Збройні сили

  • Наші завдання: вигнати ворога і розвінчати брехню

    Значну зміну настроїв українців ми помітили вже в Ізюмі дорогою до Слов’янська та Сіверська після визволення українською армією за останні майже два тижні низки міст Донбасу від терористів. Часто початком війни стає один постріл, смерть однієї людини, тоді вогонь конфлікту підтримується новими жертвами і між війною та миром виникає величезна прірва.  

  • Олена ІВАШКО

    Захисники отримали ключі від квартир

    Ордери на квартири у новенькому будинку вручили 24 родинам військовослужбовців Миколаївського гарнізону. Будинок розташований на Першій військовій вулиці в селі Галицинівка Жовтневого району. В ньому одно-, дво- та трикімнатні квартири із сучасним ремонтом та індивідуальним опаленням. Житло звели досить давно, але майже чотири роки не могли здати в експлуатацію. Причинами став не тільки брак коштів, а й бюрократичні перепони. Головна проблема «простою» будинку — відсутність підключення до мереж комунікацій.

  • Рятуючи сотні мирних жителів, підполковник Могилко та його бойові друзі відвели літак від житлових кварталів

    20 червня командирові транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї окремої бригади транспортної авіації Повітряних Збройних сил України підполковникові Костянтинові Могилку за виняткову мужність і героїзм, незламність духу в боротьбі за незалежну Українську державу, вірність військовій присязі, проявлені в ході Антитерористичної операції на сході, посмертно присвоєно звання Героя України.

  • Іван ШЕВЧУК

    Гардемарини, вперед, до Одеси

    Нещодавно на плацу Одеської військової академії разом із випускниками цього вишу офіцерські погони отримали й п’ятикурсники Академії військово-морських сил імені Нахімова, котрі цього року в березні не забажали продовжити навчання у Севастополі під російським триколором. 
    У континентальній Україні курсанти-нахімовці продовжують служити Вітчизні, вже маючи в активі значний гідний вчинок. Весь світ міг бачити в Інтернеті відеоролик про останній день Академії Військово-морських сил імені П. С. Нахімова як українського вишу.

     

  • Усе для сходу, все для перемоги

    — Тату, ти не їдь на війну, бо там тебе вб’ють. Нам сьогодні вихователька сказала, щоб ми ніколи не йшли на війну, — поділилася новинами 5-річна донька з прес-офіцером оперативного командування «Північ» Віктором Шубцем.
    — Ні, доню, як тільки знадобиться, я піду на війну. Але зовсім не для того, щоб мене там убили. Я піду захищати тебе, маму, всю нашу країну, розумієш? І мене там не вб’ють, бо я добре вмію захищатися.

     

  • Любомира КОВАЛЬ

    Після вдалого бою каша вдвічі смачніша

    Щоб справно воювати, нашим хлопцям на сході потрібно щодня отримувати повноцінне калорійне харчування. Але Інтернет періодично вибухає новинами про те, що начебто деякі високі військові чини через мережу розпродують сухпайки — гуманітарну допомогу. Або — нібито вояки з передової скаржаться, що їм доводиться їсти пліснявий хліб.

    Тож хто, чим і як годує солдатів та офіцерів під час бойових дій та чи достатньо їм постачають води, розповіли в управлінні продовольчого забезпечення ЗС України Тилу Збройних сил України. 

  • Ірина ПОЛІЩУК

    Прикордонники проти бандитів: план діє

    Останнім часом змінилась тактика бандформувань і терористів, які діють на сході країни. Нині українським прикордонникам протистоять високомобільні підрозділи, оснащені найсучаснішою зброєю: гранатометами, кулеметами, крупнокаліберними кулеметами. Застосовують бандити й іншу техніку, якої немає на озброєнні нашої армії. 

  • Інна КОСЯНЧУК

    «Урядовий кур’єр» побував у гостях у бійців батальйону «Київська Русь» і дізнався, хто і як їх підтримує

    Поліграф Поліграфович затишно влаштувався на задньому сидінні автомобіля і, вочевидь, налаштувався на приємну прогулянку. Він і не підозрював, що з тієї хвилини став новобранцем і відправлявся до місця своєї служби — навчального центру «Десна», де його в 11-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь» з радістю зустріли військові. Власне, щоб стати повноцінним захисником, двомісячному цуценяті з такою чудернацькою кличкою ще, як то кажуть, вчитись і вчитись. А поки що він «працюватиме» в частині як своєрідний психолог — така, як зараз модно казати, «няшечка» буде таким собі позитивчиком і морально підтримуватиме солдатів однією своєю присутністю.

    Хоч із закінченням «цивільного» життя цуценяти йому збираються поміняти й ім’я в частині, де він нині служить, на більш підходяще для бойового собаки. Втім, майбутній сторож і помічник — це не єдине, з чим приїхали до 11–го батальйону гості — працівники підприємства «Мега-Поліграф». І це, до речі, не перший їхній візит сюди. 

  • Батареї дадуть вогню

    Польова дорога, оторочена зеленим буйством пшеничного колосся, привела нас до одного із сіл, яке загубилося серед широкого запорізького степу. Озирнувшись навколо, не помітили жодної таблички з назвою населеного пункту. Тож довелося скористатися старим перевіреним способом — запитати дорогу в першого зустрічного. Це був хлопчина років десяти, який їхав узбіччям на велосипеді.

    — Привіт, а чи є в селі військові? — відкривши вікно автомобіля, запитали ми у хлопця.

    — Так! Ось там, за поворотом, побачите солдатів і танки, — по-дитячому щиро відповідає хлопчина, показуючи нам рукою напрямок руху. 

  • Захистять материнська молитва і якісне спорядження

    Про що мріють матері, дружини, сестри й кохані українських чоловіків, які їдуть на передову? Звісно ж, про те, щоб їхні рідні повернулися додому якнайшвидше живими й неушкодженими. А що для цього потрібно? Напевно, не в останню чергу те, щоб солдати мали якісне військове спорядження, яке пройшло перевірку на міцність.Так, днями журналісти стали свідками тестування нових бронежилетів українського виробництва на базі стрільбища однієї з військових частин Збройних сил України, дислокованої у селищі Данилівка Київської області.
    Тир, де проводили випробування, розташований глибоко в лісі, де журналістів одразу зустріли місцеві «охоронці» — величезні зграї кусючих комарів. Але ми не здалися.