Для поширення кремлівських наративів на Заході й залучення на свій бік прихильно налаштованих політиків режим Путіна тісно співпрацює з крайніми правими й крайніми лівими партіями, підкуповує колишніх європейських урядовців високооплачуваними посадами в російських державних компаніях. Про це свідчать дані звіту російського опозиціонера, соратника Олексія Навального, ексзаступника міністра енергетики РФ Володимира Мілова. Він представив його європарламентаріям під час онлайн-дискусії «Експорт російської корупції. Путінська мережа впливу в Західній Європі». Там викладено механізми співпраці Кремля з європейськими політичними колами. 

Дружба за гроші

Делегації європейських політиків в окупованому Криму, євродепутати, які їдуть спостерігати за  фейковими виборами на Донбасі або «почесні представники» «ЛНР-ДНР» на Заході, політики, котрі закликають негайно скасувати санкції проти Росії або постять у захопленні тексти про те, яким мудрим, мужнім, патріотичним лідером є Володимир Путін, — дуже рідко роблять це з власної доброї волі чи за власними переконаннями. Усі вони — п’ята колона Кремля у Європі, на фінансове утримання якої витрачають астрономічні суми. 

«Масштаби мережі впливу режиму Путіна в країнах ЄС шокує», — заявив опозиціонер. Найбільше проплаченої підтримки Москви в Євросоюзі спостерігається у Франції, Австрії, Італії, Угорщині. Найпоширеніший спосіб підкупу європейських політиків — грошові посади в різних російських компаніях, які контролює держава, тобто близьке оточення Путіна. Серед таких політиків — три колишні федеральні канцлери Австрії, один ексканцлер Німеччини, чимало колишніх міністрів майже з усіх європейських країн. 

Останній приклад — призначення в червні цього року колишнього прем’єр-міністра Франції Франсуа Фійона членом правління наф-тової компанії  «Зарубежнефть», яку контролює влада РФ. Оскільки ця та подібні російські компанії державні, то члени правлінь рішень не ухвалюють і навіть не збираються на засідання. «Усі рішення заздалегідь відомі і ухвалені нагорі, тому члени правлінь чи ради директорів просто сидять на своїх місцях і отримують за це сотні тисяч доларів», — пояснив Володимир Мілов. 

Ще один західний політик, який вже 15 років лобіює інтереси Росії в Європі — колишній федеральний канцлер ФРН Герхард Шредер, який з 2015 року обіймає посаду голови комітету акціонерів North European Gas Pipeline Company — компанії, якій належать обидва північні потоки. «За цей час Шредер отримав від Кремля не менше 10 мільйонів євро. Хіба це не хабар?», — відзначив автор звіту. 

Кишенькові партії

Зазвичай, коли говорять про друзів Путіна на Заході, згадують про крайні праві партії, зокрема італійську «Лігу», яка отримала багатомільйонне фінансування від Москви, чи французький «Національний фронт» Марін Ле Пен, на рахунок якого через один із банків Чехії Кремль переказав 8 мільйонів євро. Та дружба з крайніми радикальними партіями лише вершина айсберга мережі впливу Росії на Заході. Адже вони не впливають на процес ухвалення рішень. Загроза полягає в тому, що Путін активно намагається впливати й на партії, безпосередньо долучені до влади. На це спрямовують великі гроші, але для Путіна це лише кишеньковий дріб’язок. Головна мета, якої намагається досягти Кремль через європейські політичні кола, — скасувати санкції проти Росії через агресію проти України. 

Різноманітність агентів впливу Кремля, які просувають проросійські наративи на Заході, залежить від того, хто саме зі свити Путіна з ними спілкується, вважає директор Центру демократичної інтеграції Антон Шеховцов. Одіозні російські політики, які нібито підтримують традиційні родинні цінності, працюють з антиЛГБТ рухами в Європі, ФСБ — з кримінальними колами, комуністична партія РФ та подібні до неї — з крайніми лівими, а ідеологи «рускава міра», подібні до Олександра Дугіна, — з крайніми правими. Хоча Кремль справді зацікавлений мати своїх людей у впливових партіях, але партії він не куплятиме, а спокушатиме хабарями окремих її керівників.

Високооплачувані посади в російських державних компаніях — не лише фінансова винагорода окремим європейським політикам за лобіювання інтересів Москви й проросійську риторику. Це меседж чинним політикам: якщо граєте за нашими правилами й дружите з Росією, то й ви отримуватимете гроші за просто так. 

За законами мафії

Така ситуація нагадує традиції мафії, сказав під час дискусії французький євродепутат, заступник голови підкомітету з питань прав людини Бернар Гетта: «У мафії ти винагороджуєш друга за те, що він тобі вірний. У Європі Кремль діє як російська мафія, яка відкрито підкуповує колишніх політиків». І більшість тих, кого підкуповує Кремль, не грають жодної політичної ролі у своїх країнах. Той таки Фійон. Він втратив у Франції все. Він містер Ніхто, тому Путіну вдалося легко купити його (торік суд Парижа засудив колишнього прем’єра Франції до 5 років тюремного ув’язнення, з випробовувальним терміном у три роки, у справі про використання службових коштів на оплату праці дружини та дітей, які начебто були його помічниками, однак насправді ніколи не працювали). 

Росія — найбільший експортер корупції у світі. «Вона робить, щоб спричинити хаос у демократичних системах, застосовуючи брудні методи підкупу та хабарництва. І не всі демократії здатні встояти», — нагадала литовська євродепутатка, заступниця голови підкомітету з питань безпеки та оборони Раса Юкнявічене. 

Окрім ласих до легких російських грошей політиків, у європейських країнах є чимало й так званих корисних ідіотів. «У нас в Європарламенті це крайні ліві політики», — констатувала факт Раса Юкнявічене. У її рідній Литві Кремль так само намагається купувати лояльність. Загальна формула така сама: запропонувати участь у прибутковому бізнесі, наприклад у газовидобутку чи будівництві. В обмін за це політик має платити: бути активним і в публічних виступах робити прихильні заяви на адресу Росії. 

Людська природа слабка, тому протистояти брудним російським грошам, якими Кремль спокушає політиків, більшість з яких не успішні у своїй кар’єрі, дуже складно. Та виходом із ситуації може стати ухвалення на рівні ЄС кодексу поведінки колишніх урядовців, який забороняв би їм обіймати високі посади в компаніях з авторитарних країн.