Усі роки окупації Росією українського Криму різні правозахисні організації фіксують факти масових порушень прав людини у всіх сферах життя. Експерти не втомлюються констатувати, що, згідно з усіма чинними нормами міжнародного права, територія Криму залишається частиною суверенної території України. Але з перших днів так званого приєднання Криму до РФ вона не лише реалізовує власну політику як держава-окупант, а й політику, що суперечить міжнародним нормам із дотримання прав людини.

Із перших днів окупації у Криму критично обмежено право на свободу слова, об’єднань і мирних зібрань. Активно дискримінують кримськотатарський народ. Кримчан переслідують за відкриту проукраїнську позицію. Їхній український патріотичний дух РФ намагається зламати чи вибити репресіями. Тривають насильницькі зникнення, незаконні арешти й позбавлення волі за сфабрикованими справами.

Торік правозахисники оприлюднили унікальну аналітичну доповідь про жахливу ситуацію із правами людини на півострові. Зібрані за сім років окупації факти порушень, що акумулювалися в тематичних доповідях, було оформлено в загальну доповідь, над якою працював цілий десант правозахисників. «УК» у матеріалі «Агресор приносить кримчан у жертву своїм політичним амбіціям» писав, що після оприлюднення доповіді «Ситуація з правами людини в Криму за сім років окупації» можна зробити висновок, що кримчани безправні та інформаційно ізольовані від цивілізованого світу.

Байдужий суд

Кримська правозахисна група (КПГ) — серед тих організацій, що фіксують порушення Росією прав людини на півострові, щоб окупанта покарати за його злочини. Правозахисники презентували огляд порушень прав людини у Криму в 2021 році. Вони розповіли про нові обмеження роботи журналістів, практику застосування російських законів для недопущення мирних акцій. Про застосування насильства під час затримань, катування й безкарність тамтешніх правоохоронців. Про те, що жителям Криму майже не доступні стандартні механізми захисту. Що триває незаконний призов кримчан до армії РФ, мілітаризація дітей через систему освіти.

Заступник голови правління КПГ Володимир Чекригін розповів, що на кінець 2021-го на території Криму або на території РФ перебували 116 осіб, позбавлених волі з політичних або релігійних мотивів. Торік винесено 21 вирок з політмотивів, 170 рішень, які стосувалися 61 жителя Криму щодо утримання під вартою або продовження тримання під вартою.

«Більшість рішень (121) винесли суди РФ, решту — так звані суди Криму. Найбільше серед ув’язнених (79) кримських татар, об’єднаних у справі так званих кримських мусульман (зазвичай висувають звинувачення в участі в заборонених в РФ організаціях, кримчан називають диверсантами чи шпигунами). Під психологічним тиском і тортурами вибивають «свідчення». Характерні для цієї справи порушення права на справедливий суд. Адже так звані судові органи вважають доказами свідчення анонімних свідків. Це здебільшого співробітники федеральної служби безпеки. Часто суд послуговується свідченнями, отриманими під час досудового слідства, навіть коли свідки від них відмовляються. До цього суду байдуже. За справами «українських диверсантів і шпигунів» торік на 11—12 років ув’язнено 17 осіб», — каже він.

Голова правління КПГ Ольга Скрипник додає, що у Криму повна безкарність за викрадання осіб, застосування тортур. Це стосується і політичних, й інших справ.

«Дуже страшні умови утримання ув’язнених, що наближені до катувань. Іноді вони і є умовами катувань. Насамперед ідеться про російські колонії, куди незаконно вивозять наших громадян. Торік жодного не звільнено з колоній за програмами обміну, і в них меншає шансів дочекатися наступних обмінів в умовах, де зберегти здоров’я, а інколи й життя вкрай складно. Усі факти ми фіксуємо, щоб РФ за це відповіла», — зазначила Ольга Скрипник.

Кримчанам заборонено підтримувати політв’язнів. Їх затримують під час таких мирних зібрань (адмінарешти до 14 діб). Торік затримано 225 осіб, на яких накладено штрафів майже на мільйон російських рублів. 

Жорстоке придушення національних рухів на окупованих землях — то історичний почерк зайд і чужинців.  Фото з сайту bbc.com

Обвинувачення заднім числом

Аналітик КПГ Олександр Сєдов наголошує, що політично вмотивованих переслідувань більшає.

«Людей викрадають, катують. Допитують як свідків, тобто не одразу пред’являють обвинувачення, а заднім числом за надуманим звинуваченням. Порушують право на судовий розгляд. Ідеться про порушення права на рівність сторін, коли суддя одночасно виконує роль обвинувачення (прокурора) і судді. Виносять вироки із власних міркувань. До розгляду не залучають осіб з боку звинуваченого. Практикують порушення права на відкритість розгляду справи, коли тих, хто таки прийшов на розгляд, звинувачують у порушеннях правил мирних зібрань і переслідують за адмінстаттями», — розповів він.

Ольга Скрипник додала, що для жителів Криму майже не доступні стандартні механізми захисту: «Там не працюють міжнародні організації, немає спостерігачів, обмежено адвокатський захист. Постійно фіксуємо недопуск адвокатів до підзахисних. Це дуже поширена практика, особливо під час затримання, коли протягом перших днів намагаються зламати людину, катують, щоб дала потрібні свідчення. Трапляється, що адвокатів карають за виконання їхніх професійних обов’язків. Збереглася практика призначення феесбешних адвокатів, і вони здебільшого виконують функцію слідства, підтримки версій ФСБ, зазвичай змушують людину погодитися зі звинуваченням, навіть якщо воно сфабриковане». 

За словами Олександра Сєдова, крім порушення прав людини, РФ продовжує порушувати правила Женевської конвенції, тобто скоювати військові злочини.

«Ідеться про те, що РФ продовжує перевозити своє населення на окуповану територію. Населення зростає, але, на відміну від попередніх років, нині дуже складно це відстежити, використовуючи офіційну статистику, — інформацію, яку публікує так званий кримський мінстат, намагаючись приховати, занизити фактичну кількість переселених людей з території РФ. Наприклад, лише населення Севастополя торік раптом зросло на 60 тисяч осіб. І це все переселенці.

Порушення міжнародного гуманітарного права. РФ продовжує призов на окупованій території. Загалом було проведено 14 мобілізаційних кампаній — залучено до збройних сил РФ не менш як 34 тисячі осіб. Триває переслідування жителів Криму, котрі не бажають служити в армії держави-окупанта. Торік КПГ зафіксувала рекорд — 118 нових кримінальних справ за відмову від такої служби, а за весь період окупації таких справ 281», — уточнив Олександр Сєдов.

Інформаційна ізоляція

Дослідниця КПГ Ірина Сєдова каже, що торік РФ знову посилила системний тиск на свободу поглядів: «Зафіксовано кілька десятків випадків адміністративного й кримінального тиску на журналістів, блогерів. Людей, які приходять на мирні акції проти незаконного переслідування співгромадян і спілкуються з журналістами біля залу суду, свавільно затримують, як і журналістів, з якими вони контактують. Порівняно з минулими роками ситуація погіршилася, адже журналістів затримують, навіть якщо вони мають посвідчення, редакційні завдання, жилети з написом «Преса». Усе це повністю ігнорують. Якщо журналіст просто проводить відеозйомку на вулиці, для нього це може обернутися адмінарештом до 15 діб. Може бути адмінарешт людині за те, що в соцмережах розміщує інформацію про проведення якогось мирного заходу.

РФ блокує доступ до інформації. Провайдери Криму блокують щонайменше 26 українських сайтів. Сигнал українських радіостанцій постійно блокують на півночі Криму. Торік виявилося, що окупаційні органи РФ повністю або частково захопили щонайменше 34 радіочастоти на півдні Херсонщини, глушать їх. Тобто там поширюється російська пропаганда, постійно пропагують ведення агресивної війни. І це загроза нашій національній безпеці, що треба не лише фіксувати, а й ефективно цьому протидіяти».

Проміжна перемога

Правозахисники констатують, що в захисті державою своїх громадян, які опинилися в окупації або вимушено залишили півострів, 2021 рік приніс позитив. А вже в січні цього року в другому читанні парламент ухвалив закон №6104 про соціально-правовий захист осіб, позбавлених волі внаслідок збройного конфлікту. Експерти кажуть, що це підтримка не лише політв’язнів, а й членів їхніх родин. Раніше йшлося тільки про матеріальну допомогу родинам — раз на рік 100 тисяч гривень. Але закон запроваджує набагато більше форм допомоги.

Відбулося й поліпшення доступу громадян, які проживають у Криму, до держпослуг. Із 2021 року вони можуть користуватися послугою «єМалятко». Кримчани знову вважаються резидентами України під час сплати податків чи отриманні банківських послуг. У вересні уряд ухвалив план реалізації стратегії деокупації та реінтеграції Криму, визначивши конкретні завдання: захист прав осіб, зниклих безвісти, функціонування комісії з прав таких осіб, надання цифрових послуг для внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованої території та соцзахист таких громадян.

Безумовно важливе міжнародне рішення — офіційне започаткування торік у серпні «Кримської платформи». Першу міжнародну платформу з питань Криму підтримали 47 країн. Учасники «Кримської платформи» підписали декларацію, і тепер всі гілки влади в Україні із залученням міжнародної спільноти, експертів громадянського суспільства працюють над шляхами захисту прав людини у Криму, деокупацією півострова. Зберігаються санкції Євросоюзу щодо Криму. Крім того, є персональні санкції проти осіб, що переслідують українців у Криму. 

Юрист КПГ Богдан Мельникович нагадав про проміжну перемогу, яку Україна здобула торік у січні: «Європейський суд з прав людини ухвалив рішення про прийнятність заяв України щодо порушення Росією міжнародно-правових зобов’язань згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Тож надалі суд уже розглядатиме по суті порушення з боку РФ, про які заявляє Україна як держава. Нині у провадженні перебуває чотири міждержавні справи про порушення прав людини Росією у Криму».

Розпочато й важливий процес, що стосується розгляду індивідуальних скарг. Ідеться про 283 кримські справи, щодо яких ЄСПЛ комунікує з урядами РФ та України.

Правозахисники наголошують, що зачекалися підписання главою держави закону №2689 про розслідування і притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Документ стосується імплементації міжнародного кримінального та гуманітарного права до українського законодавства щодо кримінально-правового переслідування за злочини проти людяності та воєнні злочини. Правозахисники акцентують, що держава каже: «карати за воєнні злочини треба», але для цього слід змінити кримінальне законодавство.

Після ухвалення документа експерти коментували, що він допоможе притягувати до відповідальності за злочини на окупованих територіях, наприклад, незаконне й насильницьке переміщення осіб, примушування до служби у збройних силах РФ, убивства, використання «живих щитів». Фахівці наголошували, що міжнародні злочини не мають терміну давності, і парламент подарував тисячам людей, які постраждали від воєнних злочинів, надію на справедливість, хай навіть і у віддаленій перспективі.

І хоч зараз воєнні злочинці можуть сховатися в Росії чи на окупованих нею територіях, історія переконливо свідчить: авторитарні режими неодмінно зазнають поразки і опиняються перед судом.

Наталя ПИСАНА
для «Урядового кур’єра»