Валерій ГОЛЕНКО,
голова Луганської облдержадміністрації

Першим своїм успіхом новий очільник виконавчої влади області вважає розробку нової стратегії розвитку краю, заснованої на інноваційному підході. Про це Валерій Голенко розповів в інтерв'ю кореспондентові "УК".

- Валерію Миколайовичу, ще донедавна господарський комплекс Луганщини характеризувався серйозним спадом виробництва. Чи вдалося переломити негативну тенденцію?

- Справді, потрібен час та рішучі дії, щоб поступово вивести промисловість області з кризи. За темпами виробництва (110,6 відсотка до аналогічного періоду минулого року) ми сьогодні вже увійшли в першу десятку серед регіонів країни.

А за обсягами реалізованої промислової продукції впевнено входимо до трійки лідерів. І це, незважаючи на те, що з травня зупинений на плановий ремонт Лисичанський нафтопереробний завод - найбільше підприємство області, яке дає третину від реалізації промислової продукції.

Усі базові галузі (окрім легкої) мають позитивну динаміку виробництва. Навіть машинобудування, котре особливо постраждало в кризу, демонструє темпи виробництва, які майже вдвічі перевищують аналогічний показник 2009 року.

І перспективи цієї галузі сьогодні особливо оптимістичні: в конкурсі з продажу державного пакета акцій одного з найбільших підприємств - ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" переможцем визнана Управляюча компанія "Брянський машинобудівний завод". Цей інвестор уже довів свою ефективність керування підприємством в 2007-2008 роках. Сьогодні керівництво підприємства обгрунтовано запевняє, що компанія повернеться в нормальний режим роботи вже через півроку. Замовлення на 50 секцій тепловоза з російського боку вже є.

- Що дало змогу так швидко подолати негаразди?

- З кризи першим виходить той, хто вміє генерувати свіжі ідеї, ставити перед собою й іншими нові цілі, демонструє волю в їхньому досягненні, проявляючи при цьому дисципліну, зібраність, гнучкість.

Ми розробили план антикризових заходів. І завдяки його реалізації, переважно за рахунок внутрішніх ресурсів, добилися позитивних тенденцій в економіці.

Наша команда виходила з того, що криза - це спосіб відновлення. Зручний час для підвищення продуктивності праці й скорочення невиправданих витрат, генерації й освоєння нових проектів. Одне слово, підвищення конкурентоспроможності. Сьогодні маємо увагу до наших проблем з боку Президента й Кабінету Міністрів.

Нещодавно уряд виділив на проекти соціально-економічного розвитку області за рахунок коштів держбюджету зі Стабілізаційного фонду майже 158 млн грн. Це солідна сума, якщо згадати обсяги фінансування в 2008 (62,1 млн грн) й у 2009 (19,37 млн грн) роках. Вона адекватна внеску Луганщини в економіку всієї держави. Тепер у нас справді з'явилася можливість працювати й відповідати за результати цієї роботи.

Уперше за багато років ми й самі виділили з обласного бюджету в рамках Програми підтримки підприємництва (до 2012 року) 10 млн грн на пряме фінансування інвестиційних проектів. Практичними перспективами співробітництва Луганщини з іноземними інвесторами вже займається Регіональне агентство по сприянню залучення інвестицій в область. А восени готуємо проведення в області міжнародного економічного форуму.

- На Луганщині уперше опробовані проекти, які затим поширюватимуться на інші території країни.

- Так, ми підписали перший в Україні Меморандум про співробітництво в сфері ЖКГ з профільним міністерством. Нині пілотний концесійний проект реалізується на нашому підприємстві.

Системно впроваджуємо також механізм соціального партнерства. Уклали угоду із власником Лисичанського НПЗ - компанією "ТНК-ВР Коммерс" про партнерство в соціальній сфері, і лише цього року інвестор надасть благодійну допомогу на суму понад дев'ять млн грн. Ці кошти витратимо на адресну допомогу. Упевнений, що подібні договори підпишуть й інші підприємства.

- Чи залишиться вугілля "візитною карткою" краю? Десять років тому ця галузь становила 47 відсотків в економіці, потім скоротилася майже на третину.

- Сьогодні видобуток вугілля перевищує 28 відсотків у загальному обсязі виробництва промислової продукції. На вугільних підприємствах працює понад 100 тисяч людей. А враховуючи, що вугілля єдиний власний енергоносій країни, вуглевидобуток і надалі залишатиметься найважливішою частиною економіки.

Сьогодні вуглевидобуток зростає - план по області перевиконаний на три відсотки. Однак галузі необхідні системні реформи.

Потрібно будувати нові шахти. І проект такого будівництва є. Робота шахти "Новосвітлівська", за прогнозами фахівців, дозволить добувати близько 6 млн тонн вугілля в рік та забезпечити зайнятість 3,5 тисячі людей. Перспективною є й шахта "Горська" ДП "Первомайськвугілля", за умови її модернізації й технічного переоснащення. На моє глибоке переконання, ситуацію на вугільних територіях, у тому числі й депресивних, можна змінити не лише забезпеченням державного фінансування, а й ухваленням державних рішень, котрі б стимулювали залучення приватного капіталу. Відповідний законопроект зареєстрований днями у Верховній Раді.

- У вас є такі плани, про які можна сказати: ми про це донедавна й не мріяли?

- Певна річ. Йдеться про забезпечення соціальних гарантій життя людей, зокрема ветеранів Великої Вітчизняної війни. Цьогоріч ми стовідсотково забезпечимо їх слуховими апаратами, зубопротезуванням, кардіостимуляторами. За дорученням Президента інваліди Великої Вітчизняної війни першої групи, котрі цього потребують, отримають соціальне житло.

Наймасштабніші зміни очікують систему охорони здоров'я. Тут ситуація стає критичною і трагічні події в 7-й міській лікарні взимку цього року це підтверджують. Великі кошти спрямовуємо на придбання медичного устаткування. Плануємо купити ангіограф найсучаснішої моделі, а також томограф. Найближчим часом створимо в області університетську клініку. Завершується будівництво другої черги Слов'яносербської обласної протитуберкульозної лікарні.

Зрештою, проблема, що кричить, - сирітство. Дітей, які фактично позбавлені дитинства, у нас в області понад п'ять тисяч. Зараз розробляємо спеціальну регіональну програму, і зробимо все, щоб у кожної дитини була родина й будинок. Ставлення до слабких, сиріт - це індикатор "людяності" влади, суспільства загалом.