ІМПРЕЗА

Фестиваль української середньовічної культури став першим у рейтингу кращих заходів літнього сезону Львівщини

Уже увосьме він відбувається в селі Урич Сколівського району. А ось дату проведення організатори змінили: раніше він відбувався на початку вересня. І не помилилися. Адже початок осені в Карпатах зазвичай дощовий, через що поспіхом доводиться корегувати програму. Нині стояли ясні дні, тож усі заплановані розваги вдалися. Втім погодні умови все-таки не визначальні, бо тисячі прихильників активного відпочинку приваблює неперевершена краса гірського краю, особлива аура прадавнього, загубленого серед гір, бойківського села. Тож кількаденний вікенд для них, що називається, два в одному: дарує чудовий відпочинок серед розкішної карпатської природи  і водночас — чудова нагода поринути в сиву давнину.

Зануритись у середньовічну атмосферу господарям допомогли учасники клубів історичної реконструкції не тільки з України, а й Польщі і Литви. Фото автора

— Їхати на «Ту Стань» від самого початку фестивальної біографії прийнято сім’ями, — ділиться молоде подружжя зі Львова Олеся та Петро Майби, які приїхали в Урич із чотирирічним сином Яремою та півторарічною Діанкою. — І нам цікаво, а для діток — море втіхи, наче в казку потрапили: тут тобі і справжнісінькі лицарі в обладунках, і дами в розкішних сукнях минулих століть, і фортечні мури, як на сторінках їхніх улюблених книжок. Тільки тут до  всього цього можна руками торкнутися! А ще — море цікавих розваг: можеш на спеціальних майданчиках вчитися ліпити з глини забавки чи посуд, малювати фарбами, розучувати середньовічні танці. А ще діти поринули у світ справжнісінької казки — легенди про мудрого коваля, підступного змія, хороброго князя і зачаровану красуню, на яку малечу запросили веселі скоморохи.

Або ти вправно володієш зброєю, або прощайся з життям. Фото автора

У цьогорічного фестивалю є ще один плюс — організатори запровадили платний вхід: аби потрапити на територію імпровізованого містечка, треба було викласти 40 гривень. Немало, кажуть гості, зате користь від такої новації очевидна — жодних п’яних бійок, куп сміття чи знищених вбиралень. І жодної шкоди території історико-культурного заповідника не завдано, і гостям  безпечніше.

Втім, свою порцію позитивних емоцій отримали й дорослі. У фестивальному  містечку, що розмістилося біля підніжжя колись неприступної наскельної  фортеці Тустань (тут був добре облаштований побут — прорубані гроти, підземні ходи, льохи для зберігання продуктів, криниці з джерельною водою, завдяки чому захисникам вдавалося утримувати впродовж століть стратегічний пункт південно-західних рубежів Київської Русі від численних штурмів ординських полчищ), ожив дух Середньовіччя. Все, як було в давніх городищах — у торговельних рядах майстри пропонували глиняний посуд,  виготовлені з дерева речі домашнього вжитку, давній одяг, особливий інтерес викликали дерев’яні скрині. Ну, а які ярмарки обходяться без почастунку? Втомившись від ярмаркування, перепочивали за кухлем медового квасу, що його за давніми рецептами готують сучасні пасічники, дегустували  бойківські страви — грибні та рибні юшки. Про сучасність нагадували хіба що  мелодії мобілок, вриваючись у імпровізовану минувшину. Відтак мандрівка епохою середньовіччя тривала.

Красиво танцюємо, бо лицарі дивляться. Фото автора

Цього року організатори відмовилися від стандартної сцени, замінивши її дерев’яним помостом. Розмістили його серед публіки, бо це вже інша атмосфера, і кожен почувається у ролі активного учасника. Розпочали також кількарічний проект зі створення середньовічних укріплень на фестивальній галявині — збудували  маленьку фортецю на галявині, тож щороку на ній  виростатимуть нові споруди.

А зануритися у незабутню середньовічну атмосферу господарям допомогли учасники клубів історичної реконструкції з Києва, Хмельницького, Луцька,  Харкова, також з Литви і Польщі. Впродовж  фестивальних днів на «Ту Стані» працювали різні атракційні майданчики. Кожен міг знайти собі заняття до душі: взяти уроки стрільби з лука, участь у різноманітних майстер-класах та змаганнях, навчитися танцювати давні танці. Найсміливіші вживалися в роль середньовічних воїнів: старанно тренувалися, щоб потім зійтися у двобої. І навіть жінки пробували себе в ролі давньоруських захисників фортеці. Особливо видовищними були лицарські турніри, змагання воїнів на конях, а найсильніші чоловіки змагалися у вправності кидати колоди. Сміливці, підбадьорені глядачами, довели, що й ця забава їм до снаги.

 А ввечері фестивальна галявина перетворилася на поле бою. І, звісно, всі чекали нічного штурму фортеці. Та попри відчайдушні спроби воїнів у середньовічних обладунках зі смолоскипами, шквал вогняних стріл, потужній таран, ординцям не вдалося захопити міцну фортецю. Тож усі насолоджувалися традиційним лазерним шоу.

— Нинішній фестиваль перевершив усі сподівання, — каже директор Державного історико-культурного заповідника «Тустань» Василь Рожко. — Власне, вже з перших років він став особливим, адже прив’язаний до фортеці — унікальної пам’ятки. Вся тематика пов’язана із епохою Середньовіччя. Відповідно, ці чіткість, стиль, режисура і сформували протягом років унікальне обличчя тустанського фестивалю. Люди приїжджають не задля  зірок чи окремої програми, вони прагнуть відчути українське Середньовіччя і долучитися до нього. Цікаві дійства дають змогу сучасникам, заклопотаним  щоденними турботами, глибше пізнати власну історію, епоху лицарства, коли Україна  була сильною державою, а Тустань — неприступною фортецею.

Втім, ентузіасти ставлять перед собою складніше завдання: мріють відновити унікальну пам’ятку за проектом археолога, історика і культуролога Михайла Рожка. Власне, він і відкрив сучасникам це давньоруське городище, багато зробив для його відтворення, та, на жаль, не встиг завершити розпочату справу свого життя. Батькові мрії втілює в життя син, який очолює колектив заповідника. Науковці й реставратори прагнуть відтворити знищені дерев’яні укріплення, законсервувати скелі, які за останні роки почали з’їжджати. На що, звісно, немає коштів. Щоб акумулювати їх, і було ініційовано   фестиваль. Підтримку обіцяє і голова Львівської облдержадміністрації Віктор Шемчук, який не просто побував на фестивалі, а й узяв майстер-клас у середньовічних майстрів.