Війна швидко змінює пріоритети. Відтоді як почалося широкомасштабне вторгнення росіян в Україну, профспілкова організація освітян, як і інші громадські організації Черкащини, дуже змінилася, переформатувалася. Із перших днів спілчани допомагали військовим та потерпілим від війни. Спочатку визначалися, яку справу робити, щоб бути максимально корисними. Черпали інформацію з телемарафону, брали рахунки й надсилали зібрані волонтерами кошти для потреб воїнів бойових частин. Із часом зосередилися на конкретних потребах освітян та їхніх родин, яких зачепила війна.

Випробування на міцність

Голова обласної організації профспілки працівників освіти і науки України Анатолій Стеценко одразу влився в лави Черкаської окремої бригади тероборони. Ще з 2014 року лідер спілчан займається волонтерством — допомагає підрозділам ЗСУ. Група однодумців, яка сформувалася навколо громадської організації «Автомайдан-Черкаси», і в їхньому числі Анатолій Стеценко, в день початку воєнних дій виступила на захист нашої країни. Надвечір активісти оформлювалися до складу бригади тероборони, а наступного дня приступили до виконання бойових завдань.

Як розповів Анатолій Стеценко, місяці серед бійців тероборони стали важливою сторінкою його життя. За цей час багато відбулося, і найголовніше те, що змінилося його уявлення про життєві цінності.

«Раніше я був звичайною людиною, яка цінувала життя, виконувала звичну освітянську роботу. Здавалося, що добре справляюся з обов’язками як член суспільства.  Однак настав час нелегких випробувань, коли кожен має зрозуміти, хто він, чи здатен сповна віддати Батьківщині свої вміння і здібності. Під час служби в лавах тероборони глибше зрозумів, що головне — почуватися потрібним суспільству та отримати задоволення від того, що можеш зробити корисну для держави справу».

Анатолій Стеценко вже повернувся до роботи в обласній організації профспілки працівників освіти і науки України, адже за віком уже не може перебувати в підрозділах ЗСУ. Він продовжує викладати в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького.

 «З одного боку, розумію, що це моя головна діяльність. Із другого, — усвідомлюю, що пріоритетом має бути все те, що сприяє нашій перемозі. Тому наскільки це можливо, залишаюся в цьому процесі. В обласному Будинку вчителя в Черкасах розмістили волонтерський центр «Наш батальйон». Намагаюся допомогти нашим військовим».

Секрети кольорової гами

На Черкащині чимало освітян, які служать у війську, і родин, де, приміром, мама — вчителька, а син воює на фронті. Спілчани долучалися до акцій, які проводила облдержадміністрація, федерація профспілок області. Нині ця робота триває. Цікавою була ініціатива створити волонтерський хаб із плетіння сіток. Спілчани розповіли, що спочатку просто допомагали волонтерам, збирали кошти. Та крок за кроком дійшли думки, що варто створити такий центр при Будинку вчителя, де діє профспілка. Тож уклали угоду із громадською організацією «Наш батальйон».

Частину спільної роботи, яка триває щодня, можна побачити у фоє Будинку вчителя. За день на верстатах плетуть по кілька сіток. Використовують спеціальну методику. Перш ніж почати працювати, охочі проходять навчання у вже досвідчених працівників.

«Порівнюю це з виготовленням вишиванки, — розповідає заступник голови обкому профспілки освітян Ніна Плясунова. — Хрестик до хрестика, рядочок до рядочка, а коли перевертаєш, бачиш з іншого боку всю структуру. А ще ж є багато секретів кольорової гами: літній варіант, перша осінь, кольори глибокої осені, щоб було максимально схоже на рельєф. Для воїнів на Харківщині плели одного кольору, на південь — іншого».

Цей процес превалює. Але є й кілька інших — разом з дітьми-переселенцями виготовляли різноманітні обереги для солдатів. У кожен плетений браслетик вкладено певні ідеї та емоції.

Тут формують завдання для структурних підрозділів профспілки у районах та громадах. Хоч, за словами спілчан, вся мережа профорганізацій не стоїть в очікуванні завдання згори. Активісти напряму співпрацюють з міськими та районними громадськими та волонтерськими осередками.

У ЗСУ перебуває чимало освітян. Недавно віддав життя за Батьківщину водій шкільного автобуса з Монастирищенського району Сергій Кравченко. На превеликий жаль, загинуло п’ятеро синів черкаських освітян. Дев’ятеро освітян з області поранено.

Є серед спілчан і ті, хто внаслідок воєнних дій втратив житло на Уманщині та Золотоніщині (уламки збитої ворожої ракети влучили в житловий будинок учителів). Профспілка не залишається осторонь, чим може, допомагає колегам.

Загалом на кінець червня лави ЗСУ та тероборони поповнили 279 освітян — членів профспілки із Черкащини, на сьогодні їхня кількість збільшилася. Із профспілкових коштів зібрали допомогу для потреб армії майже на 2 мільйони гривень.

Коли ініціатива надихає

Прикладів небайдужості багато, чи не кожен спілчанин може поділитися унікальним досвідом. Голова Смілянської міської організації освітянської профспілки Наталія Сташенко очолювала найбільший в області освітянський  логістичний хаб. 100 тисяч пакетів гуманітарної допомоги, майже по 12 кг кожен, було доставлено  в райони Київської області від Черкащини тим, хто її потребував.

Постійно допомагають нашим захисникам учасники освітнього процесу  Монастирищенського професійного ліцею, де первинну профспілкову організацію очолює Ольга Мельник. Із перших днів повномасштабної війни за підтримки директора Сергія Нетяжука, координатора волонтерської діяльності старшого майстра ліцею Валентини Микитенко майстри виробничого навчання та здобувачі освіти на уроках й у вільний час виготовляють мініпічки, балаклави, аптечки, бронепластини. Днями організували передачу таких речей  частині, де служив випускник закладу Олександр Кандауров, який загинув на фронті.

Більш як 18 тисяч ліжко-місць надали переселенцям волонтери Уманського державного  педагогічного університету імені Павла Тичини. Як розповів голова первинної  профспілкової  організації  закладу Валентин Хитрук, волонтери за кошти профспілки та власні забезпечували триразове харчування переселенцям. Тепер їх під опікою університету залишилося тільки 40, тож волонтери-спілчани сконцентрувалися на допомозі прифронтовим регіонам.

Наш спілчанський марафон

Щоб систематизувати роботу, у профспілці оголосили марафон добрих справ. Для цього написали спеціальне положення й поширили цю інформацію. За статутом, організації можуть використовувати кошти лише на членів профспілки. Але ж тепер коло тих, хто потребує допомоги, дуже широке.

Посильній допомозі захисникам присвячує вільний від роботи час заступник голови обласної організації профспілки Людмила Лосіцька, голова Золотоніської  районної  організації  профспілки, а її чоловік, директор школи Володимир Лосіцький перебуває в ЗСУ.

Активна волонтерка — голова об’єднаної  організації профспілки Великохутірської, Драбівської та Шрамківської територіальних громад Любов Бут. Чимало допомагають вимушеним переселенцям і захисникам члени Уманської міської організації профспілки під керівництвом Любові Кузьменко, Черкаської міської організації профспілки, яку очолює Ганна Федорченко.

Зібрані кошти витратили на потреби бійців у госпіталі. А загалом коло добрих справ, у яких беруть участь освітяни-спілчани, дуже широке: від психологічної допомоги до розселення внутрішньо переміщених осіб, від приготування борщових наборів та тушкованки до плетіння сіток. Навіть власну оргтехніку, планшет чи ноутбук освітяни дають переселенцям, щоб ті могли, наприклад, поновити втрачені документи.

«Бачила, як освітяни опікувалися переселенцями на залізничній станції у Смілі, й сама не раз брала в цьому участь, — розповіла Ніна Плясунова. — Гадаю, ніхто краще за освітян не зміг би впоратися. Евакуаційні потяги прибувають на вокзал, люди в них налякані, їх треба обі­гріти, нагодувати, організувати. З усім цим чудово впоралися педагоги зі Сміли».

За підсумками благодійного профспілкового марафону добрих справ Почесними грамотами та Подяками нагороджено багатьох спілчан, серед них голова Монастирищенської міської організації Ірина Милова, голова Смілянської об’єднаної організації освітян Юрій Рак, голова Городищенської об’єднаної організації Тетяна Сокирко та багато інших.

Нові виклики — нові підходи

Нове законодавство у воєнний час внесло корективи в роботу освітніх закладів. Вони стосувалися й дистанційної роботи, й середнього заробітку працівників. Завданням профспілки було довести до відома колективів, керівництва закладів, громад нові положення законів, допомогти правильно їх трактувати. Над цим працювали голови профспілкових осередків у кожному місті й районі. Вони доносили інформацію й до соціальних партнерів. У цей час обласний комітет профспілки проводив онлайн-навчання, на якому всіх зацікавлених знайомили з новими документами та пропонували алгоритми дій. Головним завданням було обстояти людину праці, її права. Вдалося достукатися до влади та зберегти соціальні гарантії для них.

«Траплялося, що деякі керівники переконливо радили освітянам писати заяви на відпустку за власний рахунок, — розповідає Ніна Плясунова. — Тут уже втручалася профспілка й пояснювала, як потрібно діяти згідно із законом. Дехто намагався обмежити надбавки за кабінети, престижність праці, період відпустки. Однак у такому разі профспілка не залишалась осторонь і обстоювала інтереси освітян».

Ще одна проблема — чимало дітей виїхали за кордон, тому в навчальних закладах, особливо в сільській місцевості, є неповні класи. Нині профспілкові фахівці міркують, як після війни мотивувати таких дітей і їхніх батьків повернутися в українські школи.

Схожа ситуація подекуди і з педагогами. Та є й позитивна тенденція: багато хто повертається до рідного закладу для активної роботи. Однак факт залишається фактом: навчальним закладам непросто знайти хороших педагогів наприклад з іноземної мови, фізичного виховання, вчителів математики, фізики.

У профспілці не приховують, наскільки пишаються педагогами та студентами, які вирішили зі зброєю захищати рідну землю. На столі у приймальні керівника обласної організації профспілки освітян цими днями можна було побачити десятки грамот і подяк, які готувалися вручити в День працівників освіти найдостойнішим представникам професії. Спілчани не приховували, що чимало нагород — саме за активну громадську та волонтерську діяльність, адже відокремити професійні здобутки в навчанні та вихованні молоді від волонтерської роботи нині неможливо.