На голосуванні під час 16-го засідання Міждержавного комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО кримськотатарський елемент Орьнек за поданням України внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.
Про те, з чого починалася ця робота, яка її ідея і скільки часу зайняв весь процес від підготовки досьє до ухвалення рішення ЮНЕСКО, розказала голова громадської організації «Алєм» Есма АДЖІЄВА.
— Із чого почалася робота?
— Від початку я розуміла, що це доволі амбітний план, він потребуватиме багато часу, зусиль, фінансів, старанності у вивченні протоколів ЮНЕСКО. Але результати цього варті. Весь процес зайняв понад чотири роки.
Із вдячністю згадую першу після переїзду із Криму підтримку проєкту «Візерунки миру», яку нам надала Швейцарія 2016 року. Для нас це був не просто проєкт, а місце соціалізації та спілкування людей, які змушені були жити далеко від рідного дому, традицій та культури. Це стало точкою відліку, бо ми активно комунікували, обмінювались інформацією зі знавцями Орьнека, які живуть на материнській території цього елемента, у Криму. За останні майже 30 років накопичено величезний масив інформації про елемент і майстрів-носіїв. Велика заслуга в цьому засновника творчого об’єднання «Чатир Даг» заслуженого художника України Мамута Чурлу. І тоді стало очевидно, що настав час структурувати весь обсяг практик і знань та внести його в інституційне поле.
Перший результат, якого нам вдалося досягти, — внесення на початку 2018 року елемента «Орьнек — кримськотатарський орнамент і знання про нього» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Для цього від громадської організації «Алєм» ми подали в Міністерство культури пакет документів на елемент, який розглянула експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини. За підсумками голосування вона рекомендувала Міністерству культури внести Орьнек до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Протягом 2018 року завдяки фінансовій підтримці УКФ і Швейцарської Конфедерації ми підготували номінаційне досьє на елемент до ЮНЕСКО, яке у березні 2020-го подали на розгляд Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО від держави Україна для внесення елемента «Орьнек — кримськотатарський орнамент та знання про нього» до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.
— Що концептуально дає внесення Орьнека до Репрезентативного списку? У чому культурна цінність цього орнаменту, як він розповідає про корінний народ Криму?
— Кримськотатарський орнамент Орьнек — вагомий компонент сучасної культури кримських татар. Саме сучасної. Бо основна інтерпретація терміна «нематеріальна культурна спадщина» — жива спадщина. Для Орьнека це система символів і їхніх значень, яку застосовують у вишиванні, ткацтві, гончарстві, карбуванні, ювелірному мистецтві, різьбленнi по дереву, малюванні по склу, настінному розписі. Тобто у різних видах ужиткового мистецтва та в багатьох традиційних ремеслах.
Майстри розуміють значення символів і складають із них змістовні орнаментальні композиції. Дедалі більше людей хочуть носити одяг, який містить візерунки Орьнек. Жінки замовляють майстриням феси — жіночий головний убір, який надівають і на свята, і в будні. Багато кримських татар хочуть мати вдома вишиті панно з Орьнеком, розписувати стіни в помешканнях його композиціями з побажаннями добробуту та збільшення родини, користуватися посудом, на який нанесено орнамент. Жінки і дівчата поєднують сучасний одяг з ювелірними виробами кримськотатарських майстрів із традиційними орнаментами, вбачають у цьому елемент етнічної самоідентифікації.
— Які саме смисли містить Орьнек?
— Поширеними символами Орьнека слугують рослини і дерева, які означають людей різної статі та віку. Наприклад, троянда символізує заміжню жінку, тополя або кипарис — чоловіка, тюльпан — чоловіка або юнака, мигдальний горіх — дівчину, зображення гвоздики — знак літньої людини, символ мудрості, життєвого досвіду. Символізм зображуваних рослинних орнаментів завжди підкреслюється наданням їм незвичної кольорової гами. Трапляються цікаві поєднання символів, коли, наприклад, тюльпан зображують всередині троянди, що символізує любов чоловіка та жінки або їхнє весілля. Є багато символів-оберегів.
Якщо ви звернули увагу на назву елемента, до списку вносять не сам орнамент, а знання та практику, пов’язані з його використанням. Тобто йдеться про спільноту, її цінності, традиції та взаємодію людей. Завдяки внесенню елемента до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства всі ці ремесла і його майстрів буде широко представлено світові. Уся нематеріальна культурна спадщина кримських татар стане впізнаванішою. Орьнек стане зрозумілим ширшому загалу як мова символів, а не просто красивий спосіб декорування. На світовому рівні буде популяризовано не лише самі орнаменти, а й смисли, що передаються символічною мовою Орьнек — цінність міцної родини, вірність у коханні, гармонія у стосунках чоловіка й жінки, важливість продовження роду, повага до старших.
— Ваша організація у жовтні презентувала глядачам новий проєкт «Емєль», який представив старовинний кримськотатарський пісенний фольклор. Яка мета та ідея цього задуму, скільки пісень записано? Розкажіть про виконавців.
— «Емєль» перекладається як прагнення. У контексті проєкту це означає прагнення зберегти, пізнати, відтворити й донести кримськотатарську народну пісню. Унікальність проєкту в тому, що вперше здійснено намір, спрямований на ознайомлення широкої українськомовної аудиторії з поетичним світом і музикою кримськотатарського пісенного фольклору через відеоряд. Популяризували кримськотатарський пісенний фольклор не лише його носії — кримські татари, зокрема Джамала, Ельвіра Сарихаліл, Аліє Хаджабадінова, Ділявер Османов, а й українські артисти, які спеціально вивчили кримськотатарські народні пісні для цього проєкту. У ньому взяли участь актори Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка народні артистки України Наталія Сумська й Тетяна Міхіна, заслужені артисти України Олександр Печериця та Дмитро Чернов, головний хормейстер театру Сусанна Карпенко.
— Кримські татари, які з дитинства чули народні пісні, прослухавши відео, відзначили точні, справжні музичні інтонації українських виконавців. На що вони орієнтувалися, розпочинаючи роботу над непростим для них матеріалом?
— Працювали в тісній взаємодії з українськими фольклористами. Це перший досвід такої співпраці для кримськотатарського культурного середовища. Український фольклорний ансамбль «Божичі» та його керівник Ілля Фетисов надали записаний 2005-го та 2006 року у Криму архів кримськотатарських народних пісень, який сформовано із записів виконавиць 1920—1930-х років народження. До звукового оформлення акапельно виконаних пісень створила оригінальний супровід композиторка Алла Загайкевич.
Анімований візуальний ряд відеороликів засновано на художньому перекладі пісні українською мовою та орнаментальних композиціях Орьнек, що відображають зміст пісні. Наприклад, виконання Дмитра Чернова пісні про молодика, змушеного виїхати з дому, мабуть, для захисту близьких, супроводжується візуальним рядом елемента selbi (тополя), що символізує молодого чоловіка, захисника.
— Які ще зразки культури кримських татар може презентувати світові корінний народ Криму? Чи потрібна нині загалом інформація про кримських татар в Україні?
— Нині як ніколи важливо заохочувати й поширювати цінності, поведінку і погляди, які сприяють діалогу і зближенню культур, — відповідно до принципів Загальної декларації ЮНЕСКО про культурне розмаїття. Кримськотатарська культурна спадщина різноманітна, витончена й змістовна — чи це орнаменталістика, чи хореографія, музика, мова, чи гастрономічна спадщина. Переконана: інформація про корінний народ кримських татар затребувана особливо в контексті того, що багатокультурність країни — це не загроза цілісності нації, а потенціал для збагачення культурного капіталу сучасної України.
— Що, на вашу думку, важливіше нині для кримських татар: зберегти багату спадщину чи активніше рухатися вперед?
— Орьнек — наочний приклад, що демонструє тезу збереження актуальності, а не лише старовинності форм вираження елемента, коли свободу людської творчості можна реалізовувати в межах традиційних смислів. Уміле збереження культурної спадщини у глобалізованому світі надає впевненості в активному русі вперед без втрати коріння.
— Чи може нині кримський татарин, який не володіє професійними навичками й тонкощами художньої творчості, представляти культуру народу у світі? Яким має бути культурний шорт-лист сучасного кримського татарина, крім інформації про те, що його народ 1944 року незаконно депортували із Криму?
— Мідник у Бахчисараї, що виготовляє джезву, зшиваючи краї металу особливою технікою tiş (зуб), знання про яку століттями з покоління в покоління передають у спадок, навіть не думає в цей момент, що він носій елемента і своєю роботою сприяє його охороні. Він просто із трепетом ставиться до знань, які передали його предки, і намагається їх зберегти, займається улюбленою справою, отримує задоволення від результату й тішить навколишніх. Коли до нас приходять гості, ми частуємо кавою, готуючи її у джезві, яку створив майстер з дотриманням традиційних технологій.
Традиції та культурні практики нерозривно пов’язані з нашим повсякденним життям. В обох випадках ми амбасадори кримськотатарської культури, тільки в різних її проявах.
Нам не можна забувати сумні віхи нашої історії. Та маємо знайти сили й емоційний ресурс для світлої пам’яті про людей, завдяки яким ми зберегли свою культурну спадщину і кримськотатарський народ.
Тому завдяки Орьнеку можемо висловити світлу пам’ять, зображаючи наших бабусь і дідусів мовою орнаментів у вигляді гвоздики — символу мудрості та життєвого досвіду, маму в образі троянди або батька в образі тополі — символу захисника, сміливості й стійкості.
Орьнек може бути зразком того, наскільки важлива для етнічної самоідентичності нематеріальна культурна спадщина. Адже багато в чому завдяки збереженню своєї нематеріальної культурної спадщини кримські татари не розчинилися серед інших народів і зберегли етнос в умовах депортації в Центральній Азії та Росії. Режими минають, емоційна пам’ять залишається.
(Надруковано зі скороченнями)
Короткий словничок:
орьнек — орнамент;
алєм — світ, всесвіт;
емєль — прагнення;
фідан — паросток;
фес — жіночий головний убір
Ми в Google+