Мабуть, немає в нашій країні інтер’єру, де на чільному місці не стояла б кераміка. Її передають у спадок, купують у галереях і на ярмарках або створюють власними руками згідно з уявою та творчим хистом. Саме кераміка стала тим матеріалом, який доніс до сучасності досвід поколінь. Доступна глина стає у фахових і творчих руках метафізичним матеріалом.
Напередодні Міжнародного дня художника у столиці відкрили виставку кераміки Zoo Zoom. Її з гаслом «Зазирни в наш світ» запропонували шанувальникам у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. В експозиції представлено дрібну скульптуру, пласти, ігрові набори та інсталяції в різних техніках. Тут і цитатно-традиційні, і модерністські та інноваційні роботи. До організації експозиції долучено галерею «ЦеГлинаАрт», яка протягом останніх років популяризує сучасну українську кераміку.
Зооморфна виставка продовжує напрям роботи музею, присвячений історії вітчизняних виробів із глини. На оглядинах твори 60 митців: від 10 студентів кафедри кераміки Львівської національної академії мистецтв з різною мірою утилітарності до визнаних майстрів, наприклад Юрія Мусатова й Андрія Ільїнського, а також затребуваної у світі Неллі Ісупової, яка представила зоочайник та жовто-блакитне древо з птахами в координатах свого натхнення «Земля і небо». Імена наших митців стають креативним брендом.
Деякі роботи вміщаються в долоні — наприклад Аліни Ковальової з Вишгорода, яка щедро запропонувала кольорові шамотові мушлі на пам’ять про виставку, є й півтораметрові скульптури в авторській техніці та пейзажні панно з реалістичним або дивним світом, зокрема Віри Томашевської з Черняхова. Майже всі учасники спеціально для експозиції відтворили власне бачення теми в різноманітті ідей. Їх об’єднує щира людяність і вияв еволюційної єдності із зоосвітом. Олександр Сопільняк втілив цілий урбаністичний «Птах-квартал», Світлана Гібаленко створила антропоморфні гібриди з обличчями, лапами, крилами та хвостами, а Леся Денисенко-Єременко представила своєрідну казку з козенятками, котиками та рибками. У композиції додавали керамічну траву, каміння, будиночки з глини. Були й утилітарні глечики у творчих інтерпретаціях. І навіть ню, зокрема «Дама з собачкою». Гія Міміношвілі (Київ) у створенні песика і Віктор Буткалюк у «Лимоногризі» знайшли натхнення в кубізмі, а Неллі Іванілова надихалася мистецтвом ацтеків. Є й зухвала пластика, в основі якої трактування всім знайомої цеглини. Тетяна Забелина з Києва в «Народженій літати» додала у скульптуру пір’я павича, Аліна Симкович (Ужгород і Львів) створила небачені композиції. Запам’ятовується дрібна і надзвичайно людяна пластика Володимира Онищенка з Києва, його «Малахітові змії» та композиція з білих овечок, що оточили яскравих дракончиків (шлікер, поливи, литво, розпис).
На відкритті було людно, як на довгоочікуваному святі. Та й не дивно, адже кераміка яскраво презентаційна. Корифей кераміки Олександр Миловзоров назвав виставку «могутньою», однак власних робіт не надав. Знаний у художньому світі Анатоль Степаненко теж став відвідувачем, а не учасником, хоч свого часу закінчив декоративно-ужитковий факультет у Львові. Він настільки плідно працює в галузі живопису, що його триметрова картина із зображенням кентавра та кілька десятків менших робіт нещодавно зникли в модній галереї. Але митця не втішає така популярність.
Із келихом вина на фуршеті він підсумовує про Zoo Zoom: «Прикольна і мила кераміка. Як ремесло вона дуже різноманітна в технологіях і формальних засобах. Скільки існує цивілізація, стільки й кераміка. Вона й за радянських часів була благодатним полем для формотворчості».
Справді, глина — цивілізаційний матеріал. Митці, які взяли участь у виставці, стверджують свій світ у різноманітті форм і колористики. Втішає географія творів: від столиці до великих міст, містечок і селищ.
На виставці відбулася презентація каталогу, який підготували організатори разом зі спонсорами, якими стали всі художники, адже участь в експозиції коштувала митцям 300 гривень. Куратори Ірина Бекетова та Олеся Дворак-Галік.
Виставка працюватиме до 30 листопада.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Володимир ЗАЇКА (фото),
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+