Врубель із польської означає «горобець»: пращури художника по лінії батька були прусськими поляками. Малював Михайло Врубель з дитинства, батько й мачуха, підтримуючи його захоплення, винаймали синові приватних вчителів. Вступивши до Петербурзької академії мистецтв, хлопець натхненно і повсякчас малював, тож став улюбленим учнем Павла Чистякова. Саме відомий художник і порекомендував молодого Врубеля професору Андріану Прахову, котрий керував реставрацією церков і фресок у Києві й пізніше опікувався розписами Володимирського собору. Це стало початком київського періоду (1884—1889) творчості загадкового й самобутнього художника.

Він називав Київ містом-поемою; на одному з улюблених місць — Володимирській гірці — мріяв побудувати Пантеон і розписати його. Перша монументальна робота тут — фреска «Зішестя Святого Духа на апостолів» на хорах Кирилівської церкви. Не маючи досвіду в монументальному жанрі, Врубель усього за рік пише кілька видатних творів: окрім «Зішестя…», іконостас для Кирилівської церкви, а ще дописав мозаїку одного з янголів у Софійському соборі.

У роботах самобутнього митця — дивовижний зв’язок зі спадщиною Київської Русі. Фото Володимира ЗАЇКИ

Саме в Києві сформувався Врубель-художник. Тут народилися дивовижні акварельні ескізи до розписів і унікальні орнаменти собору Святого Володимира, емоційні та монументальні стінні розписи Кирилівської церкви, знамениті картини «Дівчинка на тлі персидського килима» і «Східна казка», портрети київських знайомих, керамічні скульптури та багато іншого. Мистецтвознавці відзначають: в ескізах для Володимирського собору («Воскресіння», «Янгол із кадилом і свічкою», «Надгробний плач») особливо простежується дивовижний зв’язок творчості Михайла Врубеля зі спадщиною Древньої Русі.

У Кирилівській церкві Врубель оновив сто п’ятдесят фрагментів древніх фресок і написав чотири нові композиції на місці втрачених. Окрім фресок, створив чотири ікони, які привіз уже готовими з Венеції, де вивчав італійське мистецтво. А ще перед подорожжю до Італії з дружини професора Прахова, імпозантної красуні Емілії Михайло Врубель написав для Кирилівської церкви лик Богородиці. Переказують, що батько художника мовив про синове творіння так: «У ній мало святості. Але вона прекрасна».

З-поміж рідкісних експонатів виставки можна побачити предмети з колекції Національного художнього музею України: архівні документи, листи художника, фотографії та силует роботи Миколи Пимоненка, на якому він зобразив своїх друзів та однодумців. Виставка працюватиме до 1 вересня.