Навколо створення Державного бюро розслідувань (ДБР) багато міфів. Передовсім через те, що більшість українців не розуміє, навіщо нам ще один правоохоронний орган, якщо їх і так вистачає. Проте експерти переконують: створення ДБР передбачено Конституцією, а обов’язки цього органу вже багато років виконує прокуратура, чого не повинно бути.

Позбавити невластивої функції

Потрібно зауважити, що Державне бюро розслідувань відповідно до закону, ухваленого Верховною Радою в листопаді 2015 року, — слідчий орган, повноваження якого поширюються на злочини, вчинені високопосадовцями й працівниками правоохоронних органів, включаючи розслідування катувань, а також військові злочини. Звісно, окрім злочинів, підслідних Національному антикорупційному бюро. Тож відповідно до нової редакції Конституції (від 2 липня 2016 року) прокуратура остаточно позбавиться не властивої їй функції слідства.

«У багатьох виникає запитання: навіщо створювати ще один антикорупційний орган? Відповідаю: передовсім тому, що ще 1996 року в нашому Основному Законі було передбачено, що функція досудового слідства передається прокуратурі лише на перехідний період. Щоправда, з 1996 року і донині прокуратура виконує цю функцію, тому перехідний період, як ми бачимо, трохи затягнувся, — роз’яснює експерт Центру політико-правових реформ, головний експерт групи з реформування органів правопорядку Реанімаційного пакета реформ Олександр Банчук. — Тому щоб узгодити діяльність прокуратури і її структуру з вимогами Конституції, й треба створювати цей орган. Також необхідність його створення випливає з наших міжнародних зобов’язань. Йдеться про відповідні рекомендації Європейського комітету з питань запобігання катуванням (інституція Ради Європи), де нам радять задля того, щоб ефективно розслідувати порушення правоохоронців, створити незалежний орган. Щоб жахливі випадки, коли людину затримали і протягом доби до неї не допускають захисника, намагаючись отримати інформацію про вчинений злочин, розслідувалися прозоро, незалежним органом під контролем громадськості».

Варто сказати, що спочатку планувалося, що цей орган буде єдиним для розслідування фактів топ-корупції. Але історія так склалася, що в Україні з’явилося Національне антикорупційне бюро, на яке поклали ці обов’язки. Проте є ще й інші злочини, які теж треба розслідувати.

Тут не можна не згадати справу про вбивство студента Ігоря Індила, подій, які відбулись у Врадіївці та нещодавно в Кривому озері, що вразили всю Україну. До слова, один із двох міліціонерів, які отримали умовний термін у справі про загибель Індила, успішно переатестований і досі працює в поліції. Другий спокійно пішов на пенсію. На жаль, ще сотні схожих випадків залишилися поза увагою журналістів і громадськості.

Створення ДБР — надзвичайно важливе для України і в межах її зобов’язань, взятих на себе як членом Ради Європи. Експерти Ради Європи брали активну участь у підготовці й експертній оцінці закону про ДБР, а тепер допомагають у підготовці проектів підзаконних актів, які регулюють роботу бюро. «Потреба у такому органі, як ДБР, виникла давно, — сказав координатор кампаній Amnesty International в Україні Максим Філіпенко. — Дотепер розглядали лише 3—5% скарг на незаконні дії правоохоронців. Решту відхиляли прокурори з формулюванням «за відсутності складу злочину». В 2015 році ми проводили дослідження сприйняття проблеми катування в українському суспільстві. Результати вразили, адже приблизно 33% українців опосередковано чи напряму стикалися з катуваннями представниками правоохоронних органів. Це свідчить про те, наскільки ця проблема актуальна. Людей могли незаконно затримувати, бити й вибивати зізнання, катувати, і ці дії фактично залишалися поза увагою, тобто їх не розслідували. Нині прокурори не незалежні від інших правоохоронних органів, зокрема й від поліції. Часто існують особисті зв’язки, тому прокурори не надто хочуть розслідувати незаконні дії своїх колег».

Чесний, але тривалий добір

Щодо складу бюро, то загалом його чисельність становитиме приблизно 1500 працівників, яких призначають за результатами відкритих конкурсів. Вже створено конкурсну комісію з дев’яти осіб, яка повинна обрати директора, його заступників, керівників структурних підрозділів бюро, зокрема й регіональних, а також працівників внутрішньої безпеки. «Перед конкурсною комісією поставлене безпрецедентне завдання — обирати кандидатів на доволі багато посад ДБР, — каже член конкурсної комісії з відбору керівника ДБР Денис Монастирський. — За нашими попередніми оцінками, ця комісія має обрати кандидатів на майже 150 посад. Але ж конкурсна комісія складається із адвокатів і державних службовців, які працюють і їздять у відрядження, тому нам не завжди вдається зібрати кворум. Звичайно, точна кількість працівників ДБР залежатиме від штатного розкладу, затвердженого обраним директором. Як на мене, це не сприятиме прискоренню створення бюро, і це одна із загроз, яку я бачу як член цієї комісії та небайдужий громадянин. Сьогодні в парламенті зареєстровано кілька законопроектів, де передбачено передання повноважень щодо обрання працівників відділів внутрішнього контролю територіальних управлінь директору ДБР. Це пришвидшило б старт роботи цього органу».

Цікаво, що кандидатів, які пройдуть конкурси, також перевірятимуть на поліграфі. Ця процедура прямо передбачена законом. На переконання Дениса Монастирського, це має бути незалежний від роботи в правоохоронних органах поліграфолог. Хоч варто визнати, що найкращі професіонали працюють саме там. «Працівники цих органів будуть підслідні ДБР, тому, на мою думку, маємо певний конфлікт інтересів, що саме поліграфологи цих установ і перевірятимуть в подальшому правоохоронців», — упевнений член конкурсної комісії.

Сьогодні на рівні прокурорських органів надзвичайно велика увага до створення ДБР. Адже саме цей орган буде розслідувати злочини, які вчинятимуть правоохоронні органи, і матиме можливість порушувати провадження проти працівників прокуратури. Існує думка, що працівники ДБР зможуть тиснути на прокурорів, суддів, працівників НАБУ. Проте, на переконання експертів, це не так. Є сподівання, що новий орган буде більш незалежним, ніж сьогодні Генпрокуратура, оскільки вона сама розслідує злочини і здійснює процесуальне керівництво щодо цих розслідувань.