Епопея звільнення наших військових з полону незаконних збройних формувань таких самих фейкових недоутворень окупованого Росією Донбасу нагадувала своєрідний телемарафон у прямому ефірі за участі всієї небайдужої частини українського суспільства. Укотре після агресії так званої братньої країни відчулося плече ближнього, неабияка згуртованість зовсім не знайомих одне з одним людей.  

На щастя, все відбулося за планом, хоч і пізніше на кілька годин. Але від того мить зустрічі стала ще бажанішою. Із Краматорська до Києва через Харків проліг зворотний маршрут звільнених земляків. Перед тим як літак із 73 колишніми бранцями таки приземлився трохи по опівночі на військовому аеродромі в Борисполі, у Харкові воїнам влаштували урочисту зустріч. До слова, не останню тієї ночі.

Всенародна увага й підтримка воїнам слугує яскравою ознакою, наскільки цей день важливий для всіх свідомих українців.  

Петро Порошенко: «Задля таких днів варто жити». Фото Михайла Палінчака

Нехай і Горлівка почує нас

Особисто кожного обіймав і кожному тис руки Президент Петро Порошенко, який, не змігши стримати емоцій, спеціально прибув увечері на місце зустрічі для участі у флешмобі «Зустрінь своїх». «Сьогодні знаменний день. Задля таких днів варто жити. Сьогодні ви, ми з вами, здійснили чудо», — гордо заявив Петро Порошенко. Свій флешмоб він розпочав ще поблизу лінії зіткнення.

А ось по-справжньому акція зазвучала ще в окупованій Горлівці, де хоч і не надовго, але замайорів український прапор, співали український гімн і чулося гучне: «Слава Україні! Героям слава!» «І ми пообіцяли, що український прапор і український гімн повернуться в окупований Донбас, в окуповану Горлівку, повернуться у визволений Крим», — заявив Президент.

Він має тверде переконання, що всіх наших полонених, які перебувають і на окупованій території, і в Росії, буде звільнено і вони повернуться додому. І запевнив, що зробить усе, від нього залежне, аби це стало реальністю. «І хлопців повернемо, і миротворців на Донбас запросимо, і землю нашу визволимо від ворогів, і Донбас відродимо. У мене з цього приводу немає жодного сумніву», — цитує слова Петра Порошенка департамент прес-служби АП.

Підтвердили позицію й наші хлопці. Невдовзі всі вони приміряли однострої Збройних сил, покрили плечі державними прапорами й запевнили всіх у готовності продовжити боротьбу за визволення своєї Батьківщини від російських і проросійських зайд.  

Допомагають і сприяють цьому закордонні друзі України. Тому Петро Порошенко подякував партнерам з нормандського формату — Франції та Німеччині, особисто Канцлерові Німеччини Ангелі Меркель і французькому колезі Еммануелю Макрону. Саме завдяки їхній активній позиції обмін вдалося зсунути з мертвої точки. Тож не варто дивуватися, що разом із главою держави колишніх полонених у Борисполі зустрічали Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон і постійний заступник Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Вольфганг Біндзайль.

«Хочу від імені Французької Республіки та від імені президента Макрона вам побажати найкращого — повернутися до ваших домівок. Хочу запевнити, що ми продовжимо працювати для того, щоб усі заручники прийшли додому», — пообіцяла французький дипломат щирою українською мовою.

Вольфганг Біндзайль радів, що родичі, сім’ї та друзі до нового року зможуть обійняти своїх найдорожчих, а також тому, що обмін істотно сприятиме виконанню мінських угод. Дипломати одностайно запевнили, що й надалі працюватимуть над остаточним завершенням звільнення українських полонених і заручників із числа цивільного населення.

Хто справді своїх не полишає

«Упевнений, що хлопці, які залишилися на окупованій території, це почують: ми з потрійною енергією працюватимемо над вашим звільненням. І робитимемо все для того, щоб це відбулось якомога скоріше», — підтвердив їхню позицію Петро Порошенко.

Надзвичайно важливо усвідомлювати, що саме Україна своїх не кидає. Бойовики запевняли наших у зворотному, намагаючись посіяти в них зневіру й розчарування. Натомість хто кого кидає, продемонструвала процедура обміну. Лише одна наша полонена виявила бажання залишитися в Донецьку, мотивуючи це тим, що там живуть її рідні. Хоч і за неї боролися. А скільки бойовиків вирішили не повертатися до Мордору? З 306 лінію перетнули лише 233. З усього видно, мабуть, не дуже розраховували на приятельське ставлення «братішек» з-за поребрика. Навпаки, буде зроблено максимум для допомоги звільненим адаптуватися після пережитих тортур, в’язниць і підвалів до нормального життя.

Звільнений з полону український історик, релігієзнавець Ігор Козловський наголосив: «Ми перейшли через страждання, катування, біль, хвороби і головне — морально-психологічний тиск. Адже ми постійно відчували любов нашого народу — любов людей, які молилися за нас, билися за нас. Ми відчуваємо цю любов. Я люблю тебе, народе України. Ми єдина родина. Нас об’єднує не тільки ця земля, це повітря. Нас об’єднує не тільки спільна праця. Нас об’єднує наше бажання зробити так, щоб кожен з нас був вільним, щоб кожен з нас був членом єдиної родини!»

Трохи згодом заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юрій Гримчак в одному з телеефірів заявив: «Ми мінялися не з терористами ОРДЛО, а з Російською Федерацією. Фактично рішення про звільнення було ухвалено в Москві».

Обмін тому й затягували, що з 306 заявлених осіб, які дали згоду на обмін, частина передумала повертатися на територію, підконтрольну Росії. 

Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»