Міністр аграрної політики та продовольства
Ігор ШВАЙКА

Якою буде стратегія розвитку агросектору та коли чекати земельної реформи? Про це та інше — в інтерв’ю з міністром аграрної політики та продовольства Ігорем ШВАЙКОЮ.

Ринок — найкращий регулятор

—  Ігоре Олександровичу, поділіться першими враженнями від роботи на посаді міністра.

— Робота міністра більш динамічна і нервова, ніж робота народного депутата. Це однозначно. Щодня зустрічаюсь з чималою кількістю представників агробізнесу, галузевих асоціацій та профспілок, асоціації сільських та селищних рад тощо, аби володіти реальною, а не статистичною ситуацією на місцях та у конкретній сфері.

Крім того, чимало часу йде на те, аби владнати проблемні питання цьогорічної ранньої посівної. На сьогодні маємо дефіцит ресурсів від восьми до десяти мільярдів гривень, які треба залучити у банківському секторі. Гострою є й ситуація з пально-мастильними матеріалами, особливо в Криму. Автоперевізники майже не беруться доставляти туди дизпаливо та бензин, зважаючи на військову окупацію Криму. Аграрії готові купувати пальне навіть задорого, головне, щоб воно було.

—  Чи підраховували ви, наскільки здорожчає посівна внаслідок зростання цін на валюту, пально-мастильні матеріали, міндобрива, насіння? І які наслідки це матиме?

— Таких підрахунків ми не робили. Бо вийде досить суб’єктивна цифра. Дивіться: в цілому на посівну, якщо дотримуватись усіх технологій, потрібно від 40 до 50 мільярдів гривень. За менших сум посівна теж відбудеться. Але її результати будуть не такими високими, як торік. Щодо наслідків, то тут ринок — найкращий регулятор. Упевнений, параметри, закладені у посівну, обов’язково знайдуть своє відображення в ціні продукції.

Єдине, що ми вимагали, щоб аграрії посіяли достатні обсяги гречки, проса та інших круп, аби потім не було дефіциту на них і космічних цін. А також, аби були встановлені чіткі квоти на посів цукрового буряку, щоб не було недо- або перевиробництва і збитковості.

—  Як відомо, наразі є чимало загроз посівній-2014. Які настрої у аграріїв? Чи є тенденція до зменшення посівів?

— Давайте не підігравати панічним настроям та не говорити про складну ситуацію, інакше ми її ще більше ускладнимо. Лише якщо дивитись на ситуацію з оптимізмом і прагматизмом, то можна подолати всі труднощі.

—  На початку року Мінагропрод озвучив три пріоритетні напрями — тваринництво, виноградарство та садівництво, які підтримуватимуть у 2014 році з держбюджету. Все лишається в силі?

— Наразі Мінфін переглядає державні цільові програми. Я не даватиму пустопорожніх обіцянок, бо не знаю, яким буде фінансування. Думаю, програми доведеться переглянути.

Як на мене, у нас мають розвиватись усі напрями та галузі. Говорити, що під прапором якоїсь галузі проходитиме рік, концептуально не правильно. Акцент на сьогодні у державній політиці має переміститись із підтримки великих агрохолдингів до підтримки дрібного та середнього агробізнесу. Вони не мають потужних лобістських структур, консалтингових фірм і справді потребують уваги держави.

—  Про яку підтримку йдеться? Це будуть дотації?

— Ми працюємо не над тим, щоб комусь роздавати гроші, а формуємо правила гри. Зараз чимало людей лишається на Майдані. А знаєте чому? Бо багатьом із них насправді банально нікуди повертатись. Бо рівень безробіття в Україні, зокрема у сільському господарстві, надзвичайно високий. Маємо  соціальну проблему, яку найближчим часом треба вирішити. Ми хочемо у мінімальні строки опрацювати програми, які дадуть чіткий план зі створення сімейних ферм, малого бізнесу, кооперативних тваринницьких комплексів, щоб дати селянам реальну можливість працевлаштуватись і зайнятись підприємництвом.

Крім того, працюємо над проектом програми розвитку сільських територій, розробкою чітких правил залучення під такі цілі коштів, гарантій спрямування ресурсів у потрібне русло тощо. Дотепер дієвих програм у цій сфері не було.

Розглядаємо варіант, коли аграрії сплачуватимуть з гектара 100—150 гривень поземельного податку. Ці кошти йтимуть на потреби соціальної інфраструктури села у сільський або селищний бюджет. А сільський голова має звітувати перед громадою та бізнесом, на що він їх витратив. Бо сьогодні де-факто комерційні структури змушені займатись не притаманними їм речами — ремонтом доріг, перекриттям дахів у дитсадках, школах, ФАПах тощо. Це не правильно і не є компетенцію агробізнесу.

«Проти» ринку землі,  але «за» земельний банк

—  Ви торкнулись питання землі. Яке ваше бачення земельної реформи та впровадження ринку земель? Останнє є однією з вимог МВФ, хоч і не на часі.

— Особливістю нашого уряду є те, що ми не прийшли щось ламати і ставити з ніг на голову. Як представник ВО «Свобода» можу сказати, що ми виступаємо проти торгівлі землею, тому не плануємо скасовувати мораторій на її продаж. Якщо будуть певні вимоги міжнародних фінансових інституцій, будемо їх обговорювати. Але, як на мене, немає таких кредитів і такої фінансової допомоги, ціною яких було б вчинення зла для країни. З одного боку, ми вважаємо, що нині треба говорити про законодавче обмеження верхньої межі землеволодіння для великих агрохолдингів. З іншого — говоримо, що земля у власності держави та громадян і поки що орендних відносин вистачає для забезпечення адекватного сільгоспвиробництва.

—  Що плануєте робити з новоствореним Державним земельним банком?

— Поки що банк існує лише в теорії, на практиці він не діє. Ми не відкидаємо його як ефективного інструменту ринку землі. Та спочатку нам треба перевірити, чи може він повноцінно працювати. До речі, «Свобода» три роки тому порушувала питання про створення такої інституції, але це мала бути не стільки фінустанова, скільки земельний банк у класичному його розумінні.

Він мав викуповувати земділянки у громадян і бути державним регулятором оренди землі під контролем місцевих громад. Поки що беремо паузу у відповіді на це запитання. Місце фінустанови у структурі сільськогосподарської економіки визначимо пізніше.

—  Ви сказали про потребу обмеження землеволодінь агрохолдингів. Про які межі йдеться? Та чим викликане таке бажання?

— Під час підготовки законопроекту «Про ринок земель» фахівці міністерства та експерти підрахували мінімальну та середню межу землеволодінь, залишивши верхню на розсуд політиків. Поки що я не говорив би про конкретні межі. Це має бути політичне рішення. Малий і середній бізнес позитивно сприйняв цю ініціативу, а великий — дещо занепокоївся. Бо це — питання існування великих агрохолдингів.

А питання порушено, бо існуюча структура агросектору призвела до браку робочих місць та занепаду соціальної сфери у селах. Змінити ситуацію могло б створення більшої кількості середняків, як це, приміром, є у Франції, що співмірна за площею з Україною. Там порядкують 300 тисяч господарств, тоді як у нас — 40 тисяч.

—  А ви не вважаєте, що великі агрохолдинги попросту можуть створити з однієї компанії кілька середніх? Щоправда, капіталізація їх буде значно нижчою, і вони не зможуть активно і під низькі відсотки залучати кошти на міжнародному фондовому ринку.

— Що більше середняків, то більша конкуренція і прогнозованість. Підприємствами, що мають у своєму земельному банку 20—25 тисяч гектарів, набагато легше керувати, ніж великими — на 200—300 тисяч гектарів, хоч там є інтенсивний рівень виробництва, сучасні технології, хороший продукт. Проте є і апарат управління, який не завжди адекватно може впоратись зі своїми завданнями.

Я нікого не хочу ображати, але сьогодні ми хочемо проаналізувати і зрозуміти: що краще для сільських територій — одне велике підприємство чи 10 тисяч середніх підприємств у області?

Тим більше, що це питання порушують перед нами профспілки, які зазначають, що великі агрохолдинги ігнорують трудове законодавство і нормальний соціальний діалог. Йдеться не просто про профспілкові путівки, а про укладення колективних договорів, створення умов праці, контроль за режимом праці тощо.

Я хотів би правильно розставити акценти. Міністерство не є лобістом великого чи малого бізнесу. Воно є державним органом влади, що формулює постановами та законами правила гри, які мають прийматися на користь національних інтересів.

—  Ви вже маєте уявлення того, якими будуть ці правила гри?

— Уявлення є. Але поки немає чітких формулювань і прорахунків їх ведення. Я нічого не озвучував би. Можу лише сказати, що малий та середній бізнес ці правила гри сприйняв би. Щодо великого, то тут буде важче, але через діалог і зворотний зв’язок можна буде досягти консенсусу.

—  Чимало міністерств і відомств, особливо силового блоку, провели чистку своїх рядів. Вони також проводять аудит діяльності установ за часів своїх попередників. Чи вдаватиметеся до таких радикальних заходів? Якою буде кадрова політика і чи не плануєте скорочення штату?

— Ми не робили різких рухів на вході. Я лише дав указівку перевірити окремі підрозділи, до яких були питання. Є кілька кадрових рішень щодо держпідприємств та керівників агентств і служб, які були політичними кандидатурами та входили в оточення колишнього президента. Дехто звільнився за власним бажанням.

До кінця квітня — початку травня юрслужби мають завершити аудиторську перевірку діяльності держпідприємств, підпорядкованих міністерству. Це робиться, щоб розуміти, які з них дієздатні, які є лише на папері, а які перебувають у штучному банкрутстві та працюють у тіні близько п’яти-восьми років. А також — хто в цьому процесі був замішаний і винен.

Наші зернові  мають  попит

—  Подейкували, що Державна продовольчо-зернова корпорація не виконує умов контракту з Китаєм і нібито Піднебесна подала заяву в арбітражний суд…

— Усі розмови про те, що китайська сторона позивається до суду на Україну щодо виплати трьох мільярдів доларів — неправда. Дійсно, з китайською стороною у нас були складні перемовини з багатьох напрямів. Але ми зберегли нормальні ділові відносини. Понад те, нещодавно я мав зустріч з послом Китайської Народної Республіки, і він підтвердив серйозність намірів стосовно продовження співпраці та навіть означив можливість її розширення. Нині контракт з Китаєм виконуємо, зернові експортуємо в повному обсязі.

—  Як вплинула ескалація конфлікту в Криму на експорт агропродукції? Чи не вчиняє торговельних блокувань Росія?

— Звісно, ситуація впливає на експорт, але не критично. Щодо бізнесових відносин, то вони продовжуються, хоч і не так активно, як раніше. Зараз ми робимо все, щоб не було різких рухів та заяв, які могли б нашкодити цій співпраці. Краще було б промовчати, аби не наврочити.

—  Чи переглядатиме Україна попередні домовленості щодо співпраці в агросекторі з ЄС, зокрема квоти з експорту? Чи можна їх збільшити?

— Нині говоримо про політичну складову підписання угоди з ЄС. Чекаємо підтвердження профільних міністерств, щодо яких товарних груп та квот з безмитного ввезення можемо працювати за цих умов.

—  Чи розпродаватиме міністерство якусь свою власність для наповнення бюджету, як це практикують ваші колеги? Наскільки пам’ятаю, ваш попередник планував віддати під приватизацію підприємства Укрспирту?

— Ми віддаватимемо на приватизацію все, що може бути приватизовано і що не становить національного інтересу. Звісно, стратегічні галузі приватизації не підлягатимуть. У них буде змінено менеджмент, і вони працюватимуть на розвиток нашої держави. Укрспирт забезпечує всю горілчану галузь сировиною. На жаль, галузь доведено до стану, коли контроль міністерства — формально-статистичний, а тіньова сфера становить понад 50%. Але, на моє переконання, після аудиту галузь вийде з тіні та відновиться.

Галина ІЩЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Ігор ШВАЙКА.  Народився 1976 року  в с. Троїцьке (Калмикія). У 1998-му закінчив Харківську національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого. Займався юридичною діяльністю. У лютому 2008-го очолив харківське відділення ВО «Свобода».  У 2012-му його було обрано народним депутатом України. Із 27 лютого 2014 року — призначено міністром аграрної політики та продовольства.