Економіст
Микола ШАПОВАЛ

Останнім часом у виступах посадовців можна почути тезу про необхідність модернізації економіки держави. Кореспондент "УК" звернулася з проханням до вченого-економіста Миколи Шаповала висловити свою думку щодо цього питання.

- Миколо Сергійовичу, поясніть, будь ласка, чому саме зараз необхідно модернізувати економіку?

- Насамперед тому, що, згідно зі статистичними даними, у 2008 році ступінь зносу основних засобів за видами економічної діяльності загалом по Україні становив 61,2%, у тому числі в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - відповідно 58%, в промисловості 45,7%, у будівництві - 41%, у діяльності транспорту та зв'язку - 82,4%. З таким ступенем зносу основних засобів буде важко конкурувати кінцевою продукцією в глобалізованому світі. Тож справді модернізація основних засобів вкрай потрібна. А оскільки основні засоби за всіма видами економічної діяльності неможливо оновити одночасно, через те що бракує необхідних інвестицій, на державному рівні слід визначити пріоритетні види економічної діяльності та види виробництва. А для цього потрібна Державна програма економічного розвитку не тільки на поточний рік, а й на середньо- та довгостроковий періоди.

У ній особливе місце має посісти розвиток промисловості як основа технічного переоснащення головних засобів виробництва. Як ми знаємо, соціальний розвиток є похідним від економічного. В таких умовах, не маючи Державної програми економічного розвитку, практично неможливо обгрунтовано розробляти програми зайнятості населення, в тому числі створення нових робочих місць, підвищення зарплат і пенсій, соціальних допомог.

- Чи зможуть нинішні кадри працювати в умовах інноваційного розвитку?

- Це проблематичне питання. Але Державна програма на середньо- та довгострокову перспективу нам потрібна ще й для того, щоб через держзамовлення готувати потрібних фахівців з вищою освітою та робітничі кадри з професійною освітою, які б відповідали вимогам інноваційного розвитку. Адже у вишах потрібно вчитися п'ять років, а в профтехучилищах - три.

У цьому контексті хочу звернути увагу й на те, що в Україні недостатньо приділяється увага підвищенню кваліфікації персоналу. Так, якщо у нас працівник підвищує свою кваліфікацію в середньому один раз на 12 років, то в розвинених країнах - відповідно від 3 до 5 років.

- Що нам заважає перейняти зарубіжний досвід?

- На жаль, в Україні не вистачає коштів для розвитку людського капіталу - від народження до виходу на пенсію. Але за будь-яких умов треба зосередитися на цільовому підвищенні кваліфікації, яке необхідне для підтримки конкурентоспроможності працівника. З розробкою Державної програми економічного розвитку на середньо- та довгострокову перспективу ми зможемо подолати не тільки кризові явища та негаразди в суспільстві, а у нас з'явиться й мета, здійснення якої сприятиме підвищенню рівня та якості життя українців.

Валентина КОКІНА