Одещина. Рекордний урожай — до гарних виплат

У мережі — купа посилань на повідомлення про те, як на Одещині сільгосппідприємці розраховуються із власниками земельних паїв. Щоправда, всі ці новини датовані останнім дореволюційним 2013 роком. Тодішня влада, пригадую, визначила це питання як пріоритетне і зобов’язала керівництво районів контролювати перебіг виплат за паї. Урожай 2013-го був рекордним — в області тоді намолотили 3,5 мільйона тонн зерна, і вважалося логічним, що цей успіх матиме позитивні наслідки для пересічних землевласників. І справді, за підсумками розрахунків тиражували повідомлення голови ОДА про те, що виплати зросли на чверть, а загалом селяни у вигляді орендної плати отримали майже мільярд гривень, більш як половину — грошима.

Яка ситуація 2016-го, у медіа-просторі анічичирк. І це не дивно. Як з’ясувалося, зведеної й узагальненої інформації про це нема. У профільному управлінні агропромислового розвитку повідомили, що не мають таких даних і з районів їх не отримують. Після проведеного торік головою Одеської ОДА Міхеілом Саакашвілі скорочення апарату аграрний департамент знизили в статусі — тепер це лише управління у складі департаменту екології та природних ресурсів.

У цьому управлінні «УК» дізнався, що було ліквідовано й аграрні підрозділи у кількох районних адміністраціях. Остання інформація про жнива 2016-го на офіційному сайті ОДА датована 18 липня. Ані слова навіть про цьогорічний рекорд одеських аграріїв — 3,8 мільйона тонн. Область тим часом зібрала найбільший врожай у країні. І схоже, що й за мінімальної уваги влади реалізувала принцип: рекордний урожай — високі виплати. За інформацією, отриманою безпосередньо від власників паїв, їхні орендні здобутки зросли цього року на 25% порівняно з 2015-м, коли врожай становив 2,8 мільйона тонн, тобто був на чверть нижчим. Суми виплат принаймні у номіналі вищі від показників 2013-го — на рівні 700 гривень за пай.

Подекуди «УК» повідомляли навіть про збільшення виплат у рази. Проте причин цього пояснити не могли. Можливим чинником гарних виплат може бути дедалі більш виразна перспектива продажу землі. Орендарі зацікавлені в тому, щоб на момент виведення землі у ринок мати вигідніші позиції, тому дбають про те, щоб власники паїв — потенційні їхні продавці не пішли під крило конкурентів.

Негативний наслідок такої ситуації — активізація шахрайських або напівшахрайських схем. Наші співрозмовники казали, що в деяких місцевостях ситуація може дійти до межі соціального вибуху: люди, як це у нас ведеться, не прочитавши в орендних угодах те, що написано дрібними літерами, по суті, на роки втратили право на будь-які операції зі своїми наділами. Якщо ринок землі стане реальністю найближчим часом, зв’язані кабальними довгостроковими угодами селяни не зможуть бути його учасниками. Можливо, державі варто поцікавитися принаймні цими питаннями, коли із виплатами наче й без неї все гаразд.

Одещина — найбільший виробник зерна у країні. Зерно для нас — стратегічний ресурс, який становить зокрема третину її експорту. Навіть за цих обставин не наполягатиму, що обласна влада конче повинна мати окремий аграрний підрозділ. Неприпустимим вважаю хіба що цілковите ігнорування стратегічної галузі й майнових відносин у ній.

Фото Володимира ЗАЇКИ

Вінниччина. Відповідальна справа

У селі Маньківка Бершадського району, як і загалом на Вінниччині, розраховуватися з людьми почали відразу після жнив. Досвідчений директор СТОВ «Лан» Сергій Савченко зауважив, що орендувати земельні паї відповідально, бо основа матеріального добробуту селянських родин та розвитку села — земля. Господарство обробляє 2100 гектарів ріллі й на цій порівняно невеликій площі забезпечує роботою 120 осіб. Тепер рідко таке побачиш. Працюють ефективно, а тому обсяг розрахунку за паї тут високий — понад 8% кадастрової оцінки землі, зарплата у працівників добра, а також господарство надає допомогу сільським закладам соціальної сфери.

Розмір паю в Маньківці один з найменших в області — лише 1,4 гектара. Малий, але кожний орендодавець цього року отримає півтори тонни зерна. За бажання оплату можна взяти грішми — це 3350 гривень. З огляду на ринкову вартість зерна ним брати вигідніше, крім того, можливість скористатися натуральною формою оплати — гарантія того, що буде чим годувати курей, гусей та іншу живність, яку утримують у сільських дворах. А ще — частину зерна пшениці переробляють у млині й мають борошно і висівки.

«Кожен сам визначає, в якій формі отримати розрахунок. Приблизно 70% обирають пай зерном різних культур, решта — грішми», — каже Сергій Савченко. Щодо того, чи надають тут послуги як оплату за пай, наприклад, в оранці городів, він зауважив, що господарство пайовикам городи оре за ціною, значно нижчою від ринкової, і тому потреби в цьому немає.

Подібна ситуація і загалом у районі. Безперечно, між селами є різниця у розмірі оплати, проведення розрахунків продукцією, наприклад, десь на пай отримують цукор, олію тощо. Тобто у кожній ситуації виходять з договірних домовленостей і структури виробництва, чимало залежить і від сумління керівника.

«Усі структури, які орендують землю в районі, своєчасно розрахуються з людьми за паї», — запевнив голова Бершадської районної ради Михайло Бурлака.

В області майже 453 тисячі землевласників здають земельні наділи в оренду сільськогосподарським підприємствам. У середньому розмір паю — 2,5 гектара. За інформацією департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, оплату проводять згідно з укладеними договорами в розмірі від 3 до 10% балансової вартості землі.

Цього року в області з власниками земельних паїв буде проведено розрахунки на суму понад 1,2 мільярда гривень. Нині виконано на понад 70%. Цікаво, що протягом останніх років кількість охочих краян отримати оплату грішми збільшилася — таких уже майже половина. Це насамперед зумовлено тим, що нині 30% власників паїв живуть у містах.

«Ситуація на постійному контролі в облдержадміністрації. За паї з людьми розрахуються у визначених обсягах та своєчасно», — підтвердив і директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Микола Неїлик.

Зважаючи на ринкову вартість зерна, ним брати плату орендодавцю вигідніше. Фото Володимира ЗАЇКИ

Харківщина. Привабливі пропозиції від виробників

Станом на кінець вересня орендатори земельних ділянок сільськогосподарського призначення Харківщини більш ніж наполовину розрахувалися з орендодавцями. За словами начальника відділу економічного аналізу, розвитку аграрного ринку та трудових відносин управління соціально-економічного розвитку Харківської облдержадміністрації Євгенія Філатова, виплати орендної плати в області становлять понад 58,2%.

Балаклійщину, яка хоч трохи випереджає середньообласні показники, з повним правом можна назвати типовим для регіону районом щодо розрахунків за оренду землі. Як пояснив голова Балаклійської райдержадміністрації Степан Масельський, останніми роками ні в районі, ні в області не виникає проблем щодо цього питання. А те, що виплати за оренду земельних ділянок перебувають на рівні 60%, цілком закономірно. Бо й справді не в усіх господарствах аграрії вже підвели риску під результатами збиральної кампанії, а тим паче під реалізацією врожаю.

— У районі майже 12 тисяч сільських жителів здають земельні паї в оренду. Загалом це понад 58 тисяч гектарів орендованих площ, — розповідає заступник голови Балаклійської райдержадміністрації Валентина Панасенко. — Цього року нарахування орендної плати в районі коливається від 900 до майже 2000 гривень на гектар, а відсоток грошової вартості орендованої землі становить у середньому 4,5. Люди задоволені. Ось Андрій Самойлик здає в оренду земельний пай СТОВ «Степове». За договором розмір орендної плати — 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Однак уже два роки поспіль орендну плату господарство сплачує на рівні 5%, при цьому суму індексують на коефіцієнт 1,2. Задоволений тим, що в 2016 році орендну плату господарство виплатило в першому півріччі, тобто по закінченні збирання врожаю.

Добрий настрій нинішньої осені і в Олександра Мартинова. Його пай площею 4,2 гектара орендує ТОВ «Агросет». Орендна плата в 2016 році — 6820 гривень, а це 5% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Олександра приваблює й можливість орендну плату частково отримати в натуральній формі, чим він і скористався цього року. З огляду на те, що відпускна ціна на зерно становила 3 тисячі гривень за тонну, що значно нижче, ніж ціна реалізації зерна господарством, орендодавець виявився у виграші порівняно з грошовою формою розрахунку.

Валентина Панасенко резюмує, що правом отримати орендну плату зерном та іншою продукцією скористалося чимало орендодавців на суму 2534,3 тисячі гривень та 4018 тисяч гривень відповідно. У деяких господарствах за бажанням людей було застосовано й таку форму розрахунку, як надання послуг.

Матеріали підготували Іван ШЕВЧУК, 
Олег ЧЕБАН, Володимир ГАЛАУР, «Урядовий кур’єр»