Чесність. Непідкупність. Активний об’єктивний громадський контроль. Усе це серед характеристик вільної від корупції держави. Цивілізовані країни прагнуть цього еталона, але стовідсотково жодна досі не звільнилася від корупції. Позаторік за результатами Індексу сприйняття корупції (СРІ) антикорупційний рейтинг очолювали Нова Зеландія і Данія (по 87 балів), у Фінляндії було 86, у Швейцарії, Сінгапуру і Швеції — по 85. Україна посідала в рейтингу 126 місце з 30 балами. За підсумками СРІ-2020, наша країна мала 33 бали зі 100 можливих та посідала 117 місце зі 180 країн. А розпочинала Україна антикорупційну реформу з показниками СРІ-2014 у 26 балів і була на 142 місці серед 175 країн. Тобто ніби є привід для радості, але з іншого боку, роботи ще дуже багато.

Недостатній рівень доброчесності окремих службовців, зловживання владою, відсутність критичного ставлення більшості громадян до проявів побутової корупції та сприйняття незаконного матеріального заохочення як дієвого інструмента для вирішення питань — серед основних чинників виникнення корупції, які ускладнюють її викорінення.

Антикорупційна реформа — одна з найскладніших і найкомплексніших. І боротьба з корупцією — компонент, що червоною ниткою проходить крізь усі реформи. Держава намагається приструнити чиновників — практикується електронне декларування статків і майна. Активно оцифровуються державні послуги. Водночас про те, що хабарі досі полегшують наше життя, українці запам’ятовують, на жаль, з дитинства. І не гребують такими методами й у дорослому житті, забуваючи: неправомірна вигода однієї людини часто обертається протилежним для іншої.

Батьки плюс школа

Діти, як губки, ще зі школи починають всотувати правила цього світу. Діти мають вуха, тому, наприклад, обізнані з тим, що, прийшовши зі шкільних зборів, батьки готують гроші на ремонт, додаткові зошити, подарунки вчителю тощо. Школярі бачать, як учителі віддячують щедрим батькам, виокремлюючи їхніх дітей у класі. Не один школяр скаржився на вчителя, який ставить добрі оцінки лише тим, хто займається з ним поза уроками.

Як наголошують у громадській організації «Батьки СОС», за останні сім років представники батьківських організацій фіксують поліпшення в освітніх закладах щодо дотримання принципів доброчесності та несприйняття корупції. Та хоча прогрес є, залишається безліч запитань.

«Питання доброчесності — це не лише про побори з боку керівництва шкіл, а й про списування, які толеруються вчителями; про купівлю додаткових зошитів з відповідями на завдання й контрольні, бо так зручніше; замовчується питання репетиторства, особливо в класі, де вчитель викладає», — зазначила співзасновниця ГО Олена Парфьонова під час публічного обговорення, присвяченого питанню доброчесності в українських школах.

Директорка програми міжнародної технічної допомоги «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «ВзаємоДія» Агентства США з міжнародного розвитку Ека Ткешелашвілі каже, що запорукою успіху у формуванні доброчесності громадян слугує багатовимірність роботи в цьому напрямі і зосередження на формуванні в суспільстві відповідних цінностей.

«У нашому фокусі школярі й студенти. Ідеться про концепцію подовженої дії — від школи до університету. Доброчесність, нетерпимість корупції для дітей важлива і в приватному житті, і в контексті можливої в майбутньому державної служби чи підприємництва. У нашому фокусі також батьки, вчителі, представники громадянського суспільства, влади. Тобто працюємо разом з ними над формуванням прозорого середовища як простору, який комплексно формує цінності громадян. Доброчесність дітям мають демонструвати дорослі. Діти мають усвідомити, що доброчесність — їхнє власне переконання. Тільки так можна формувати цінності, спонукати міркувати про ці цінності. Притомне майбутнє суспільства залежатиме від здатності не толерувати корупцію», — переконана вона.

«Корупцію на рівні ООН визнано проблемою, яка становить загрозу безпеці та стабільності будь-якого суспільства. Сьогоднішні діти — завтрашні публічні службовці. І ми маємо готувати їх до викликів швидкозмінного світу. Україна може отримати нове покоління доброчесних держслужбовців, якщо виховуватимемо доброчесність у дітей», — каже й голова Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександр Новіков.

Доброчесність — це чинити правильно навіть коли на тебе ніхто не дивиться. Так він окреслює це поняття.

У тому, що формування здорового суспільства слід починати з формування цінностей з дитячого віку, переконаний і директор Українського інституту розвитку освіти Вадим Карандій. Він акцентує, що держава в цілому веде політику подолання корупції, але вирішувати це вже на рівні дорослої людини дуже складно.

«Розглянемо академічну доброчесність. Наприклад, за підтримки USAID впроваджено ЗНО, щоб усунути корупцію під час вступу до вишів. І сьогодні академічна доброчесність проходить наскрізно в методах роботи і технологіях, які використовують в закладах освіти, стандартах освіти. Щодо всіх складових доброчесності, то сформовано лише загальний вектор, яким намагаємося рухатися. Безпосередні елементи, з допомогою яких можна це розвивати, в розробці, їх ще не так багато.

Потрібно всередині навчального закладу реалізувати педагогіку партнерства, коли дітей залучатимуть до вироблення спільного поняття доброчесності в закладі та як з допомогою цього організувати своє життя. Для педагога слід сформувати щось на кшталт цілісного кодексу доброчесності, поширювати практики доброчесності, щоб поставити маяки, яких мають дотримуватися освітяни в щоденній роботі. Тільки атмосфера доброчесності дасть змогу сформувати покоління на основі нових ціннісних засад», — наголошує він.

Експерти констатують: коли взаємодіють учні, вчителі та адміністрація — місця для корупції не залишається.

Законодавчі прогалини й неофеодалізм

Перший освітній омбудсмен Сергій Горбачов зачепив питання академічної недоброчесності певної частини вчителів, коли ті купують сертифікати за проходження певних курсів, зокрема й з академічної доброчесності. Ось такий абсурд.

Він також розповів про звернення щодо проблем функціонування шкіл: «Найважче в моїй роботі, коли у зверненні описано порушення, але в законодавстві юридично воно не визначено порушенням. Буває, коли визначено, але немає жодного механізму впливу на нього. Наступне — позитивна реформа децентралізації. Але на певних територіях вона спричинила феодалізацію. На місцях творять що завгодно, а механізмів впливу на них, на жаль, дуже мало. Тому порушені права важко відновлювати. Про це слід говорити, показувати, досліджувати, формувати інструменти, щоб знищити звичаєве право.

Загалом українське освітнє законодавство досить глибоко опрацьовано, достатньо деталізовано, але не є ідеальним, оптимальним, бо дуже багато норм застаріли й не працюють. Є також багато життєвих ситуацій, зумовлених нинішнім станом суспільства, що ще не знайшли відображення в нормативній базі. Тому ми постійно звертаємося до профільного міністерства, уряду, депутатів із пропозиціями внесення змін».

Сергій Горбачов озвучив конкретну пропозицію: «Побори з батьків і булінг дітей, батьки яких не хочуть платити, виникає через те, що батькам кажуть про відсутність фінансування. А насправді кошти є, тільки їх не використовують належним чином. Пропоную внести зміни до Закону про освіту в частині обов’язків засновника. Ідеться про те, щоб директора школи зобов’язати вивчити потребу, сформувати запит і оприлюднити, а засновника зобов’язати відповісти на цей запит. Це виведе нас на критично значущий параметр прозорості. Дуже складна й формула розрахунку освітньої субвенції. Тому виникають несправедливі ситуації на місцях, де окремі громади мають надлишок субвенції, а інші взагалі її не отримують, і вчителям навіть на зарплати не вистачає».

Тобто експерти наголошують, що доброчесність — це не лише про гідну поведінку вчителів, конкурс на посаду директора школи, прозорий порядок зарахування школярів, а й про фінансування освіти, справедливу оплату праці, формування освітньої субвенції та її використання, повернення престижу професії вчителя.

Шанс таки є

Обов’язок молоді — кидати виклик корупції, а обов’язок учителів — підтримувати молодь у цьому, вважає голова ради громадської організації «EdCamp Україна» Олександр Елькін. «Є черга заряджатися проти корупції. Протягом останніх трьох років зросла когорта учнівства, що вважає корупцію надзвичайно негативним явищем — плюс 10%. Більшість педагогів — 82% — переконані, що школі до снаги виховати в дітях доброчесність і несприйняття корупції. Особливої уваги потребує робота з педагогами, які закладають правильні ідеї в процесі виховання молодого покоління і комунікують із батьками. Є курси підвищення кваліфікації щодо формування доброчесності. У професійному стандарті це взагалі фаховий обов’язок.

Є багато гарних інструментів з теми доброчесності та антикорупції. Але їх треба об’єднати, щоб мати високоефективні курси підвищення кваліфікації у закладах освіти, де готують майбутніх учителів, і для самих учителів. Також у професійній спільноті освітяни могли б ділитися відповідним досвідом. Є онлайн-розробки, за допомогою яких можна перевірити бюджет школи і що вона купує. Такі курси можна ввести в освітню програму. Базова валіза інструментів щодо доброчесності, антикорупції, взаємодії в школі доступна на вебпорталі «Освіта без корупції».

Водночас не треба замовчувати потребу освітян в додатковому заробітку. Потрібно давати їм альтернативні способи — на рівні законодавства педагогам дозволено ділитися досвідом у форматі підвищення кваліфікації та офіційно отримувати кошти від держави за розміщення на відповідних платформах своїх матеріалів», — зазначає Олександр Елькін.

Голова правління громадської організації «Смарт Освіта» Галина Титиш каже, що школи, які за доброчесність, можуть використовувати онлайн-уроки на відповідну тематику для середньої, старшої школи та уроки для учнів 3—4 класів.

«Зокрема, останні у форматі казки розумітимуть, що таке хабар, корупція, їхні наслідки. Коли діти в безпечній формі можуть обговорювати проблеми вибору, вони навчаються. А просто прийти сказати, як робити чи як не робити, — результату не матиме. Є путівник для вчителя, а для учня — робочі зошити з коміксами, текстами, записом своєї реакції на прочитане чи прослухане. Також на цих уроках говоритимуть про відповідальність, активність, небайдужість, гідність, волонтерство, чесність, служіння. Тобто про ті риси, які притаманні доброчесній людині й доброчесному суспільству. Тисячі примірників уроків уже розіслано школам. Є запит на ще 6,5 тисячі примірників. Водночас усі матеріали є у відкритому доступі на сайті Нової української школи», — уточнила вона.

Не забуто й про путівник для батьків. В онлайн-доступі є брошура «Світлофор освітньої доброчесності». Він про те, що вважається корупцією, — 30 запитань і відповідей з огляду на всі чинні норми законодавства. ГО «Батьки СОС» розробила форми заяв для батьків, коли в них вимагають побори, спецодяг з логотипом школи, кошти на ремонти, додаткові зошити тощо. Вони є на сайті ГО та її сторінці у фейсбуці.

Доречно було б на національному рівні дарувати батькам першачків такий путівник школою. Щоб вони були обізнані з освітнім законодавством. Щоб могли не лише наставляти своїх дітей бути доброчесними, а й захищати їх від недоброчесних людей. Звичаєве право в школах (мовляв, так було і це зручно) має таки поступитися місцем закону. Є прецеденти притягнення хабарників до відповідальності. Ми вчимося жити по-іншому. І в нас величезні шанси на успіх у цьому. Щоправда, треба дуже довго і переконливо працювати.