У Донецькій області вчора відкрилися понад 550 шкіл, де навчатимуться майже 150 тисяч дітей, частина з яких — у зоні ризику.

— Тихо у класі! Розповідати домашнє завдання до дошки піде Степаненко.

— Не піду!

— Чому? — дивується вчителька.

— Бо вона у нас стоїть по «той» бік, тобто за лінією розмежування.

Ось такий невибагливий зразок сучасної усної народної творчості переповіла останнього дня літа жителька одного із сіл Донеччини у прифронтовій «сірій зоні». А почула вона таке від місцевих дітлахів, які лаштувалися до школи. Смішно? Навпаки, стає сумно і навіть трохи моторошно, бо до реалій бойових дій поблизу лінії розмежування, в яких опинилися дорослі й малі донеччани, вони вже починають поступово звикати. А куди горопахам подітися, якщо вже аж третю осінь тут розпочинають новий навчальний рік в умовах гібридної війни?

Цьогорічний День знань у школах Донеччини вже традиційно почався з уроку миру. Такий крок закономірний, бо вже третій рік ця тема найважливіша для малих і дорослих жителів краю, де триває війна. А оскільки поблизу лінії розмежування, тобто у зоні найбільшого ризику, 37 шкіл, то для учнів таких навчальних закладів отой урок миру –– це ще й сувора необхідність. І тому представники військових та правоохоронців ще раз розповіли учням про головні небезпеки в зоні бойових дій і, звичайно, про те, як діяти в разі екстремальних ситуацій, які, на жаль, тут не рідкість. Насамперед це стосується школярів в Авдіївці, Гранітному, Чермалику, Красногорівці, Мар’їнці, Старогнатівці, Торецьку. У цих та інших населених пунктах краю з огляду на ситуацію цього дня у школах чергували посилені наряди Національної поліції. До такої практики тут вирішили вдаватися й надалі.

«У зоні проведення АТО в кожній школі чергуватимуть працівники поліції, — підтвердив наміри начальник головного управління Національної поліції Донецької області В’ячеслав Аброськін. — Відчуваємо в цьому потребу, оскільки на лінії розмежування діти щодня перебувають під обстрілами бойовиків. Безперечно, їм потрібна допомога, і вони мають знати, до кого звернутися в разі небезпеки».

А ось згаданий та всі інші уроки 1 вересня так і не розпочалися у 13 школах Донеччини, бо їх через серйозні руйнування та загрозу для школярів довелося тимчасово закрити. Найбільше таких навчальних закладів у Волноваському, Ясинуватському районах,  Авдіївці (всього за минулі два роки на підконтрольній Україні території краю внаслідок бойових дій пошкоджено понад 90 шкіл). Неабияк дісталося й багатостраждальній Красногорівці, де минулого навчального року працювали лише дві школи з п’яти.

Проте, за словами керівника військово-цивільної адміністрації міста Олега Леванчука, попри прифронтові реалії, тут навіть на день не припиняли навчання. А ще намагалися відновити три пошкоджені навчальні заклади. Ремонт триває, але обстріли з боку проросійських незаконних збройних формувань не вщухають. Ось свіжий приклад: напередодні початку навчального року в приміщення ЗОШ №5, де тривалий час вели відновлювальні роботи, прицільно вдарив танковий бронебійний снаряд і вщент зруйнував усе зроблене.

Зі схожих причин тільки п’ять шкіл із семи місцевих почали працювати у ще одній гарячій точці — Авдіївці, звідки чимало батьків уже вивезли дітей-школярів. Однак 1 вересня у цьому прифронтовому місті за парти сіли майже 1,3 тисячі дітей, а 168 із них прийшли у школу вперше.

Безперечно, з огляду на труднощі й ризики, з якими постійно стикаються діти в населених пунктах Донбасу на лінії розмежування, вони потребують дуже серйозної допомоги й підтримки на найвищому державному рівні. Саме тому керівники Національної поліції Донеччини, вивчивши ситуацію, запропонували розробити законопроект про соціальний захист цієї категорії малих донеччан і надати їм пільги, які мають діти-переселенці. Та чи саме такої допомоги від влади зачекалися дорослі й малі жителі регіону?

«Звичайно, спасибі, що про нас не забувають, але всі ми хочемо іншого — давноочікуваного миру! — каже жителька Гранітного мати двох школяриків. — Адже вже третю осінь збираємо дітей у школу на урок миру і водночас, вибачте, як на справжню війну! Так, оті пільги, якщо вони будуть, — допомога, але я її нікому не побажаю. Краще вже без неї, але в мирі».

…За минулі два роки внаслідок бойових дій на території Донеччини загинули 50 дітей, 140 зазнали поранення, 20 після загибелі батьків залишилися круглими сиротами.