Якщо живеш у невеликому населеному пункті, як от я — в селищі міського типу Калинівка, що в Броварському районі Київщини, то особливих проблем наприклад із пошуком садочка, школи і гуртків немає. Щоправда, як і великого вибору. Але зараз не про це.

Забіг мережею

Так-от, наше селище компактне, тому зовсім не важко піднятися зі стільця й, залишивши дитину на когось із рідних, піти записати її спочатку до садочка. Звісно, робити це треба завчасно — не тоді, коли ось-ось закінчується декретна відпустка, а в садочку черга. Зі школою ще простіше — там черг немає. Про шкільні гуртки батькам розкажуть на перших зборах, про позашкільні можливості дізнатися теж неважко: є музична школа, будинок культури і спорту з гуртками, секціями, курсами. Було б бажання дитини.

Та якщо нічого з місцевого не припадає до смаку, то по додатковий розвиток можна податися до Броварів, що за кілька кілометрів від Калинівки. Але зорієнтуватися в місті площею 32 квадратних кілометри не буде настільки легко, як у Калинівці площею 1,4 квадратного кілометра і центральним розміщенням освітніх, культурних, спортивних об’єктів.  І тут на допомогу має прийти інтернет. Та недостатньо мати доступ до мережі. Головне — знайти потрібну інформацію, причому максимально повну і в зручний спосіб.

Я спробувала на сайті Броварської міської ради знайти інформацію про дитячі заклади. Зробила це швидко: ось потрібний розділ, присвячений освіті, де є інформація про мережу позашкільних навчальних закладів, посилання на сайти останніх. Там вказано адреси, телефони, гуртки. У цьому розділі — перелік і посилання на сайти дошкільних і шкільних закладів. Навіть знайшла школу з електронним записом у перший клас.

Вирішила влаштувати таку саму перевірку сайту Львівської міської ради. Знайшла каталоги дитячих освітніх закладів з описом гуртків, їхні телефони, електронні, поштові адреси. 

Чому саме Львів? А тому що, згідно з аналітичним звітом «Як зробити місцеву владу прозорішою?», у рейтингу прозорості 100 найбільших міст України саме Львів у лідерах, щоправда, його рівень прозорості 59,7 бала зі 100. Друге місце — Кропивницький (55,9), третє — Івано-Франківськ (54,2). Однак на відповідному сайті Кропивницького освітніх даних зовсім не знайшла, зате Івано-Франківськ порадував окремим сайтом з каталогом шкіл і садків, останні з можливістю електронної реєстрації.

До речі, рейтинг прозорості Броварів — 36,9. То чому ж така розбіжність? А тому, що рейтинг складали з оцінки 13 сфер відповідальності місцевої влади, серед них освіта, житлова політика, інформування про роботу місцевої влади, бюджетний процес, закупівлі, соціальні послуги. Рейтингували міста українське представництво Transparency International (міжнародна антикорупційна неурядова організація) та Інститут політичної освіти.

Коли хвалитися не соромно

Децентралізація дає місцевій владі не лише більше повноважень, а й що також важливо, більше фінансового ресурсу. А більше грошей — більше й спокус використати їх не на користь громаді. Заслін від корупції на місцях — зрозумілі для людей дії та рішення влади з можливістю їх контролю активним пересічним українцем. Це в довгостроковій перспективі зменшує корупцію. Саме на підвищення прозорості спрямований проект українського представництва Transparency International та Інституту політичної освіти.

Ідею запозичили у словаків. У цій країні втілення подібного проекту з 2010-го по 2016 рік підвищило середній рівень прозорості із 41 до 50%. Проект вимірює наявний стан прозорості влади і визначає проблеми.  В Україні ж аналітики ще й виписали у звіті рекомендації органам законодавчої та виконавчої влади для поліпшення ситуації.  

У нашій країні середній рівень прозорості на червень 2017 року становив 30%. Це сумна цифра, заявляють автори звіту. Найгірша за прозорістю сфера — житлова політика: середній бал — 0,42 за сімома критеріями (60 міст набрали нулі: як правило, громада нічого не знає про розподіл житла, онлайн-черг на ремонти приміщень та будинків нема).  Соцпослуги — 0,7 бала з 4 (у 36 містах громадяни абсолютно не поінформовані про види соціальних послуг, де їх надають і скільки це коштує).  Освіта  — 1,9 бала із 7 (ідеться про неможливість  електронного запису в освітні заклади). Біда також у місцевої влади з оприлюдненням інформації про належність депутатів до партій та їхніх партійних переходів, питань землекористування, закупівель, продажу комунального майна та його управління (не доступні дані про тарифи на послуги, порядок їх формування). Не набагато кращі справи з можливістю громадян впливати на бюджетний процес.      

«Але рейтинг, оприлюднений на сайті організації, спонукає до позитивних змін. Міста прогресують, більш як 10 уже дослухалися до рекомендацій і хочуть похвалитися цим. Запрошують до себе із проханням провести повторну оцінку. Найближчим часом на сайті організації з’явиться розділ, де фіксуватимуть досягнення. Уже й менші міста зацікавилися рейтингом і не проти, щоб їх також оцінили. У планах ще онлайн-карта з досягненнями у галузях, щоб міста могли користуватися досвідом інших. Адже велосипеда винаходити не треба, слід лише скористатися підказкою, як діяти», — каже керівник напряму «Прозорі міста» в Тransparency International Україна Катерина Цибенко.  

«Більшість проблем на місцях можна розв’язати без ухвалення якихось законів. Хоч якісні закони теж потрібні, але статус закону, на жаль, не спонукає до його виконання. Тому треба посилювати відповідальність», — наголошує експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.

Серед пропозицій до Верховної Ради, записаних у звіті, — посилити відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування за неоприлюднення проектів рішень місцевої ради в бюджетній сфері, за неоприлюднення чи неоновлення реєстрів комунального майна. А ще є пропозиція карати за неформальні внески в освітніх закладах.

 У пошуках активістів

«Щоб збільшити кількість активних громадян, котрі вболівають за розвиток території, на якій живуть, — зауважує Катерина Цибенко, — приблизно через місяць буде проведено конкурс для громадських організацій на отримання субгрантів. ГО, які переможуть, допомагатимуть органам місцевого самоврядування підвищувати рейтинги прозорості населених пунктів».

За її словами, дещо впроваджує й сама місцева влада. Боярська міська рада (рейтинг міста у звіті прозорості — 15,6 бала) створила відділ, який відповідає за прозорість влади і працює з наданими рекомендаціями, щоб збільшувалася довіра населення. А в Маріуполі (28 балів) визначено окрему людину, яка відповідатиме за поступ у 13 сферах, які знову оцінюватимуть у наступному році. Чергове дослідження міст на прозорість заплановано на осінь 2018-го.

Тоді й стане зрозумілим, чи не гаяли час лідери рейтингу й ті, хто пас задніх. Серед них, до речі, Мирноград (Донеччина) та Новомосковськ (Дніпропетровщина), які не набрали й 10 балів.               

А поки що експерти Тransparency International Україна проводять тренінги в містах, чим поширюють серед представників влади позитивний досвід із прозорості та зменшення корупції. Такі заходи вже пройшли в Маріуполі, Сєверодонецьку та Мелітополі, а на вулицях цих міст — інформаційні кампанії для громадян, щоб інформувати про інструменти, які можна використовувати для підзвітності влади.

Від редакції. Якщо місцева влада не буде підзвітною громаді, то корупція неодмінно зміцнюватиме позиції. Недарма експерти констатують наявність проблем із відкритістю українських міст, адже верхівка рейтингу не набирає і 60 балів зі 100. І порівнюють з іншими країнами, де проводили схожі дослідження. Наприклад, у Словаччині міста-лідери набирають понад 70 балів.

Докорінно змінити ситуацію зможе активний пересічний українець, який стане повноцінним учасником ухвалення рішень на місцевому рівні. Але поки що голос його  не дуже чути. Частково причина — в недостатній активності, а частково — в небажанні влади бачити в маленькій людині цього повноцінного учасника. У звіті міститься цікава цифра: лише 46% міст, які оцінювали, дають дозвіл громадськості бути присутньою на засіданнях депутатських комісій ради без обов’язкового дозволу депутатів, проекти рішень міськради і порядок денний сесій оприлюднюють завчасно. А це навіть не половина, на жаль. Саме тому громадяни й не дуже впливають на те, як витрачають бюджетні кошти і які проекти, зокрема соціальні, реалізують.