Після чотиригодинних дебатів, що затягнулися до опівночі, і розгляду понад 200 поправок, котрі ініціювала українська делегація, депутати ПАРЄ проголосували за резолюцію, яка дає Росії право на безумовне і негайне повернення в асамблею. На цій вирішальній сесії українська делегація довела, що вона професійна команда, готова боротися до останнього за державні інтереси. Проте, на жаль, попри титанічні зусилля, докладені депутатами Верховної Ради та друзями України в ПАРЄ, прагматичні фінансові інтереси й бажання догодити Москві перемогли принципи демократії і верховенства права.

Резолюція авторства бельгійської депутатки Петри де Суттер констатує, що кожна країна-член Ради Європи має право і обов’язок працювати в обох статутних органах організації: Комітеті міністрів і в ПАРЄ, а також скасовує санкції проти національних делегацій у вигляді позбавлення права голосу, виступів і представництва в асамблеї. Окрім цього резолюція дає дозвіл країнам, які не представлені в ПАРЄ, подати заявку на участь їхніх делегацій у роботі асамблеї безпосередньо перед червневою сесією, хоча згідно з правилами регламенту, це слід робити лише в січні. Так ухвалений документ усуває перешкоди, які досі заважали поверненню російській делегації всіх її прав у ПАРЄ.

Біля Ради Європи відбувся пікет на підтримку України і проти повернення делегації Російської Федерації в ПАРЄ. Фото з сайту ukrinform.ua

РФ vs РЄ: історія протистояння

Росія ввійшла в серйозний конфлікт з ПАРЄ у квітні 2014 року, коли делегацію держдуми позбавили права голосу через анексію Криму. Оскільки Москва рішень резолюції не виконала і не припинила анексії українського півострова, санкції проти неї у ПАРЄ продовжували ще кілька разів.

Тоді у 2016 році російська делегація вирішила відмовитися від співпраці з ПАРЄ і відтоді до Страсбурга не приїжджала. Щоб підсилити свій демарш, улітку 2017 року російська влада припинила платити внески до РЄ. Перебування Росії в Раді Європи опинилося під загрозою, адже, згідно зі статутом організації, через два роки невиконання фінансових зобов’язань членство країни може бути припинено. Цей дворічний термін для Росії, яка заборгувала РЄ майже 70 мільйонів євро, закінчується цими днями.

У зв’язку з безпрецедентною ситуацією керівництво Ради Європи і ПАРЄ ухвалило принципове політичне рішення: за будь-яку ціну втримати Росію у своїх лавах. Критичну риторику на адресу Москви в залах палацу РЄ поступово замінили слова про необхідність діалогу з Росією. Головним аргументом прихильників ідеї повернення російської делегації в ПАРЄ стало збереження доступу для мільйонів росіян до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), якого вони будуть позбавлені, якщо Росія перестане бути членом РЄ.

Для того, щоб дати можливість Росії повернутися в ПАРЄ, попри невиконані вимоги резолюцій щодо України, вирішено змінити регламент асамблеї таким чином, аби дати можливість російській делегації почати все з чистої сторінки, забувши про п’ять років санкційного протистояння.

Демократія за 70 мільйонів срібняків

Як зауважив під час дебатів, які передували голосуванню, голова групи Європейської народної партії (ЄНП) в ПАРЄ поляк Александер Почей, резолюція щодо зміни регламенту на догоду Росії розколола асамблею. Справді, мабуть, це були одні з найзапекліших дебатів за всю історію існування асамблеї, на участь у яких записалося майже 70 депутатів. Вони були особливими ще й тому, що жодна політична група і жодна національна делегація не мали єдиної позиції щодо повернення російської делегації. А виступи депутатів нерідко виходили за межі дипломатичної стриманості.

«Сер Вінстон Черчилль, батько-засновник ПАРЄ, жахнувся б, якби побачив цю політику умиротворення агресора. Ми намагаємося зберегти фінансування нашої організації ціною демократії», — заявив британський депутат-консерватор Роджер Гейл. За його словами, «в обмін на 70 мільйонів срібняків РФ вимагає повернути їй повноваження» і унеможливити запровадження санкцій у майбутньому, а це «ганебний шантаж».

Латвійський депутат-соціаліст Борис Силевич застеріг, що ухвалення резолюції підірве довіру до організації, яка «збирається відмовитися від своїх основоположних цінностей». На його думку, це скидатиметься на те «ніби ми здалися, ніби підтримуємо дії Росії». «Як ми зможемо критикувати інші країни, якщо дивитимемося крізь пальці на значно серйозніші порушення Росії?» — запитав колег депутат.

Ніхто не збирається визнавати анексії Криму чи забути про долю українських політичних в’язнів у російських тюрмах — намагався переконати присутніх німецький депутат від ЄНП Андрес Нік. «Якщо представники РФ повернуться, то вони почують багато критики на свою адресу, і ми змусимо Росію виконувати свої зобов’язання», — пообіцяв депутат.

Соціалістка з Норвегії Ліз Крістоферсен вважає, що повернути Росію треба заради того, щоб 143 мільйони росіян мали доступ до ЄСПЛ. «Політичні санкції накладають інші організації. Залишити Росію в РЄ відповідає інтересам всіх європейців», — заявила вона.

Це ще не фінал

Російські депутати прибули у Страсбург ще в понеділок увечері, бо, певно, у них не було сумніву в тому, що їхні європейські «друзі» у ПАРЄ проштовхнуть резолюцію за будь-яку ціну. Цікаво, що до складу делегації, за деякою інформацією, входять четверо чи шестеро російських депутатів, яким заборонено в’їзд на територію ЄС. Як представники міжнародної організації вони можуть цю оборону обійти. Але є один маленький нюанс. До підтвердження їхніх повноважень у ПАРЄ вони не вважаються депутатами асамблеї. Але, попри це, Франція видала їм в’їзні візи.

У вівторок ранком проукраїнськи налаштована частина ПАРЄ зробила ще одну спробу зупинити росіян. Грузинська депутатка Ніно Гогадзе оскаржила їхні повноваження на підставі порушень головних принципів міжнародного права, а голова української делегації Володимир Ар’єв — на підставі процедурних питань, оскільки у складі російської делегації є депутати, обрані в окупованому Криму. Відповідні подання передано до моніторингового та регламентного комітетів. Резолюції, які підготують комітети, винесуть на розгляд депутатів сьогодні після обіду. Допоки повноваження росіян не підтвердять, вони мають право брати участь у роботі сесії і голосуваннях, окрім тих, які стосуються їхніх повноважень.