На культурно-історичних локаціях Софіївського заповідника відбувся третій мультикультурний Bouquc Kyiv Stage-2020. З дотриманням умов карантину були музичні прем’єри, літературні зустрічі, театральні та артвізуальні перформенси як прем’єрні, так і традиційні, зокрема «Бесіди під ясенем» — діалоги зі знаковими постатями в різних галузях сьогодення, які модерував організатор мистецьких акцій і співзасновник фестивалю Євген Уткін. На відкриття завітали кінорежисер Роман Балаян, організатор ГогольФесту Влад Троїцький, театральний діяч Олексій Кужельний.

Живописну площину фестивалю відкрила в залах «Хлібні» виставка графіки шістдесятників «Місто людей», де було представлено ранні роботи Віктора Зарецького, Алли Горської та інших метрів українського живопису.

Другий поверх експозиції заполонили роботи Олександра Дубовика, чий особистісний культурологічний знак — букет — став символом цього фестивалю високого мистецтва.

Сивочолий стрункий художник особисто відкрив свою виставку «Життя триває», яка увібрала роботи сімдесяти років творчих пошуків і надбань. Надзвичайно виразний автопортрет датовано 1949 роком, а кілька робіт створено в 2020-му.

Зазначу, що митець щорічно радує шанувальників добірного живопису діапазоном свого професіоналізму, не почиває на лаврах, а створює нові варіації «Діалогів», «Тріуфаторів», «Букетів», випускає епістолярні твори, в чому йому допомагає дружина Ірина.

У межах виставки, яка триватиме до 20 вересня, запланована презентація третього тому епістолярій «Слова», де ґрунтовність роздумів Дубовика влучно поєднана з іронічним спогляданням сучасників у соціокультурному вимірі та доповнена ілюстраціями власних творів.

На виставці «Життя триває» численні відвідувачі ділилися враженнями. Кілька з них спеціально для «Урядового кур’єра».

Фото з сайту ukrainethebest.com

Олександр Дубовик наголошує: «Мої роботи визрівають повільно, а виконати можу швидко. Для мене картина — це сповідь, площина картини — магнетичне поле, це метафора, звернена до зовнішнього світу на порозі вічного «Ніщо». Значимість художника вимірюється кількістю нових знаків, які він уводить у пластичний обіг. Мої знаки: Ніки — крилаті форми Перемоги, Тріумфатори, Букети, Пророки. Мої людиноподібні створіння на полотні «пробують на зуб» культуру, її окремі елементи, як їх облаштувати або знешкодити. Мої картини — це рука до діалогу, це постійна Зустріч».

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»

ПРЯМА МОВА

Максим ОНАНКО,
фронтмен андеграундного рок-гурту «Тwo Streets»:

— Я сам пишу реалістичний живопис і тому найбільше мені сподобалися динамічні ранні роботи Дубовика, коли художник шукав свій стиль, зокрема вглядався в роботи Рериха. Вони на попередніх виставках не були представлені. Вразили його графіка і особливо автопортрети, в яких майстерність живописця спирається на ґрунтовну академічну освіту.

Тетяна КАРА-ВАСИЛЬЄВА,
академік, лауреат Національної премії
імені Тараса Шевченка:

— Ця виставка засвідчила, що Олександр Дубовик всесвітньо відомий художник, класик сучасного мистецтва, людина енциклопедичних знань, європейський філософ і мислитель. Виставка відтворює перетин століть, коли відбувається тотальна переоцінка норм і гармоній. Він не копіює дійсність, обирає нефігуративний живопис, який створює емоційний стан і знаходить потужний відгомін у глядачеві. Він глибоко моральний художник, приклад безкомпромісності в мистецтві.