Поселення людей на Місяці, туристські польоти за маршрутом Земля — Місяць, видобуток корисних копалин і вирощування рослин в оранжереях на природному супутнику нашої планети — це вже не фантастика, а  реальність. Років через 8—10 нинішні школярі зможуть праце­влаштуватися на Місяці.  Провідні космічні держави давно мають амбітні програми з освоєння природного супутника Землі. Мало того, його розглядають лише як першу сходинку до Марса й інших планет Сонячної системи.

Умовні космічні коні цих країн уже б’ють копитами в нетерпінні подорожувати Всесвітом. Сучасні технології дають змогу це робити, їх стримує лише фінансове питання. Висока вартість великих космічних проектів змушує навіть економічно сильні держави об’єднуватися з іншими. Це дає шанс Україні внести частку в прокладання міжпланетних шляхів. Нам є що запропонувати світові.

Це показала VI Міжнародна  конференція «Космічні технології: сучасне і майбутнє», яка відбулася на території флагмана вітчизняної космічної галузі ДП «КБ «Південне» ім. Янгеля».  Такі заходи в Дніпрі проводять із 2007-го щодва роки під егідою Міжнародної академії астронавтики з ініціативи генерального конструктора КБ, секретаря Українського відділення Міжнародної академії астронавтики Олександра Дегтярьова.  У конференції взяли участь понад 500 спеціалістів із 21 країни, які  представили на обговорення в шести секціях майже 300 наукових доповідей.

Фото з сайту foto-basa.com

У космосі треба прибирати

Уже буденними напрямами діяльності людства у космосі нині є наукові дослідження у навколоземному просторі, дистанційне зондування Землі за допомогою супутників. Виклик сьогодення — зміни клімату, які відбуваються швидше, ніж нам би хотілося.  Дедалі актуальнішою стає проблема очищення космосу від сміття, яке продукувала людина.

За словами головного виконавчого директора італійської компанії D-orbit Луки Розеттіні, за останні 10 років у відкритий простір запущено майже 800 супутників. Зростає і вже дуже високий ризик небезпечних зближень і зіткнень космічних апаратів. Тому треба видаляти  з орбіт уже відпрацьовані супутники. Відповідні технології існують — надійні, легкі й компактні системи.

«Космічний ринок стає приватним, де головна мета — отримання прибутку. Приватні компанії не хочуть витрачати кошти на паливо для виведення своїх супутників. Врешті залишені космічні апарати їм і нашкодять. Необхідно змінювати ментальність», — підкреслює Лука Розеттіні. 

Завідуючий відділом Інституту технічної механіки НАНУ професор Анатолій Алпатов у коментарі «УК» зазначив, що навіть якщо нині припинити будь-яку діяльність людини в космосі й не запускати нічого, кількість того, що літає, зіштовхується, руйнується, дуже велика.

«А з одного уламка супутника розлітаються ще сто. Є технології вмонтованих у супутники систем виведення їх з орбіти після закінчення роботи. Але це додаткова маса, енергія, витрати, — пояснює науковець. — Міжнародний міжагентський координаційний комітет з космічного сміття, членом якого є й Україна, розробив лише рекомендаційні методичні документи, які передбачають прибирання відпрацьованих супутників протягом не більш ніж 25 років. Цю цифру обговорюють і можуть зменшити до 10—15 років».

Учасники конференції говорили і про запуски малих ракет з малими супутниками, здешевлення виробництва космічних продуктів і послуг, використання 3D-принтера для друку запчастин і деталей космічних апаратів тощо. Та родзинкою конференції став круглий стіл «Місячна промислово-дослідницька база».

Кожна країна будує власну базу

Якщо у 1960—1970-х роках змагання між СРСР та США  спричинилося до висадки людини на Місяць, то нині цей процес повільніший і прагматичніший. Усі кроки ретельно прораховують.  Чим нині приваблює нас Місяць?  Це найближчий до Землі й найдоступніший об’єкт для колонізації. Місяць може стати трампліном для подальшого руху людства до інших планет, платформою для розроблення і випробування космічних технологій, нових видів матеріалів. На природному супутнику можна видобувати корисні мінеральні ресурси і постачати звідти сонячну енергію на Землю, а місячне паливо — на навколоземні орбіти.

Як зазначив директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України академік член президії НАНУ Ярослав Яцків, особливо цікава для науковців полярна область Місяця. «Раніше не було відомо, а тепер знаємо, що там є вода. Виникають запитання, як її використовувати. Зворотний бік Місяця надається для радіоастрономічних досліджень, для вивчення Всесвіту», — сказав Ярослав Степанович.

Міжнародна співпраця на Місяці сприятиме зменшенню конфліктів на Землі й створенню першої міжпланетної економіки. А поки що кожна провідна космічна держава проектує власну місячну базу. Наприклад, за підтримки уряду з  випередженням втілює в життя свою місячну програму Китай.  Там активно працюють над створенням суперважкого ракетоносія і двигунів, готуються отримати зразки ґрунту з Місяця.

«Створення місячної бази — наша мрія. Дослідження просуваються добре. Але ця робота дуже складна і, звісно, передбачає співпрацю між космічними державами», — зазначив директор Шеньсійського науково-дослідного інституту «Енергомаш» Лі Пін. Він підкреслив, що інститут уже 20 років співпрацює з КБ «Південне».

Представників Росії на цьогорічній конференції не було. Але про ситуацію там розповів редактор сайту RussianSpaceWeb.com Анатолій Зак (США). За його словами, в Росії 2013 року Місяць було визначено основною метою космічної програми. Насамперед обирали важку ракету-носій. На одному з авіакосмічних салонів КБ «Південне» представляло добрий проект, і Росія планувала за участі Казахстану разом працювати над ним. Звісно, з початком російської агресії  така співпраця стала неможливою. У 2015-му росіяни спробували модернізувати ракету-носій «Ангара», але невдало. Тоді вирішили робити ракету-носій «Сункар», який має архітектуру «Зеніту» (ракета, розроблена в КБ «Південне»), але трохи більшого діаметру.

«У Росії завершують технічний проект транспортного корабля для екіпажу з 4 осіб. Є попередня розробка посадкового модуля для відправлення космонавтів з орбіти на поверхню Місяця. Але найбільш реалістичні перемовини з партнерами з МКС щодо розроблення нової станції — навколомісячної. Її розробляють спільно зі США, Європою та Японією», — розповів Анатолій Зак.

Америка: «Або Всесвіт, або нічого»

Представник спонсорів конференції, член опікунської ради фонду Хайнлайна Артур Дула (США) акцентував на фінансах і контрактах, видобутку корисних копалин на Місяці.  Пана Дулу турбує юридичне забезпечення, яке б дало змогу різним компаніям працювати на Місяці і вкладати в це фінанси. Він повідомив, що NASA вклало багато мільярдів доларів у створення комерційної космічної промисловості. Цього року загальний бюджет NASA становитиме 19,5 мільярда доларів. Однак навіть така потужна держава, як США, потребує допомоги приватного сектору і покладається на державно-приватне партнерство.

«Нині президенту США Трампу надано рекомендації щодо комерційного використання місії на Місяці. Головна ідея — державно-приватне партнерство зекономить NASА кошти в подальшому освоєнні Сонячної системи, зокрема Марса. Повертаємося до мрії. Уже через 10 років можна побудувати відповідну структуру на Місяці, що дасть змогу укладати контракти. Звісно, буде конкуренція, але це кращий спосіб. Наш єдиний вибір — або Всесвіт, або нічого», — сказав Артур Дула.

Перший заступник головного конструктора КБ «Південне» із системного проектування Олександр Кушнарьов додав такі  цифри: в 1969 році політ астронавтів на Місяць обійшовся США за тодішніми цінами у 24—25 мільярдів доларів, а нині така повторна місія коштувала б удвічі менше.  Створення постійної місячної бази оцінюють у 38 мільярдів доларів, першу приватну поїздку для туристів із посадкою на Місяці — у 780 мільйонів доларів.

«Вартість квитка на  другу поїздку становитиме вже 475 мільйонів доларів. Тож можна записуватися», — пожартував пан Кушнарьов. А серйозно підсумовуючи роботу круглого столу, зазначив: «Кожен намагається зробити власну місячну базу. Не варто Місяць ділити на країни. Нам ще в космосі конфліктів не вистачало».

Вітчизняні напрацювання

Українським підприємствам брати участь у місячному змаганні не новина. Зокрема, ще в ме­жах радянської місячної програми дніпровське КБ «Південне» розробило і виготовило на Південмаші блок «Є», який мав доставити космонавтів з модуля на місячній орбіті на поверхню Місяця і забезпечити повернення екіпажу на борт. Блок «Є» успішно пройшов усі випробування і був готовий до експлуатації.

У ХХІ сторіччі дніпровське КБ долучилося до місячних перегонів з ініціативи Олександра Дегтярьова ще кілька років тому. В «Південному» розробили концептуальний проект місячної промислово-дослідницької бази, який представив на конференції начальник проектного відділу КБ Геннадій Осиновий у доповіді «Місяць та навколомісячний простір — це форпост людства в освоєнні Сонячної системи».

Українська стратегія розвитку місячної бази передбачає створення і випробування транспортних засобів, об’єктів місячної інфраструктури, доставку основних модулів на Місяць і налагодження умов для присутності людини на базі, відвідування туристами.  Необхідно насамперед створити ракету-носій, пілотований корабель для 4 космонавтів, транспортні засоби для пересування на Місяці тощо. Усе це є в проекті КБ. Розроблено різні посадкові платформи, місячні космічні апарати, які забезпечуватимуть зв’язок, навігацію на Місяці, комбіновану енергоустановку із сонячними батареями. Не забули конструктори і про установки для видобутку на Місяці ракетного палива і заправки космічних апаратів.

Аналіз проекту показав, що без широкої міжнародної кооперації не обійтися. КБ пропонує створити мультинаціональне агентство, яке б координувало роботу місячної бази і приватного сектору. Співпрацювати Україна може зі США, Китаєм, країнами ЄС, Індією і Японією.  Також можемо взяти участь і в проекті країн-партнерів з МКС щодо створення міжнародної місячної орбітальної станції.

На думку представника «Південного» в ЄС Олега Венцковського, Україні важливо знайти нішу й укласти дорожню карту. Які технології потрібні і які наша країна може дати? Це унікальні двигуни КБП, кубсати, орбітальний сервіс тощо.  «У провідних космічних агентствах світу вже вирішено: Місяць — це добре, але треба освоювати й Марс.  Зрозуміло, мусимо розробляти місячні технології, але брати до уваги Марс. Важливо координувати ці зусилля на вищому рівні, під патронатом, можливо, прем’єра», — зауважив Олег Венцковський.

Доки світ дивиться на Марс, в українській державній космічній програмі (чинна з 2013-го до 2017 року) немає й Місяця. Та що там казати — власний супутник «Січ 2-1» ніяк не запустимо. Шкода, що для співробітників Державного космічного агентства України місто Дніпро виявилося таким самим далеким, як і Місяць — на конференцію приїхав лише радник голови Едуард Кузнецов.