У трьох суміжних областях — Львівській, Закарпатській та Івано-Франківській другий рік втілюють проєкт, розрахований на пришвидшений розвиток туризму в українських Карпатах. Він дасть змогу об’єднати в кільце рух місцями, які туристи не із власної волі зазвичай оминають. Ці місцевості або важкодоступні, або й зовсім недосяжні для поїздок автотранспортом. Життєва потреба об’єднати в одну мережу туристично привабливі території й визначила назву шляху — Мале карпатське коло.

Масштаби змінилися

З усіх 640 кілометрів майбутньої транспортної артерії понад третина — 218 км — проляже територією Закарпаття. Перший заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Мирослав Білецький, який займається цим будівництвом ще від стадії проєктування, веде його і на етапі втілення, розповідав: «Ставимо завдання не просто полатати ямки, а здійснити комплекс робіт із ремонту наявних і прокладання нових автошляхів. Вважаємо, що це виведе туризм у краї на вищий рівень, дасть сильний поштовх для розвитку. Запропонував Мале карпатське коло Олександр Ганущин, який народився в закарпатському місті Рахові, а в той час очолював Львівську обласну раду. У нашій області шляхове будівництво було задумано в дуже обмеженому вигляді. Зокрема, планували забезпечити проїзд транспорту від села Верхній Студений до селища Міжгір’я і далі через Вишківський перевал та місто Долина на Івано-Франківщині — виїзд на дорогу державного значення Київ — Чоп».

Загальна протяжність цього автошляху спершу мала бути приблизно 100 кілометрів. Та закарпатці, вхопившись за ідею, наполягали на більших масштабах. Вони планували охопити значно більшу територію Закарпатської області.

«Адже саме дороги — ті артерії, які наповнюють змістом туризм у Карпатах. У цьому сенсі розділяти території українських Карпат за адміністративно-територіальним принципом не варто. Навпаки, слід розглядати весь регіон українських Карпат, який може бути цікавим туристам і здатний сформувати цілісний турпродукт», — продовжив Мирослав Білецький.

Аргументація закарпатської сторони щодо розширення Малого карпатського кола спрацювала. Тож до автошляхів Мукачівського і Хустського було додано транспортні артерії на території сусіднього Тячівського району. Після цього загальна протяжність доріг, які належало повністю оновити, а в окремих місцях прокласти з нуля, зросла майже вдвічі — до 218,7 кілометра.

Мирослав Білецький зупинився на цьому відрізку Малого карпатського кола, про який щойно йшлося. Він має пролягти через високогірний перевал, поєднавши Закарпатську та Львівську області. Цей відрізок завдовжки кілька кілометрів на мапі проєкту поки що показано пунктиром, бо існує  він лише на папері, очікуючи остаточного затвердження в державних органах.

Нині тут лісові угіддя і немає навіть натяку на дорогу. А вона має бути зручною для руху транспорту і безпечною. Щоб було саме так, уже зробили геодезичну зйомку для реконструкції наявної автомобільної дороги місцевого значення між населеними пунктами Ізки та Верхній Студений. Визначили смуги відведення земельних ділянок для реконструкції та розширення існуючої дороги, а також влаштування уздовж неї підпірних стінок. Геодезичний аналіз провели й на згадуваному вище відрізку (4,2 кілометра) неіснуючої дороги, яка вестиме від села Верхній Студений до межі двох сусідніх областей. На львівському боці до селища Славське будуватимуть нову дорогу сусіди.

Пряме сполучення між селищем Славське на Львівщині та селом Верхній Студений на Закарпатті дасть змогу долати шлях між областями за кілька десятків хвилин. Нині в об’їзд відстань між ними забирає кілька годин. Тож можна сміливо говорити про додаткові зручності, що з’являться у подорожах українськими Карпатами для відпочивальників і водіїв, які перевозять вантажі.

Напряму з’єднає три країни

Є в цього проєкту й вагома міжнародна складова. Він стає транснаціональним коридором, який сполучатиме три країни: Польщу, Україну та Румунію. Це стало можливим саме завдяки збільшенню мережі доріг у межах Малого карпатського кола у Закарпатській області. Адже виїзд до Румунії забезпечуватиме та ділянка автошляху, яка, починаючись від селища Міжгір’я, пролягатиме через населені пункти Синевир, Колочава, Буштино, Шаян, Яблунівка і закінчуватиметься на румунсько-українському кордоні. На міждержавному кордоні тут заплановано облаштувати контрольно-пропускний пункт, що, за попередніми оцінками, не має спричинити значних фінансових витрат. Якщо цей план реалізують, то Румунія, територією якої Карпатські гори тягнуться ще на десятки кілометрів, стане набагато доступнішою, ніж нині. І це ще одна значна перевага Малого карпатського кола.

Завдяки новій трасі туристи у межах Хустського району матимуть зручний доступ до гірськолижних курортів Подобовець, Пилипець, Ізки, водоспаду Шипіт. На території Національного природного парку «Синевир» легкодоступними стануть унікальне гірське водоймище, центр реабілітації бурих ведмедів, Музей лісу і сплаву та музей «Старе село» в Колочаві, Теребле-Ріцьке водосховище, кілька дерев’яних храмів минулих століть. У селі Велятино на Хустщині на туристів і відпочивальників чекають термальні купальні, в селі Шаян — бальнеологічний курорт. На цьому шляху можна скуштувати продукцію сироварень, оглянути кам’яний храм XIII століття в  селищі Вишково — угорський реформатський костел.

Автодорожнє будівництво ведуть за допомогою сучасної техніки. Фото Олександри МАШІКИ

Завершать наступного року

Загальна вартість ремонтних робіт, які належить виконати в межах проєкту «Мале карпатське коло», дорівнює 3,9 мільярда гривень. З них вартість відновлення державної мережі становить 2,4 мільярда, місцевої — 1,5 мільярда. 2021 року освоєно 1,7 мільярда гривень на ремонт доріг державного значення, 105,3 мільйона — місцевого. Торік відремонтували 100,7 кілометра автодоріг, що становить 46% загальної їх протяжності. Ці роботи виконано на 71,1 кілометра доріг державного значення (70,6%) й 29,6 (29,39%) — місцевого.

Щоб відновити всі дороги Малого карпатського кола, потрібно ще 2,1 мільярда гривень. Завершити весь комплекс робіт планують 2023 року.

Підкарпатська магістраль доповнить коло

В обласній державній адміністрації беруться впроваджувати й інший амбітний проєкт. Його робоча назва — «Підкарпатська магістраль». Він ще перебуває на стадії планування, але значну частину вже втілено в життя.

На запитання, чому така назва, Мирослав Білецький відповідає: «Цей автошлях можна вважати лінією, що по інший бік Карпатського вододільного хребта. Він проходитиме горами і не спускатиметься в долину, тож і заслуговує на назву Підкарпатський. Але зауважу, що вона поки що умовна, а проєкт перебуває на самому початку його реалізації.

Беремося за нього, маючи на увазі інтерес туристів, усіх гостей Закарпаття, які хочуть подорожувати горами, не спускаючись у долину. Нині така можливість є лише на частині траси Київ — Чоп. На ділянці від Нижніх Воріт до Мукачева дорога пролягає в оточенні гір, а потім до низинних міст Берегове, Виноградів, Хуст, Тячів. Тут краєвиди не такі яскраві порівняно з гірськими.

Щоб додати турам Закарпаттям привабливості, мати змогу милуватися гірськими пейзажами з вікон автомобілів, й впроваджуємо Підкарпатську магістраль. Рух нею ще вище підніме імідж Закарпаття як краю гірського туризму».

Магістраль братиме початок від тимчасового контрольно-пропускного пункту «Лубня-Волосате» на кордоні з Польщею. Там із польського боку Бещадський національний парк, з українського — Ужанський національний. На їхній території нині, до речі, не дозволено руху автомобілів із двигунами внутрішнього згорання. Звідси, від Лубні до автошляху державного значення Ужгород — Самбір слід реконструювати 7 кілометрів автодороги. Відрізок шляху між селами Ужок і Підполоззя, який з балансу служби місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області передаватимуть на державний, уже проєктують. На цій автотрасі є такі важливі туристські об’єкти, як гірськолижний курорт «Красія», мілітарний музей «Лінія Арпада».

Частина майбутньої Підкарпатської магістралі від Нижніх Воріт до Міжгір’я  збігається з Малим карпатським колом.

«Ці 46 кілометрів було відремонтовано ще 2020 року, — продовжує Мирослав Білецький. — А ось дорогу від села Колочава до населених пунктів Тячівського району Усть-Чорна, Калини й Бедевля ми також передаємо на утримання держави. Це забезпечить належний її ремонт. Автошлях через перевал Присліп отримає нову дорогу із твердим покриттям. І поряд, сподіваємося, повернеться до життя незаслужено забута турбаза «Ялинка».

Асфальт, де нині ґрунтові дороги

Поряд з Усть-Чорною є село Лопухів, від якого — прямий шлях на гірський масив Свидовець. Там Підкарпатська магістраль теж збагатить мандрівника враженнями. Тут розташований державний кедровий заказник, вихід на полонини попід гірським хребтом. Подолавши цей природний рубіж, можна буде спуститися в село Чорна Тиса Рахівського району. Там Говерла, Петрос, інші карпатські вершини.

Між Лопуховом і Чорною Тисою існує ґрунтова лісова дорога. Майбутній ремонт і асфальтове покриття зробить її проїзною для звичайних автомобілів. У Чорній Тисі буде кінцева точка Підкарпатської магістралі. Звідти вже наявним шляхом Мукачево — Рогатин можна буде потрапити до гірськолижного Буковеля.

«Як бачите, Підкарпатська магістраль пролягатиме на значній її частині вже відремонтованими ділянками. Завдання полягає в тому, щоб з’єднати ті частини шляху, які слід збудувати, з уже наявними», — проводить лінії на мапі куратор інфраструктурних проєктів Закарпатської області Мирослав Білецький.

Очевидно, що однакові за довжиною — по 218 кілометрів — Мале карпатське коло й Підкарпатська магістраль виконуватимуть однакові функції. Вони відкриватимуть гостям Закарпаття  доступ до його краси — природної і створеної людськими руками. Автомандрівники у зручних поїздках зможуть побувати і в низинних районах, і в гірській місцевості.