Чи не найбільших економічних втрат, пов’язаних з недружніми діями Росії щодо нашої країни, зазнають вітчизняне сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість. РФ вже давно розпочала «полювання» на українську продукцію, запроваджуючи всілякі заборони на імпорт наших товарів та обкладаючи митами. 20 вересня цього року уряд РФ ухвалив постанову про можливе встановлення мит на українські товари за 350 тарифними лініями, з яких 80% стосується саме нашого агропромислового комплексу.

Цим самим РФ лякає Україну, яка підписала угоду з ЄС щодо зони вільної торгівлі і має чималі квоти на постачання сільгоспсировини та продуктів харчування у Європу в безмитному режимі. І ще рік на імпорт європейських товарів до нашої держави діятимуть мита. Таким чином, ЄС дав Україні шанс за цей короткий проміжок часу «підтягнути» свою сільгоспсировину та готові продукти харчування до європейських стандартів та активно знаходити нові ринки збуту. Звісно, це дуже дратує Росію.

Наші дії будуть симетричними

Які ж узагалі має Україна втрати від торговельних війн та скільки отримала від «користування» зоною вільної торгівлі з Європою?

Слід зазначити, що угоду про ЗВТ з ЄС наша країна підписала, враховуючи інтереси Росії, яка намагалася убезпечити себе від реекспорту європейських товарів з території України. Так, після 1 листопада цього року дія преференційної угоди з ЄС подовжується до 1 листопада 2015 року. А це означає, що Європа ввозитиме без мит свої товари в Україну лише після останньої дати. Ось така політична домовленість. Підписаним документом передбачалося, що Росія не запроваджуватиме митні санкції проти нашої держави.

Але, за словами в.о. міністра економічного розвитку та торгівлі Валерія Пятницького, РФ підготувала перелік товарів, на які діятимуть різні заборони на ввезення або великі мита (вилучення із зони вільної торгівлі при імпорті з України), що позначиться на 25% нашого традиційного експорту в РФ. «Нині Росія «взялася» за українські сири. До цього, як ми всі пам’ятаємо, були претензії щодо алкогольних виробів, пива, м’яса, молочної продукції. Але нам не треба звертати уваги на залякування РФ, а твердо йти шляхом здійснення реформ. Так, ми відчуваємо падіння експорту товарів АПК до 30% порівняно з 2013 роком. Але також будемо діяти симетрично — Україна вже підготовила свій перелік товарів для вилучення із зони вільної торгівлі з Росією. Він стосується імпорту РФ в нашу країну товарів на суму 2,5 мільярда доларів», — зазначає він.

Проте слід зауважити, що постанова російського уряду для України насправді виявилася дуже болісною. Тому країні потрібно шукати варіанти, куди можна збувати свої товари. І йдеться не лише про держави ЄС, а й так звані треті країни.

А от від можливого встановлення мит на російські товари наша країна практично не постраждає. За словами в.о. міністра економрозвитку, перелік імпортованих сільгосптоварів та продуктів із РФ в Україну не такий вже й великий, та нічого стратегічно важливого для нас там немає. Це стосується чаю, кави, какао-продукції тощо. До того ж слід уточнити, що ці товари не виробляють безпосередньо на російських підприємствах, а лише розфасовують.

В’їзд без податку

Як же на практиці відбувається дія угоди з ЄС?

Європейська спільнота надає можливість безмитного «в’їзду» наших товарів на свою територію, враховуючи квотування. За інформацією Інституту стратегічних досліджень НАН України, наша держава щорічно може постачати такої продукції тваринного походження (наступні 5 років): 12 тисяч тонн яловичини, 20 тисяч тонн свинини, 16 тисяч тонн м’яса птиці, 1,5 тисячі тонн яєць (у перерахунку на кількість), 8 тисяч тонн молока, вершків, згущеного молока та йогуртів, 1,5 тисячі тонн сухого молока, 1,5 тисячі тонн вершкового масла, 5 тисяч тонн меду. Після цього терміну (5 років) квоти будуть значно збільшені.

Що ж до рослинної продукції, то щорічну квоту на ввезення пшениці в ЄС встановлено в розмірі 950 тисяч тонн з поступовим збільшенням до одного мільйона тонн, ячменю — 250 тисяч тонн із збільшенням до 350 тисяч тонн (у 2013 році було експортовано 7,3 тисячі тонн), кукурудзи — 400 тисяч тонн із збільшенням до 650 тисяч тонн через 5 років.

Також відомо, що у квітні цього року ЄС розписала квотування експорту української продукції АПК на півроку — до 1 листопада 2014 року. Як компанії виконали цей «план»? Чи скористалися вони такою нагодою?

За інформацією Мінекономрозвитку, станом на 14 жовтня 2014 року такі квоти використали тільки по двох товарних позиціях — соку яблучному (10 тисяч тонн) та меду (5 тисяч тонн). Вдало скористалися своїми частками ввезення товару компанії, які експортували в країни ЄС крупи зернових культур та томати (до 80% загальної кількості), а також м’ясо птиці (до 77%). Проте чомусь квоти на таку завжди «дуже експортну» культуру, як ячмінь, ми використали лише на 8%. Водночас дивує те, що Україна експортувала часник (7% встановленої частки). Адже відомо, що нам його самим не вистачає, тож держава імпортує цей продукт.

Загалом — Європа відкрита для нас, було б лише бажання експортувати і товари виробляти європейської якості…

Приміром, президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко вважає, що не слід було боятися російських санкцій, а треба знаходити альтернативу. «Але скажу таке: європейські ринки для нашої продукції АПК — не панацея. Адже потрібно усвідомлювати: фермерам країн ЄС однозначно не подобається, що українські товари стали безперешкодно потрапляти на їхній ринок. Звісно, ми їм створюємо конкуренцію. А фермери у Європі отримують державні субсидії. Тому ми повинні дивитися і в інші сторони нашої планети», — зазначає він.

За словами президента ВГО, недавно один з українських ключових виробників олії підписав вигідний контракт на постачання продукції в Китай. Також, на думку експерта, ми забуваємо, що існують такі дуже привабливі для нас країни, як, приміром, В’єтнам, з його населенням 100 мільйонів чоловік. Туди можна було б збувати й збувати продукцію АПК. Ми впевнено маємо закріпитися на ринках країн Близького Сходу та Північної Африки.

Шукати по всьому світу

Якщо аналізувати, як деякі товари завойовують ринок країн ЄС (та й інших держав) і що для цього робиться, то тут картина буде доволі строкатою. Скажімо, все та ж рослинна олія вже давно і добре зарекомендувала себе і в провідних країнах Європи та світу, зокрема й у тих, що розвиваються. Зауважу, що, за інформацією асоціації «Укроліяпром», з 1998 року й понині обсяги її виробництва в Україні збільшилися в 10 разів. І це, як на мене, велика перемога аграріїв, переробників та компаній-дистриб’юторів. Україні є чим пишатися — вона найбільший експортер соняшникової олії у світі (у 2013-2014 маркетинговому році Україна експортувала 4,18 мільйона тонн).

Що ж до молочної продукції, то, як відомо, багато років європейці її критикували за дуже високий рівень забрудненості мікроорганізмами. Пояснювали це тим, що більшість молока виробляли у приватних селянських господарствах, у яких доволі складно дотримуватися необхідних для якості товару умов. Проте нині ситуація покращується — з кожним місяцем обсяги експорту цих продуктів у країни ЄС зростають. Але працювати ще є над чим.

Отже, потрібно визнати: за півроку дуже напруженого і вкрай важкого життя країна, що змушена воювати, таки вистояла на експортно-економічному полі. Так, дії Росії, яка була для нас найважливішим зовнішньоторговельним партнером у сфері АПК, призвели до значного скорочення експорту в РФ. Водночас Україна збільшила цей показник щодо держав ЄС та успішно знаходить ринки збуту сільгоспсировини і продуктів харчування в інших країнах світу.

КОМПЕТЕНТНО

ЄС вигідно купувати не готовий продукт, а сировину

Степан КАШПУК,
генеральний директор
асоціації «Укроліяпром»:      

— Згідно з нашими прогнозами, Україна в 2013—2014 маркетинговому році виробила 4,65 мільйона тонн соняшникової олії, що на 17,6% більше, ніж у минулому році. Нашу олію знають і полюбляють у 90 країнах світу. Так, на частку країн ЄС припадає до 15% українського експорту цього продукту, на частку Китаю — 12%, Індія закуповує до 37,3%.

Проте зазначу, що підписання асоціації з ЄС вплине на скорочення обсягів продажу в країнах європейської спільноти. Це пояснюю тим, що Європа у першу чергу зацікавлена в імпорті сировини, а не готової продукції. Скажімо, європейські держави дуже добре закуповують ріпак, сою, можливо, розпочнуть ввозити соняшник. До того ж зазначу: остаточне зняття митних перешкод для соняшникової олії згідно з умовами асоціації з ЄС регламентуватимуть лише через 15 років після ратифікації документів. Проте перейматися цим не варто — ми знаходили і знаходитимемо нові ринки збуту нашої продукції.

Свинину — до Японії, Мексики та Китаю

Олександр ЯРОСЛАВСЬКИЙ,
заступник генерального директора
ВГО «Українська аграрна конфедерація»:

— Я хочу зупинитися окремо на товарі, що завжди був гордістю нашої країни. Це — свинина. Ми маємо дуже високі показники зростання обсягів її виробництва. Збільшується частка господарств, які її виробляють. Скажімо, якщо в 2000 році вона становила 13%, то в 2013-му — 52%. Позитивний і чинник зростання цін на свинину в живій вазі. За останні місяці цей показник збільшився на 22%. Водночас це негативно для експортерів.

Але і без цього нашою свининою не дуже цікавляться у світі. Ми експортували цю продукцію практично лише в три країни СНД — Росію, Білорусь та Молдову. Проте слід зазначити, що є держави, які потерпають від нестачі м’яса свиней. Це Японія, Мексика та Китай. Ринки цих країн дуже великі, тож потенційно саме туди можна збувати нашу продукцію.

Що ж до ЄС, то нині у нас мінімум 10 великих виробників свинини пройшли інспекції фахівців європейської спільноти, і вони можуть туди постачати товар. Проте зазначу, що маємо великий та перспективний внутрішній ринок, який ще погано використовуємо для збуту.

Цього року для цукру сприятлива кон’юнктура ринку

Микола ЯРЧУК,
голова правління — генеральний
директор асоціації «Укрцукор»:                 

— Надзвичайно важлива для вітчизняного АПК закріплена в угоді тарифна квота на експорт українського білого цукру — 20 тисяч тонн на рік. Попри невеликий її розмір (за підсумками 2013 року в країни ЄС було експортовано 300 тисяч тонн цукру), наявність і заповнення цього показника дадуть змогу підтвердити якість вітчизняної продукції та її відповідність європейським стандартам, підвищити привабливість і конкурентоспроможність українського цукробурякового підкомплексу на інших експортних напрямах.

Про Росію вже не говоримо років з десять. Саме відтоді ми перестали експортувати туди нашу продукцію.

Цього року очікуємо дуже сприятливу для нас кон’юнктуру на світовому ринку: у Бразилії внаслідок посухи зібрано невеликий врожай цукрової сировини, тому Україна може збільшити обсяги експорту.

І конче потрібно, щоб держава також дбала про наш підкомплекс. Саме вона повинна закупити 20% цукру від врожаю до Аграрного фонду.