Дуже символічно, що другий етап декомунізації, який триватиме від 21 листопада 2015 року до 21 лютого 2016-го, майже збігається з часом протистоянь на Майдані. Тепер, після громадських слухань і роботи комісій з перейменувань, рішення про нові назви вулиць українських міст і сіл прийматимуть міські й сільські голови за участі громади. Ще на місяць — до 21 грудня цього року — подовжено термін проведення громадських слухань там, де їх не було, і прийняття рішень новообраними місцевими радами. Їхні пропозиції щодо нових назв населених пунктів та інших топонімів упродовж трьох місяців розгляне парламент і ухвалить відповідне рішення.

Про підсумки першого етапу масштабного процесу декомунізації, який тривав півроку з — 21 травня до 21 листопада 2015-го, йшлося на прес-конференції у понеділок. Її учасники — перший заступник Голови Верховної Ради Андрій Парубій, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович,  директор департаменту Запорізької ОДА Владислав Мороко, експерт Реанімаційного пакета реформ Ярослав Юрчишин —  розповіли про коригування подальших зусиль і стратегію реалізації декомунізаційного закону.

Політична незрілість деяких політиків і чиновників призвела до того, що перші півроку роботи подекуди пішли не на втілення вимог закону, а на дискутування про його потребу. Після місцевих виборів 25 жовтня виконання декомунізаційного закону значно активізувалося, особливо впродовж останніх трьох тижнів, у листопаді. Наприклад, в Іллічівську на Одещині спершу тривала потужна кампанія за нібито можливу відмову від перейменування. Натомість уже 12 листопада відбулися громадські слухання, а 20-го міськрада ухвалила перейменувати місто на Чорноморськ і надіслала відповідне рішення до парламенту. І це не поодинокий випадок.

Загалом перейменуванню підлягають 32 міста, з них лише у 18 була змога провести громадські обговорення. Решта розташована на окупованих територіях. Правом обрати нову назву тою чи іншою мірою скористалися 13 міст, щодо чотирьох із них подання ще минулого тижня отримав парламент. Загалом до Верховної Ради минулого тижня надійшли 25 подань.

Пам’ятники часів тоталітаризму прибиратимуть цивілізовано, як це робили свого часу у Слов’янську. Фото з сайту 6262.com.ua

Згідно із законом, парламент протягом трьох місяців ухвалить рішення про нові назви міст та сіл на підставі подань громад або рекомендацій Інституту національної пам’яті, який створює експертну комісію і закликає місцеві громади, які не встигли до 21 листопада, ще протягом місяця подавати пропозиції нових назв. До речі, в Криму планують повернути історичні кримськотатарські назви.

Вулиці, названі на честь найбільш одіозних комуністичних діячів, загалом перейменовано. На честь менш відомих багато позалишалося, адже не завжди жителів проінформували про те, ким насправді були діячі. Наприклад, Київ і Харків перейменували половину вулиць із необхідних, у Києві громадське обговорення решти майже завершено, у Харкові триває.

Декомунізаційне законодавство створило цивілізований механізм демонтажу радянських пам’ятників і дощок. Впродовж наступних півроку рішення про демонтаж ухвалюватиме міський чи сільський голова на підставі консультацій з експертною радою митців. Якщо мозаїка, панно чи пам’ятник становить мистецьку вартість, їх буде передано до музею чи у приватну колекцію.

Декомунізація торкнулася й армії. 18 листопада 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким із почесних найменувань українських військових частин вилучать елементи, успадковані від радянської армії.

Улітку 2014 року створено групу «Політика національної пам’яті» в рамках ініціативи «Реанімаційний пакет реформ», а питання національної пам’яті внесено в дорожню карту реформ.

Андрій Парубій запевнив, що парламент скористається своїми повноваженнями в реалізації декомунізаційних законів, бо вони належать до фундаментальних і стратегічних засад буття держави. Декомунізація дасть змогу українцям дивитися на світ українськими очима і запобігти спробам використання тоталітарних практик проти нашого суспільства.