ДАТА

В Житомирському музеї космонавтики відкрито тематичну виставку до 80-річчя першого українського космонавта

- Мій батько ніколи не забував, якого він роду-племені, а пісня "Дивлюсь я на небо", котра полилася з його вуст на космічній орбіті, розповіла всьому людству, що в космосі не просто громадянин СРСР, а українець, - сказала на відкритті музейної експозиції донька космонавта N 4 Наталя Березна.

Загальновідомо, що Павло Попович побував у космосі двічі. Перший з цих польотів започаткував еру групового освоєння позаземного простору, адже на орбіті одночасно перебували два космічні кораблі - "Восток-3" і "Восток-4". Під час повторного візиту за межі "земної колиски" саме українцю Поповичу судилося відкрити епоху мілітаризації космічних досліджень, обживаючи бойову орбітальну станцію "Алмаз", для "конспірації" названу "Салютом-3".

За словами Наталії Березної, другий космічний старт її батька замалим не закінчився трагедією, адже буквально за два дні до запланованого польоту вже виведена на навколоземну орбіту станція... вийшла з ладу. Зрозуміло, про це ніде не повідомлялось, але неважко уявити почуття екіпажу, який лише завдяки щасливій випадковості не опинився на борту загиблого об'єкта. А після ще однієї історії за Павлом Поповичем надовго закріпилася слава "зоряного хулігана", якою "нагородили" українця заокеанські газетярі. Сталося це після польоту радянської космічної станції "Зонд-6", яка в автоматичному режимі облетіла Місяць. Конструктори встановили на "Зонді" спеціальну перемичку між приймачем і передавачем радіосигналів. Завдяки цьому отримані зі станції керування польотом в Євпаторії радіоповідомлення з певною затримкою транслювалися з космосу на Землю.

Та хтось із науковців вирішив пожартувати, запропонувавши мікрофон Поповичу. І ось замість умовних сигналів з космічного простору залунали добре відомі американцям позивні космонавта N 4 і його бадьорий голос: "Доповідаю: політ нормальний, наближаємось до поверхні, дозвольте посадочний режим". Неважко уявити шоковий стан американського президента, якому негайно доповіли, що росіяни "сідають" на Місяць, у черговий раз випередивши США у космічній гонці...

Напевно, є вища справедливість в тому, що першому українському космонавту, який упродовж шести скликань був депутатом Верховної Ради УРСР і 24 роки представляв інтереси своїх земляків у Верховній Раді СРСР, а головне, завжди залишався справжнім патріотом, судилося піти у вічність на рідній його серцю землі.

Як з гіркотою згадували рідні Павла Поповича, його ображало, що на певний час його перестали вважати першим українським космонавтом. Нині історичну справедливість відновлено, а діюча в Житомирському музеї виставка ще раз нагадує: внесок України і українців у розвиток світової космонавтики розпочався задовго до проголошення незалежності нашої держави.