ПОСЕЛЕННЯ

Гуртожиток набагато дешевше за оренду квартири, але доведеться поступитися комфортом

 

Львів. Доведеться ставити додаткові ліжка

Оксана МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»

Традиційна для вишів Львова проблема забезпечення студентів місцями в гуртожитках цього року набула особливої гостроти: в місті за останні десятиріччя не збудували жодної студентської домівки, а кількість студентів зросла в кілька разів. Тому далеко не кожен вихованець із двох найпрестижніших вишів —  університету імені Івана Франка та політехніки — отримає доступне за ціною місце в гуртожитку.

А ті, хто отримав ордер на поселення, поспішають оселитися, аби не виникло ніяких непорозумінь: місць хронічно бракує, повідомив директор студентського містечка  університету імені Івана Франка Роман Березюк.

— Як і сподівалися, нинішнього року серед першокурсників чимало представників з інших регіонів. У п’яти гуртожитках проживатимуть 3378 студентів. Понад тисяча наших вихованців дешевого житла не матиме. Доведеться їм винаймати квартири, — зазначає посадовець.

Масштабних ремонтів у студентських домівках не проводили. За власні кошти відремонтували місця загального користування — кухні, вбиральні, коридори, душові. На вартість це не вплинуло: ті, хто проживатиме у кімнатах із блочною системою, щомісяця сплачуватимуть 128 гривень, дешевше обійдеться проживання в гуртожитках із коридорною системою та вигодами (кухня, санвузол, душові) на поверсі — 101 гривня.

— Відкриття нових спеціальностей, зокрема Інституту права та психології, Інституту екології та природоохоронної діяльності і туризму розширило географію охочих навчатися у Львівській політехніці, — розповів заступник директора студентського містечка цього вишу Ігор Якубовський. — Чимало наших першокурсників із Донецька, Дніпропетровська, Миколаєва, Луганська і навіть Києва. Тому зросла кількість претендентів на місця в гуртожитку, що додало клопотів — раніше в нас такої проблеми не було — маємо 14 гуртожитків на 8700 місць та один для студентських сімей. Аби поселити якомога більше, а попит на місця чималий передовсім через невисоку вартість проживання (з блочною системою — 172 гривні, 126  гривень — з коридорною системою), доведеться трохи потіснити людей, поставивши додаткові ліжка.

Пощастило мешканцям гуртожитку №10, де під час Євро-2012 проживали вболівальники. Хоч обіцяних коштів на підготовку гуртожитків від держави не отримали, але студентську домівку підтягнули до європейських стандартів  власним коштом. Не обділили й мешканців інших домівок: у деяких замінили систему опалення, вікна, сантехніку, меблі, оновили кухні, в інших — відремонтували ліфти тощо.

 

Коли в кімнаті лад, то й тіснява не дуже дошкуляє. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Харків. Ніхто не залишиться на вулиці

Світлана ГАЛАУР, 
«Урядовий кур’єр»

Пора розселення в гуртожитки студентів у вишах першої столиці традиційно розпочинається за тиждень до 1 вересня. І в більшості з них, як, наприклад, у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», з цим непростим завданням впоруються за кілька днів.

Цей рік не став винятком: 29 серпня 100% іногородніх юнаків і дівчат отримали дах над головою. Як розповів   проректор цього ВНЗ В’ячеслав Комаров, цього року кількість охочих  жити в гуртожитках не зменшилась. Адже ціну на проживання тут залишили на рівні минулого року — від 200 до 240 гривень на місяць, залежно від комфортності. Стільки  сплачуватимуть за проживання в тих гуртожитках, які ремонтували до Євро-2012. Є в цього харківського вишу ще одна приємна новина: він забезпечує місцями в гуртожитках усіх охочих.

Ще продовжують видавати ордери на поселення у восьми гуртожитках у Національному університеті імені В. Н. Кара?зіна. Тут, згідно з наказом ректора, почали розселяти студентів 27 серпня. Дах над головою за три дні встигли одержати 717 із 1425 зарахованих на навчання першокурсників, а це 50,3%. Майже стільки само ще залишилося розселити. Час для цього, як поінформував заступник директора студмістечка Юрій Ярошовець, ще є.

Щодо цін на проживання в  гуртожитках цього університету, то вони зросли проти минулого року на 5—10 гривень. Вартість найдорожчих місць — 210 грн на місяць, найдешевших — 145 грн.

Дніпропетровськ. Миритися з тарганами чи орендувати картиру?

Наталія БІЛОВИЦЬКА, 
«Урядовий кур’єр»

У дніпропетровських вишах вартість проживання у студентських гуртожитках здебільшого залишається на торішньому рівні. В обласному управлінні освіти і науки запевняють, що більш як 200 гривень на місяць зі студента не беруть. Так, у Придніпровській  академії будівництва і архітектури мешканці гуртожитку платять по 1800 грн за навчальний рік.

Тим часом студентка Дніпропетровського університету Ганна днями сплатила за проживання 2100 грн за рік. Дівчина розповіла, що ціна зросла на 500 грн ще з минулої зими. І якщо раніше можна було сплатити хоча б за півроку, тепер гроші беруть за весь рік. Крім того, безпосередньо в гуртожитку треба віддати ще 250 грн  прибиральникам, які  отримують за це зарплату.

«Куди ідуть ці гроші? — дивується студентка. — У кімнатах гуртожитку живемо по троє-п’ятеро. Туалети на кожному поверсі по одному: жіночий і чоловічий. Кухня також на поверсі одна. На весь гуртожиток одна душова чоловіча і одна жіноча. Працює душ тільки вранці й увечері, гарячої води майже ніколи нема. Санстанція зовсім не стежить за порядком: багато тарганів. Ремонт не робили давно, але поставили металопластикові вікна в коридорах, кухнях і туалетах».

Торішній опалювальний сезон для багатьох вишів виявився дуже збитковим: електроенергію і паливо їм продавали за комерційними цінами як підприємствам. А зі студентів, згідно із законодавством, не можна брати за проживання більше певного відсотка стипендії. Деякі виші й досі мають борги, відповідні бюджетні статті профінансовано було лише на 30%. «На засіданні ради ректорів ми порушили клопотання у листі до Кабміну, щоб дозволили вишам отримувати енергоносії за тарифами як для населення, — розповідає заступник начальник відділу науки та вищої освіти облдержадміністрації Любов Кравченко. — Сподіватимемося, що профільне міністерство і залучення позабюджетних коштів допоможуть погасити борги».

Та ще невідомо, скільки студентів цього року захочуть жити у  гуртожитках, а скільки віддадуть перевагу оренді окремого житла. У вишах кажуть, що за останні три роки іногородніх студентів побільшало. Якщо раніше кількість студентів-дніпропетровців становила приблизно половину, нині це лише 30%. До дніпропетровських вишів їдуть із Запоріжжя, Вінниці, Тернополя, Донецька. З іншого боку, дніпропетровці з високими тестовими балами вирушають у столицю чи, наприклад, Львів.

Київ. Коли житло стає довгобудом

Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

Гуртожитки Київського коледжу легкої промисловості, який раніше знали як технікум легкої промисловості, за багаторічну історію бачили чимало. Адже технікум працював у дві зміни, готуючи кадри не лише для СРСР, а й для країн далекого зарубіжжя. Звісно, в гуртожитках було велелюдно. Хто там жив, згадує ті роки як найкращі на своєму віку. І якщо доля закинула когось далеко-далеко від Києва, буваючи в столиці, він обов’язково навідувався в гуртожиток.

Чому в минулому часі? Багатьом випускникам уже нікуди навідуватись, а нинішнє покоління студентів з недовірою слухає розповіді ветеранів про те, що було.

На жаль, дедалі менше стає тих, кого нині приймає коледж, а отже й щасливчиків, які потім можуть казати, що жили в гуртожитку в центрі Києва — на Печерську. Мабуть, саме місце розташування й зумовило це. А чиновники, які на зорі незалежності України вирішували долю легкої промисловості, керуючись принципом «що менше людей, то менше проблем», з точки зору державотворчості були дуже недалекоглядними. Збігли роки, конкретних авторів згубних ідей тепер не відшукати, але посіяне ними зло дошкуляє тепер як нинішнім управлінцям, так і коледжу та державі загалом.

У коледжі й залишках гуртожитку гостро відчуваєш, як день минулий впливає на нинішній. Доля легкої промисловості, як і доля більшості працівників, відома: зруйнували, а людей викинули на вулицю торгувати закордонним крамом. Якщо немає підприємств легкої промисловості, міркували тоді у владних коридорах, то навіщо поліпшувати умови навчання технологів і механіків? А саме в той час будували виробничо-навчальний корпус. Тому в учнів новобудову відібрали і передали Державній службі інтелектуальної власності. Перед цим конфіскували ще й гуртожиток, який продали комерційній структурі. Натомість пообіцяли нове помешкання для проживання. Цього року воно мало прийняти новоселів. Однак недобудова  сиротою стоїть між службою інтелектуальної власності й коледжем легкої промисловості — така собі перепона на шляху до знань.

Жити й працювати в екстремальних умовах у коледжі за останні роки вже призвичаїлися. Завдяки колишньому багаторічному директорові навчального закладу Миколі Шеверуну і в надзвичайній ситуації вдається створювати добрі умови проживання в залишках гуртожитку. До речі, торік він в огляді гуртожитків навчальних закладів столиці посів друге місце.

— Цього року підготувалися не гірше, — розповідає комендант Людмила Гадченко. — Завдяки матеріальній турботі заступника директора Валентини Кобзар маємо все потрібне. Навіть постільну білизну.

— До коледжу, — продовжує заступник директора з виховної роботи Тетяна Селезньова, — вступають здебільшого випускники дев’ятих класів. Зрозуміло, що вони потребують особливої уваги. Тому й прагнемо зробити все, щоб почувалися вони в  гуртожитку, як у рідному домі. Досягти цього непросто, адже частина з них — студенти з вадами слуху. Тому, крім вихователя, в гуртожитку працює ще  перекладач.

— Хоч би що хто казав, — підсумовує третьокурсниця Марія Жежела, — а в гуртожитку краще, ніж на квартирі. Шкода, звичайно, що не доведеться пожити в новому приміщенні.

А що вже казати про тих студентів, яким місця не  вистачило і вони змушені їздити в гуртожиток іншого навчального закладу. Таких чимало.

Ситуація, яка склалася в цьому навчальному закладі, характерна для багатьох інших. Правдами й неправдами чиновники і бізнесмени намагаються дістатись до майна та землі освітян. Особливо активно нині триває наступ на професійно-освітні навчальні заклади.

Тим часом у державі  відчувається брак кваліфікованих робітничих кадрів. І якщо урізати й до того дуже обмежені можливості ПТНЗ, то хто ж і де готуватиме робітників? Досвід поводження з будівлею коледжу легкої промисловості повинен стати уроком для тих, хто приймає рішення.