усієї України, за яку вони віддали свої молоді життя. 

Якщо подумки пройтися понад 560-кілометровим відрізком, який відділяє Сумщину від суміжної російської території, і порівняти його з тим, яким він був ще років 10 тому, то побачимо «дві величезні різниці». Годі й казати про початок 1990-х, коли північно-східні ворота країни були відкриті настіж. Інша справа зараз. Упродовж останніх одного-двох років через агресією на сході України робота з облаштування державного кордону стала однією з пріоритетних у діяльності обласної влади.

На цьому наголосив голова Сумської ОДА Микола Клочко, який проінспектував хід інженерно-технічних робіт, зокрема в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення Бачівськ, на ділянці відповідальності відділу Сопич Сумського прикордонного загону. Висновок: зроблено чимало, однак належить — ще більше. Адже область і країна в цілому повинні мати максимальні гарантії, аби в разі можливої агресії бути захищеними від такої навали. Для цього використали сучасну систему комплексу споруд. 

Жити на Донбасі й бути патріотом України завжди було важко. А нині — небезпечно. На жаль, багато прикладів, коли проукраїнська позиція загрожує донеччанам втратою житла, майна, здоров’я чи й життя. Та це не означає, що серед жителів краю перевелася молодь, готова захищати його від проросійських бойовиків, які насаджують на цій території утопічний і жорстокий «русскій мір». Один із них — 20-річний Валентин Ушич, із яким мене познайомив педагог, краєзнавець і літератор із Красноармійська Петро Гайворонський.

Колишній учитель каже, що з-поміж інших учнів хлопець завжди виокремлювався вдумливістю і розважливістю, а нині дуже змужнів. Зрештою, це зрозуміло, адже донеччанин ще у червні 2014 року добровільно і таємно від батьків вступив до одного з українських батальйонів. Тепер він уже юний ветеран війни. Під час коротких відпусток Валентин приходить на зустрічі з місцевими школярами та студентами. А ще, з’ясувалося, пише коротенькі нотатки-есе й роздуми про пережите за цей важкий для всіх нас період. Дещо із цих записів пропонуємо нашим читачам. 

Попередні підсумки роботи Проектного офіса реформ та перспектив формування стратегічного бачення розвитку системи забезпечення Збройних сил стали темою брифінгу в Будинку уряду, який провели заступник міністра оборони Юрій Гусєв і керівник Проектного офіса реформ Андрій Загороднюк.

Нині оборонне відомство залишається першою і поки що єдиною урядовою структурою, яке впровадило електронні закупівлі, розповів Юрій Гусєв. Із червня нинішнього року такий механізм дав змогу заощадити понад 176 мільйонів гривень. 

На часі створення української армії, яка відповідатиме кращим світовим зразкам. Таким був лейтмотив засідання Ради реформ, що днями відбулось у Міністерстві оборони під головуванням міністра Степана Полторака. За словами міністра, логістичне, матеріальне та житлове забезпечення — на сьогодні найважливіші напрями, над якими працює Рада реформ Міноборони. Саме ці складові мають радикально змінити забезпечення наших військових.

Цього року Збройні сили переживають кардинальні зміни. Військове відомство стало відкритішим для суспільства. Цивільні, зокрема з волонтерів, замістили окремі посади, зламавши стереотип, що у військовій структурі не місце цивільним. Завдяки спільній роботі реформування армії стало реальним. Це помітили самі військовослужбовці, насамперед коли змінилася форма одягу. Також вдалий експеримент із харчового забезпечення з нового року має розширитися у багатьох військових частинах. 

На військовому полігоні в Миколаївському районі встановлено новий навчально-тренувальний комплекс. Це так званий кілер-хаус, призначений для навчань з ведення бойових дій у житлових будинках і громадських будівлях. Потреба в ньому спричинена тим, що під час АТО бійцям найчастіше доводиться вести бої саме в будівлях. А тренувальної бази для цього у наших спецпідрозділів не було.

Об’єкт побудовано з урахуванням досвіду ведення таких операцій спецпідрозділами та арміями інших країн. Зокрема миколаївська навчальна точка відповідає нормативам, прийнятим в армії США. Це споруда із залізобетонних конструкцій, майже повністю імітує будинок із вікнами, дверима, коридорами, підсобними приміщеннями. 

Важко переоцінити значення реабілітації в житті людей з особливими потребами. На жаль, санаторії різних напрямів та профілів, інші заклади, зокрема найсучасніші, нині не вельми доступні пересічному українцеві. Тому на місцях намагаються полегшити долю інвалідів, розбудовуючи відповідні можливості реабілітації.

Один із закладів відновлення здоров’я людей з особливими потребами з’явився завдяки місцевій громаді в Умані на Черкащині. Як розповіла начальник управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Галина Кучер, про реабілітаційний комплекс потурбувалися місцеві активісти за сприяння міської ради. 

До цього урочистого моменту полковник Євген Сидоренко, заступник начальника озброєння управління оперативного командування «Схід», ішов 27 років. Не просто йшов — служив. Віддано, добросовісно виконував свій професійний обов’язок. Патріотизм і відданість Батьківщині — чесноти, притаманні його характеру, він красномовно проявив зокрема під час перебування в зоні АТО. Вони беруть гору навіть над ціною його життя та власними вигодами — такими, як власне житло. Дружина Альона із сім’ї військового, тож розуміє чоловіка і жодного разу не виказала хоча б якогось невдоволення необлаштованим побутом чи ненормованим графіком служби чоловіка.

 Чи міг уявити випускник мелітопольської десятирічки, яким буде його життя через понад двадцять років служби, у 1988 році, коли вступав до Київського танкового вищого військового інженерного училища імені Якубовського? Вочевидь ні, бо так далеко подумки не забігав. Навчаючись у восьмому класі, зробив усвідомлений вибір професії військового. Того року Євген написав запити чи не в десяток військових училищ. Отримав відповідь із чотирьох танкових. Єдине, що засмучувало: через високий зріст не проходив на командний факультет. Батьки Євгена — цивільні інженери. Тому довго не вагався і подав документи на спеціальність військового інженера.  

Випробування на професіоналізм і мужність проходять військові медики, які рятують поранених бійців у зоні АТО та забезпечують їхню доставку в шпиталі. Лікаря анестезіолога-реаніматолога Вадима Бабія, який працює у вінницькому Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, торік навесні направили на підсилення медичного забезпечення 95-ї аеромобільної бригади. Не раз йому доводилося в польових умовах боротися за людське життя. А поблизу гори Карачун їхня колона, потрапивши в засідку, прийняла бій. В умовах бою, надаючи допомогу пораненим, його самого поранено в око.

Указом Президента України Вадима Бабія нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Тривалий час він лікувався. За сприяння волонтерів ключове оперативне втручання на оці йому виконали у США. Після одужання здійснив десятки вильотів у складі медичної бригади літака «Vita», що транспортує важкопоранених і хворих із шпиталів Харкова і Дніпропетровська до Києва, Одеси, Львова, Вінниці. Так розвантажуються лікарні, найближчі до передової. А якщо хворого на велику відстань везти автомобілем, у нього можуть виникнути ускладнення. 

До місця призначеної зустрічі він приїхав хвилина у хвилину, бо звик цінувати свій і чужий час. Акуратно поставивши яскраво-червоний мотоцикл, якого ніжно називає «китайчуком», відразу дістав цигарку.