Думають, не одному з киян, харків’ян чи жителів інших мегаполісів та й менших міст доводилося схоплюватися посеред ночі, щоб якомога щільніше зачинити кватирку, крізь яку божевільним ревінням вривався звук мотоциклетних моторів. Навіть славнозвісні звуконепроникні металопластикові вікна не рятують від гарчання прямотокових глушників, на які любителі нічних байкерських розваг примудряються поначіплювати різних підсилювачів шуму.

Наш житловий масив такі нічні  пригоди переживає вже не перший рік. І ні звернення до колишньої ДАІ, ні до владних структур цій біді зарадити не могли. Особливо нічні мотогонщики дошкуляють сім’ям, де є маленькі діти. Знаю це із власного досвіду. Бо щойно дворічний онук врешті-решт засне у ліжку, під вікнами багатоповерхівки 200-децибельною хвилею прокочується гарчання, і малюк, звісно, прокидається. Мало того що це надзвичайно шкодить дитячому слуху, то ще й псує нервову систему, психіку. До того ж, як стверджують фахівці, діти, схильні до постійного впливу шумів, неуважні, мляві й апатичні.

Мешканцям нашого мікрорайону Нові будинки так дошкулили ці шумні нічні гасання, що на алейці, де вдень відпочивають пенсіонери й батьки з дітьми, тільки й чути прокляття на адресу мотонедоумків. Дехто навіть висловлювався за те, щоб уночі натягнути мотузку через дорогу. Та гріха на душу брати ніхто не хоче. А батьки дітлахів навіть зібрали групу месників і на автомобілях спробували піймати одного з найзатятіших порушників спокою, чий драндулет за неймовірним дирчанням можна розпізнати ще за 3—5 кілометрів. Утік… пішохідними доріжками. От якби, казав один з переслідувачів, розмолотили того мотоцикла на друзки, без огляду на відповідальність.

І що тут сказати? Як законослухняний громадянин мав би засудити таку позицію, проте не кривитиму душею: цілком і повністю її підтримую. Адже особливо у великих містах і без «допомоги» молодих невігласів більшість шумів, з якими ми стикаємося щодня, істотно перевищують допустимий поріг норми. А тут ще й мотоциклетні мотори, які з нормальними глушниками видають 90 децибел. А з прямотоками? Як показав шумомір одного з жителів Нових будинків, на вулиці рівень мотоциклетного гарчання доходив до 200 децибел, а поряд — навіть перевищував. Це  попри те, що, за твердженням фахівців, смертельний аналогічний вибуху бомби рівень шуму — 200 децибел!

У Харкові скарги на нічні байкарські перегони нарешті дійшли до вух влади. «Проблема з мотоциклістами, які ганяють вулицями на ревучих мотоциклах з порушенням правил дорожнього руху, справді є. І єдиний спосіб цьому протидіяти — заборонити їздити такими вулицями, тобто великими магістралями з хорошою дорогою і кількома смугами руху. Зворотний бік медалі в тому, що постраждають від цього всі водії мотоциклів, оскільки вони теж не зможуть там їздити. А якщо забороняємо рух на якійсь вулиці, то слід буде дати схему об’їзду, тобто напрямок для під’їзду до будь-якої точки на забороненій ділянці», — погоджується з наріканнями харків’ян  директор департаменту інфраструктури міськради Сергій Дульфан і зазначає, що, згідно із законодавством, органи місцевого самоврядування мають повне право обмежувати або забороняти дорожній рух на окремих вулицях після узгодження з поліцією. Отож, за його словами, найближчим часом планують, що на сесії Харківської міської ради депутати розглянуть питання надання згоди на розроблення нової схеми руху.

Та, попри такий кардинальний підхід, у згаданої медалі може виявитися не один зворотний бік, бо є цілком об’єктивні побоювання, що нічні гонщики переберуться з магістралей на звичайні вулиці, як нині на Жасминовий (Слинька) бульвар. Звісно, головну скрипку має зіграти нова патрульна поліція, в якої поки що, на жаль, до порушників тиші руки не дійшли. І тут важко не погодитися з керівником профільного департаменту в тому, що без постійного контролю органами поліції ситуацію виправити неможливо, оскільки саме безкарність штовхає мотогонщиків на правопорушення.

Добрий знак для харків’ян уже в тому, що місцева влада не відмахнулася від проблеми, і є надія, що її так чи так розв’яжуть. Однак це, напевне, мало втішить киян чи запоріжців, і тут цілком будуть закономірними загальнодержавні заходи на законодавчому й виконавчому рівнях. Хтось може сказати: не на часі, вузьких місць і так вистачає — з війни на Донбасі й до болісних соціальних проблем. Але якщо навіть до цього питання поставитися із суто математичним чи бухгалтерським підходом, то стане очевидним, у яку копійку державі й людям обходиться лікування дітей, пенсіонерів, що постраждали від гарцювання мотогонщиків, скільки втрачає економіка від млявої роботи працівників, що хронічно недосипають, скільки, врешті, пішоходів та й самих мотоциклістів стають жертвами нічних перегонів.

Потрібен не паперовий, а справді дієвий закон з усіма механізмами його застосування, який би жорстким адміністративним покаранням і навіть кримінальною відповідальністю захистив право громадян на нормальний сон і відпочинок. Під його чинність мають підпадати не лише мотоциклісти, а й ті, хто ставить попід вікнами домівок автомобілі з невідрегульованою сигналізацією, які раз по раз лякають нічну тишу вереском, п’яні горлопани, нічні будівельники чи ремонтники. І головне — їх слід притягувати до відповідальності.