У трійку найпоширеніших захворювань населення області, де третій рік триває АТО, входять серцево-судинні патології, онкологічні недуги і туберкульоз. Та якщо до війни на Луганщині було понад шість десятків медичних установ обласного рівня, то нині відновлено роботу тільки дев’ятьох з них. Про пріоритетні завдання в організації медичної допомоги та реформування охорони здоров’я області розповідає в. о. начальника обласного департаменту охорони здоров’я Ольга РИБАЛКA.
— Пані Ольго, яка нині ситуація із захворюваністю в області?
— Щороку в нас трапляється до тисячі інфарктів. Збільшився рівень захворюваності на онкологічні недуги: майже 50 тисяч осіб перебувають на диспансерному обліку. Це дуже великий показник. Потрібно підвищити виявлення туберкульозу, щоб своєчасно боротися з ним, адже в області багато людей мігрують, і це сер?йозна проблема.
Не можемо простежити, як на тимчасово непідконтрольній території відбувається обстеження на туберкульоз, яке там виявлення хвороби. У нас просто немає такої інформації. А населення їздить, трапляється велике скупчення людей на пропускних пунктах. Це може сприяти поширенню захворювання. Тож треба постійно бути на сторожі.
— Яке озброєння мають наші лікарі для боротьби з недугами жителів області?
— Якщо до війни у нас було понад 60 медичних установ обласного рівня, то нині відновлено роботу тільки дев’яти з них. Наприклад, обласна лікарня, на жаль, працює частково. Тобто в області є й перший, і другий рівні надання медичної допомоги. Але, наприклад, кардіологічне відділення Сєверодонецької міської багатопрофільної лікарні вимушено надає фактично допомогу третього рівня. Ми дійшли згоди, щоб сєверодонеччани брали на себе й надання допомоги хворим з області, тобто поки що частково виконували функції обласної установи за показаннями «гострий коронарний синдром».
Загалом основна проблема в області — дефіцит кадрів. Не вистачає 50% лікарів. А третина з тих, хто працює, — люди пенсійного віку.
— Молоді фахівці не хочуть їхати на роботу в зону бойових дій?
— Деякі недавні випускники медичних університетів наважуються працювати у Станиці Луганській, Щасті, Попасній, тобто фактично на лінії фронту, але їх недостатньо. У цих районних центрах влада готова навіть надавати житло, але охочих заселятися в нього небагато. Треба вирішувати питання безпеки, зацікавлювати людей.
— Оплата праці медика у прифронтовій зоні не вища, а так сама, як у колег в мирних областях?
— Так, наші лікарі отримують такі самі зарплати, як і в середньому в Україні. На жаль, ці питання вирішують не на обласному рівні.
— Чи може ці проблеми розв’язати реформа охорони здоров’я?
— Саме в нашій області реформа в частині організації первинної медико-санітарної допомоги через сімейних лікарів уже відбулася досить давно, в 2012 році. А тепер головні питання щодо реформування системи охорони здоров’я стосуються організації госпітальних округів.
— Скільки таких округів заплановано створити на Луганщині?
— Орієнтовно 5—6. Для нашої області це нормально. Але деяким медичним установам і адміністраціям районів доведеться подумати, як реорганізувати лікувальну допомогу, щоб лікарні не закрили, а створити на їхній базі, можливо, хоспіси або об’єкти відновного лікування.
Одна з найважливіших вимог нинішньої реформи — час доїзду «Швидкої допомоги» має бути до 60 хвилин. Саме тому потрібно серйозно зміцнювати екстрену медицину, яка надаватиме догоспітальну допомогу. Доки лікарі везуть хворого, вони повинні надавати йому адекватну допомогу.
На жаль, робота екстреної служби в області ще не відновлена в тому обсязі, в якому вона функціонувала. Багато автомобілів швидкої залишилися на непідконтрольній території, нема єдиної системи. Плануємо реалізувати програму з об’єднання таких відділень у єдиний центр, всебічно його оснастити і створити єдину диспетчерську. Це одне з основних завдань на найближчі два роки.
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ольга РИБАЛКA. Народилася 1968 року в Maрківці. Закінчила Луганський медичний інститут, пройшла шлях від лікаря-інтерна до завідувача неврологічного відділення для хворих з порушенням мозкового кровообігу Луганської міської багатопрофільної лікарні №7. Завідувала неврологічним підрозділом Луганської обласної клінічної лікарні.
Після серпня 2014 року працювала у Лисичанській міській поліклініці, Київській міській консультативно-діагностичній поліклініці ТМО «Психіатрія», завідувала відділенням стаціонару лікарні на 60 ліжок (з поліклінікою), підпорядкованої державній установі «ТМО МВС України по Луганській області» (м. Сєверодонецьк, Луганської обл.).
Із липня 2016 року працює заступником директора департаменту та виконує обов’язки директора департаменту охорони здоров’я Луганської обласної державної адміністрації.
Ми в Google+