Навчання студентів за підтримки роботодавців — головний чинник у формуванні висококваліфікованого фахівця, який має розуміти всю глибину процесів в аграрному секторі і спроможний бути корисним Україні. І це добре розуміють у Національному університеті біоресурсів і природокористування України, на базі якого днями пройшов Всеукраїнський форум «SEB-2022 — співпраця науки, освіти і бізнесу для післявоєнного відродження країни». Узяти участь у ньому зголосилися майже 600 представників органів державної влади, бізнесу, наукових, освітніх і громадських організацій. Певну роль відіграло те, що нині у країні в ТОП-10 найбільш затребуваних на ринку праці професій входять аграрії. Адже їхня праця буде потрібна в період відродження України після війни.

Участь у форумі взяли майже 600 представників органів державної влади, бізнесу, наукових, освітніх і громадських організацій. Фото надав автор

Форум активував діалог бізнесу з освітніми закладами, взаємодію університетів та роботодавців. Дискусія науковців і бізнесменів виводить на проблеми загальнодержавні, зокрема необхідність істотного підвищення уваги уряду, парламенту до проблем освіти, дебюрократизації, зрозумілих перспектив розвитку країни.

«Пандемія, восьмирічна війна з рф і нинішня російська агресія, економічні негаразди зашкодили університетській освіті, розбалансували підготовку кадрів, довели країну до економічного колапсу, — говорячи про роль українських університетів в умовах війни та подоланні її наслідків, можливості співпраці освітян і науковців з бізнесом, зазначив ректор НУБіП Станіслав Ніколаєнко. — Пережитих українцями випробувань вистачило б на кілька поколінь, але нам доведеться брати на себе відповідальність і працювати. Університети мусять рішуче оновлювати навчальний і дослідницький процеси, вдосконалювати практичну підготовку, та й бізнес не повинен відставати, щоб мати висококваліфіковані кадри».

Нині в НУБіП, що став організатором форуму, для України готують кожного другого-третього агробіолога, тваринника, лікаря ветеринарної медицини, лісівника чи інженера. Тут діють 50 бакалаврських та 70 магістерських програм, на всіх факультетах та ННІ працюють ради роботодавців. У закладі застосовують взаємне вивчення технологій і методик, осмислену практику, яка відірве студентів від сухого теоретичного світу, привнесе нове в аграрну галузь.

Тож і не дивно, що НУБіП — упевнений лідер серед 300 українських вишів. Він накопичив чималий досвід співпраці з роботодавцями, зокрема провідними фірмами України і світу: КУН, «Ельворті», «Укравіт», «Миронівський хлібопродукт», агрофірмами «Колос», Zinka та іншими, які значною мірою укомплектовані фахівцями з дипломами цього вишу.

У світлі світових тенденцій університет вибудовує дослідницьку інфраструктуру як основу для створення нових знань та їх трансферу. Для цього є великий науковий колектив і належна база, яку значно оновили спільно з бізнес-партнерами, на що за останні вісім років витрачено понад 80 мільйонів гривень.

Але ефективний розвиток інноваційних рішень неможливий силами одного, хай і потужного, вишу. Він потребує об’єднання зусиль освіти, державних установ і бізнесу. Саме співпраця з бізнесом відіграє важливу роль у створенні інновацій, появі нових робочих місць та пошуку талантів, які так необхідні Україні.

Порядок денний форуму був багатим на актуальні теми: проблеми української аграрної науки і співпраця з НААН України, техніко-технологічні інновації в агросекторі (зокрема досвід і перспективи освітньо-бізнесового партнерства), біологізація землеробства як відповіді на продовольчі проблеми часу, поєднання підприємництва, університетської науки та професійної підготовки кадрів, сучасні тренди формування кадрового потенціалу, заходи аграрної політики в гарантуванні продовольчої безпеки у країні та багато іншого. Досвідом співпраці з бізнесом поділився Ярі Куусісто, ректор Університету Вааса (Фінляндська Республіка).

У зверненні учасники форуму висловили переконання, що План відновлення України, який розробили Президент і уряд, може бути рушієм національної економіки. Проте національна програма розвитку системи освіти і науки на 10 років обсягом 5 мільярдів доларів (0,7% загального бюджету) ще недостатньо враховує наявні потреби закладів вищої освіти у вирішенні викликів. А враховувати їх необхідно, певні учасники SEB-2022. Адже коли закінчиться вій­на, країні потрібні будуть вправні руки і незашорені мізки.

Валентин ОБРАМБАЛЬСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»