Директор Дніпропетровського
обласного центру з охорони
історико-культурних цінностей
Лідія ГОЛУБЧИК

Придніпровський край ховає багато таємниць сивої минувшини. У VII — III ст. до н. е. територія сучасної Дніпропетровщини була центром Великої Скіфії. Саме тут археологи знайшли знамениту золоту пектораль. Придніпров’я називають колискою запорозького козацтва, адже тут у XVI—XVII ст. виникла перша у світі демократична республіка — Запорозька Січ.

Міністерство культури визначило область пілотною у створенні електронної бази даних пам’яток. Нині завершено роботу з інвентаризації всіх пам’яток та із визначення меж територій пам’яток археології. Як Придніпровський край зберігає історичну і культурну пам’ять століть — тема нашої розмови з директором Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей Лідією ГОЛУБЧИК.

—  Лідіє Миколаївно, якими пам’ятками характеризується саме Дніпропетровщина?

—  У нас багато пам’яток археології, залишених кочовими племенами. Торік ми завершили роботу з інвентаризації та визначення меж пам’яток археології з візуальними ознаками. Кількість курганів, що потребують внесення до Держреєстру, збільшилася майже вдвічі й нині становить понад 14 тисяч. Вони виводяться з категорії земель сільськогосподарського призначення і переводяться в історико-культурну.

—  Напевно, це трудомісткий і тривалий процес?

— Так, цю роботу ми проводимо з 2002 року, і нині кожна пам’ятка археології має конкретні координати розміщення своєї території на картах області і України. Потрібно також скласти паспорт на пам’ятку, обрахувати її грошову вартість, визначити балансоутримувача та укласти з ним охоронний договір. Документи надаємо райдержадміністраціям. У районах приймають рішення про виведення такої землі із сівозміни. Далі сільські чи селищні ради мають взяти пам’ятку на баланс і підписати з райдержадміністрацією охоронний договір.

—  Захищає це кургани від розорювання?

— У всякому разі вже ніхто не скаже «Звідки я знаю, де та земля?» Сільради мають попереджати фермера, що це курган і його не можна розорювати. Своєчасне визначення меж пам’яток археології також дасть змогу їх зберегти, коли буде знято мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Правда, сільради пручаються, не хочуть брати археологічні пам’ятки на баланс, бояться відповідальності. Тому зараз в області лише 3% курганів мають балансову належність. Зазначу, що для землі під пам’ятками археології законодавство визначає виключно державну форму власності. І ми маємо позитивні рішення адміністративних судів за позовами прокуратури області щодо визнання бездіяльності органів місцевого самоврядування в частині неприйняття пам’яток археології (курганів) на баланс у Новомосковському, Юр’ївському та Томаківському районах.

— Тобто всі 14 тисяч курганів не досліджені і, можливо, там є ще не одна золота пектораль …

— Можливо, і є, але пектораль, знайдена в кургані «Товста могила» на Дніпропетровщині, — унікальна, і принесла світову славу археологу Борису Мозолевському. Бувають знахідки хоч і не коштовні, але безцінні для науки. Так, у Новомосковському районі Дніпропетровської області біля села Керносівка знайдена кам’яна скульптура III тис. до н.е., яка увійшла до світової скарбниці археологічних раритетів як Керносівський ідол. Можу згадати й випадок, коли багато років тому в Томаківському районі ми знайшли підвіску, зроблену з метеоритного заліза.

Загалом дослідження курганів мають бути зведені до мінімуму. Закон «Про культурну спадщину» передбачає розкопки тільки в разі потреби. Зокрема, дослідження об’єктів археології передує будь-яким будівельним роботам. Наприклад, на трасі будівництва окружної дороги у Дніпропетровській області досліджено 14 курганів. Наше завдання — зберегти пам’ятки для майбутніх поколінь, не викопувати все. Тут ми з науковцями маємо певні розбіжності. Наукові дослідження перетворюють матеріальний нерухомий об’єкт культурної спадщини в нематеріальний, науковий, духовний.

—  Які пам’ятки Дніпропетровщини серед найцікавіших?

— Ті, які внесені у Державний реєстр як пам’ятки національного значення. Такий статус надано 13 пам’яткам археології та 10 пам’яткам історії Дніпропетровщини. Зокрема, це курган Нечаєва (Гегелина могила) — найбільший за розмірами на півдні України, вочевидь курган скіфського вождя. Широко відоме в науці Башмачанське городище ІІІ-початку V століть н. е., яке виникло в часи великого переселення народів і слугувало укріпленням під час навали чужинців. Серед пам’яток історії — місце загибелі 972 року у битві з печенізькою ордою Київського князя Святослава, а також об’єкти, пов’язані з пам’яттю про видатного вченого, нашого земляка Дмитра Яворницького, могила кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка.

Будинок Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Пам’ятка історії національного значення. Фото з архіву Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей


— До речі, торік повідомлялося, що нарешті могилу кошового отамана Івана Сірка взяла під захист держава. А раніше пам’ятка не охоронялася?

— Могилу Івана Сірка взято на державний облік 1965 року. У 2009 році підтверджено національний статус об’єкта. Але за вимогами законодавства має бути й науково-проектна документація щодо меж і режимів використання зон охорони пам’яток. Такий проект могила кошового отамана Івана Сірка отримала торік. На жаль, не на кожну пам’ятку розроблені охоронні зони, бо це потребує певного фінансування. Нині проекти охоронної зони мають в області лише чотири пам’ятки національного значення, зокрема Новобогородицька фортеця і місце загибелі князя Святослава. Тому тішимося, що знайшовся спонсор, завдяки якому меморіальний комплекс Сірка отримав охоронну зону. Проект враховує можливість розташування на певній відстані від пам’ятки туристичного комплексу «Чортомлицька Січ», що буде сприяти зростанню туристичної привабливості області.

 — А які монументи потрапили у реєстр? Є там пам’ятник Леніну, що стоїть на центральній площі Дніпропетровська?

— Щоб потрапити до Держреєстру, пам’ятники мають бути високохудожніми авторськими роботами, виконаними з довговічних матеріалів. Гранітний пам’ятник Леніну – це авторська робота. Тому він у реєстрі. За попередньої епохи до переліку пам’яток монументального мистецтва області внесено 490 монументів, погрудь, пам’ятних знаків. Але після інвентаризації 365 з них були визначені як такі, що не варті занесення до Держреєстру.

—  Це «комуністичні», радянської доби?

— Ні. Політична складова до уваги не береться. Правового нігілізму не повинно бути. Зняті з обліку об’єкти були тиражованими роботами з гіпсу, залізобетону, і немає значення, кого вони увічнювали.

— Я знаю, що на Дніпропетровщині діють легальні пошуковці, з якими співпрацює центр.

— Так. В області потужні громадські пошукові організації досліджують місця боїв періоду Великої Вітчизняної війни. Всі знахідки передають до музеїв. За останні 3 роки громадськими організаціями «Пошук-Дніпро», «Гвардія-Дніпро» знайдено останки понад 1500 загиблих бійців, за архівними даними та супутніми знахідками встановлено імена 86-ти, проведено 17 урочистих поховань.

— Як почуваються «чорні» копачі на Дніпропетровщині?

— Вони руйнують пам’ятки: риють грабіжницькі нори в курганах, видовбують метал на місцях боїв. Про всі випадки таких безчинств ми повідомляємо у правоохоронні органи. Водночас «чорних» поменшало, бо працюють «білі». Організований і законослухняний пошуковий рух поширюється. У 2010 році громадська організація «Пошук-Дніпро» виступила ініціатором об’єднання всіх пошуковців України в єдину спілку «Союз народна пам’ять», яку очолив Ярослав Жилкін. Ми разом з керівниками цих загонів перевіряємо новачків на порядність і володіння методикою досліджень.

— Лідіє Миколаївно, виходить, деякі раніше болючі питання — розорювання курганів, «чорні» копачі — втрачають актуальність? То назвіть, які є нагальні проблеми?

— Проблеми, звісно, є, але вони послідовно розв’язуються. У нас діють кілька обласних програм щодо різних напрямків пам’яткоохоронної роботи. Програма розвитку культури в Дніпропетровській області передбачає інвентаризацію, паспортизацію пам’яток, підготовку окремих томів державного енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України. Дніпропетровська область». З обласного бюджету ми щороку отримуємо кошти на визначення меж територій пам’яток. Зокрема, 2012 року на ці цілі виділено 400 тисяч гривень.

За Програмою збереження пам’яток Великої Вітчизняної війни щорічно районам виділяються субвенції з облбюджету на впорядкування меморіалів, пошук непохованих останків, гідне поховання та увічнення пам’яті загиблих. Тому пам’ятки історії на відміну від курганів органи місцевого самоврядування беруть на баланс без застережень. Дніпропетровщина може бути прикладом для інших регіонів, як потрібно ставитися до об’єктів культурної спадщини.

Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Лідія ГОЛУБЧИК. З 1977 по 1988 рік працювала в Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. І. Яворницького на різних посадах. З 1999 року — директор Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей. Автор низки наукових публікацій. Заслужений працівник культури України. Нагороджена почесними відзнаками Міністерства культури, Пам’ятним знаком Правління Народного Союзу Німеччини по догляду за військовими могилами.

ДОВІДКОВО

На державному обліку Дніпропетровщини перебуває 11 131 пам’ятка. З них — 7562 пам’ятки археології (кургани, ∂рунтові могильники, поселення давньої людини); 3480 пам’яток історії (братські та індивідуальні могили бійців громадянської, Великої Вітчизняної воєн, місця та будинки, пов’язані з історичними подіями та видатними особистостями) та 125 пам’яток монументального мистецтва.

ПРИВІТАННЯ 

З нагоди Дня пам’яток історії та культури

Дорогі друзі!

Культурна спадщина є невід’ємною частиною світового надбання, відіграє важливу роль у розвитку національної свідомості, живить почуття любові до рідної землі, гордості за свою країну. Від того, як ми ставимося до неї, залежить імідж України як висококультурної держави з глибинним духовним корінням.

Уряд приділяє значну увагу створенню належних умов для збереження неперевершених скарбів української історії та культури та сприятиме дослідженню і популяризації національного культурного надбання.

Ми всі цінуємо нелегкий труд працівників сфери охорони культурної спадщини заради збереження національних святинь. Ваша  відданість справі дає змогу надійно зберегти для прийдешніх поколінь безцінні історичні пам’ятки.

Уряд вітає Вас з професійним святом. Бажаємо Вам  здоров’я, щастя, злагоди і добробуту у Ваших родинах та нових  досягнень на благо України.

З повагою

Прем’єр-міністр України  Микола АЗАРОВ