РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

Держава має сприяти благодійній і соціальній діяльності бізнесу

З 16 вересня 2012 року в Україні діє Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів» № 3778-VI, ухвалений парламентом 22 вересня минулого року. За цей час стали очевидними ті його недоліки, на які вказували експерти ще під час обговорення законопроекту. Зрештою, можна констатувати, що автори цього доволі «сирого» закону заборонили ледь не будь-яку суспільно корисну діяльність виробників тютюну.

Дискримінація  «в законі»?  

Якщо заборона на спонсорство того чи того заходу тютюновим брендом цілком зрозуміла, адже у цьому випадку популяризують не тільки бренд, а й паління як таке, то заборона на спонсорство від імені компанії-виробника тютюнових виробів викликає щонайменше подив. Адже спонсорство — одна із специфічних форм благодійництва. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 року, благодійництво визначається як добровільна безкорислива пожертва фізичних чи юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Така допомога, згідно із законом, здійснюється з використанням виключно свого імені, а не найменування товарів і послуг.

Отже, закон № 3778-VI залишив поза правовим полем безкорисливі пожертви та прояви милосердя, дії, що відповідають принципам корпоративної соціальної відповідальності будь-якого легального виробника. Це не що інше, як дискримінація не тільки виробників тютюну, а й численних набувачів благодійної допомоги. Закон № 3778-VI відчутно вдарив передусім по простих людях, які потребують уваги та допомоги. «Для громадських організацій, зокрема таких, як наша, це удар у спину, — каже Ігор Антоненко, керівник Всеукраїнської асоціації працездатних інвалідів, –— адже цей закон ліквідовує можливість надання багатьох послуг тим людям, яким вони конче потрібні». На його думку, закон треба відмінити й увести в дію новий, в якому інтереси громадських організацій були б захищені й вони мали б можливість надавати допомогу людям.

Чи переможе здоровий глузд

Це не окремий випадок й не поодинока думка. Раїса Омелечко, голова Чорнобаївської районної організації ветеранів (Черкащина), вважає, що в той час, коли наша держава не має коштів, щоб підтримувати громадські та соціальні проекти, спонсорська допомога — це єдина можливість існувати для громадських організацій, які ці проекти здійснюють. «У селі Придніпровське Чорнобаївського району ми змогли відкрити ветеранський центр тільки завдяки такій спонсорській підтримці, — каже вона. —  Приїжджайте до нас і ви побачите, що жодна копійка наданої допомоги не витрачена даремно. Ми дбаємо про ветеранське дозвілля: у нас діють два ветеранські ансамблі, організовуємо вечори для ветеранів. Це ціла програма, яка стартувала завдяки спонсорству. Нині існувати легше, бо ми мали можливість звестися на ноги завдяки спонсорським коштам. Але самий старт без спонсорства не можливий».

Необхідність усунути недоліки закону № 3778-VI розуміють і деякі парламентарії. Так, народний депутат Артем Синиця у вересні зареєстрував у Верховній Раді законопроект № 11170 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання окремих питань у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На думку автора законопроекту, низка невдало сформульованих положень закону № 3778-VI суперечить податковій та бюджетній політиці держави і призводить до кричущого порушення як Конституції України (зокрема ст. 13, де гарантується рівність всіх суб’єктів права власності перед законом), так і Господарського кодексу України (ст. 31 забороняє дискримінацію суб’єктів господарювання).

Отже, сьогодні ми маємо, м’яко кажучи, недосконалий закон № 3778-VI та проект № 11170, покликаний усунути негативні наслідки його впровадження. Що переможе: руйнування осередків соціального партнерства виробників та громадськості під гаслом боротьби з палінням чи здоровий глузд і виважений прагматичний підхід до вирішення делікатної проблеми? Рішення за депутатами.

Але видається цілком розумним і конче потрібним для нашої країни забезпечити такі умови, за яких виробники тютюну, які бажають здійснювати благодійну діяльність, мали б право на неї. Тим паче, якщо вона здійснюється безкорисливо, тобто без будь-якої популяризації імені, знаків для товарів та послуг чи продукції благодійника. Також варто нагадати, що під час голосування закону № 3778-УІ депутати тричі підтримали вилучення з тексту заборони на благодійність, але в тому варіанті, що потрапив на підпис спікеру, воно чомусь… залишилося.

Громадські організації, які виступають за здоровий спосіб життя, вимагали внесення цієї заборони, але не пояснили, які альтернативи матимуть представники недофінансованих державою сфер, що не популярні серед благодійників. Як підкреслила Раїса Омелечко, «якщо є якісь міжнародні компанії, в яких у статуті прописано соціальну діяльність, хоча б ті самі тютюнові компанії, то чому наша бідна держава відмовляється від цих коштів?»

Справді, чому? Чи має право на існування закон, що позбавляє допомоги працездатних інвалідів і змушує згортати культурну діяльність серед людей похилого віку, яким і так несолодко? Напевно, ні.