Головний державний ревізор-інспектор
відділу місцевих податків і зборів, плати за
землю управління місцевих податків і зборів,
плати за землю департаменту оподаткування
та контролю об’єктів і операцій
Міністерства доходів і зборів України
Людмила БЕРЕГОВЕНКО

Два роки тому, коли в Україні запровадили туристичний збір (з 1 січня 2011 року), у платників податків, наприклад, адміністрацій готелів, де приїжджим надають послуги із проживання, природно виникало дуже багато запитань. Як-от: із кого він стягується, хто має пільги, як звітувати про його сплату? Нині моментів, що потребують уточнення, поменшало, але в процесі справляння туристичного збору виникають проблемні питання, які потребують узгодження.

Так, спілкування з податківцями потребують посередники, що працюють у туристичній галузі, а також новачки у цій справі. Але найбільше нині громадяни цікавляться тим, куди витрачаються кошти, які надходять до бюджету від збору, а також переліком документів, що дають їм право не сплачувати його.

На ці та інші запитання читачів «УК» під час «прямої лінії» відповіла головний державний ревізор-інспектор відділу місцевих податків і зборів, плати за землю управління місцевих податків і зборів, плати за землю департаменту оподаткування та контролю об’єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України Людмила БЕРЕГОВЕНКО. До речі, це спілкування було, очевидно, взаємокорисним і для представника міністерства. Зокрема, в ході спілкування час від часу  виникали запитання стосовно проблем, які існують у системі сплати збору на місцях і потребують вивчення й регулювання на законодавчому рівні.    

Запроваджується на розсуд місцевої ради

В. Коваленко, 
м. Луцьк:

– Людмило Іванівно, який вичерпний перелік документів, потрібних для обрахування, сплати туристичного збору, а також для звітування?

— Насамперед це Податковий кодекс України (далі — кодекс), а також рішення органу місцевого самоврядування (міської, сільської чи селищної ради) щодо запровадження збору на адміністративно-територіальній одиниці, податкова декларація.

У кодексі прописані платники збору, пільгова категорія осіб, ставка збору, податкові агенти, база й особливості його справляння та порядок сплати (декларування і сплата щоквартальні). Рішенням органу місцевого самоврядування встановлюється збір та конкретизується його ставка. Якщо є таке рішення (його ухвалюють не в усіх населених пунктах), податкові агенти (готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади, квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму, юридичні особи або фізичні особи — підприємці, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою, тощо) мають стати на облік в органі державної податкової служби як платник збору за місцезнаходженням, тобто за місцем здійснення діяльності.

Спочатку кодексом було запроваджено сплату збору авансовими внесками, а потім згідно з поданою податковою декларацією донараховували певну суму. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачувалася у строки, визначені для квартального податкового періоду. 

Але змінами, внесеними до кодексу 07.07.2011 року, авансові платежі скасовано. Відтоді звітують та сплачують збір за підсумками кварталу. На подання декларації із збору (поштою чи в електронному вигляді, якщо є цифровий ключ) надається 40 календарних днів по закінченні звітного кварталу. А на його сплату — 10 календарних днів з дня закінчення граничного терміну подання декларації. Тобто для сплати збору до бюджету передбачено 50 календарних днів по закінченні звітного кварталу.

За перший квартал цього року платники подають податкову декларацію із збору за формою, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1014 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору». Водночас 15 лютого 2013 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 21. 12. 2012 року №1402 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору», яким затверджено нову форму податкової декларації із збору. За цією формою подається податкова декларація за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося її оприлюднення. Тобто нову форму потрібно заповнювати  та подавати за другий квартал поточного року. Але хочу заспокоїти податкових агентів, які сплачують збір: вона не змінилася і зрозуміла для всіх.

Ігор Момоцюк,
Рівненський район:

— Хочу займатися зеленим туризмом. Сам я проживаю в обласному центрі — Рівному, а послуги маю намір надавати в Рівненському районі. Де треба зареєструватися і які податки платитиму?

— Таку інформацію можна оперативно отримати, звернувшись на безплатну телефонну лінію Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби за номером 0-800-501-007. Щодо бази справляння туристичного збору, то з вартості усього періоду проживання потрібно виділити вартість ночівлі. І збір може становити від  0,5 до 1 відсотка (фіксована ставка збору встановлюється рішенням місцевої ради) суми ночівлі за вирахуванням податку на додану вартість. До бази справляння збору не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані із правилами в’їзду (підпункт 268. 4. 2 пункт 268. 4 статті 268 кодексу).

Але стягувати з туриста збір потрібно лише в разі, якщо він запроваджений органом місцевого самоврядування на території, де надаються гостеві послуги з проживання. Місцеві ради в межах повноважень, визначених кодексом, вирішують питання щодо запровадження цього збору.

Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу (неосновне місце обліку, як платник інших податків і зборів).

Любов Михайлівна,
м. Київ:

— Я туроператор — суб’єкт підприємницької діяльності, третя група спрощеної системи оподаткування. Отримую від туриста гроші в повній сумі, маю договір з турагентством. Тобто для мене кошти за проживання є транзитними. Як їх правильно оформлювати?

— Ви надаєте посередницькі послуги — продаєте путівки, у вартість яких входить плата за проживання, зокрема і туристичний збір (якщо він запроваджений місцевою радою). З вартості путівки податковому агенту перераховуються кошти за проживання, зокрема за ночівлю і, відповідно, збір. Тобто платником збору до бюджету буде податковий агент, який надає послуги з проживання (ночівлі).

Щодо визначення доходу для оподаткування ви можете звернутися на безплатну телефонну лінію Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби за номером 0-800-501-007.      

 

Організатори «зеленого» туризму хочуть знати, яким чином використовуються кошти зі справляння збору. Фото з архiву редакцiї

Надумана проблема

Наталя Анатоліївна, м. Тернопіль:

— Людмило Іванівно, чи платить збір закордонний гість, який прибуває у службових справах на підприємство міста?

— У разі якщо особа прибула у відрядження, слід керуватися роз’яснювальним листом Державної податкової служби України від 20. 08. 2012 року № 1091/0/71–12/15–2217м  щодо справляння туристичного збору. Проблеми не повинні виникати. Підтвердженням того, що іноземець прибув у службових справах, тобто у відрядження, може бути копія документа, відповідно до якого його візит вважається відрядженням (наказ, розпорядження, укладений договір чи контракт, повідомлення про відрядження або інший документ, що засвідчує факт відрядження, тощо).

Вони і є підставою для звільнення від сплати збору. До нас неодноразово зверталася Європейська бізнес асоціація із пропозицією виключити з категорії пільговиків осіб, які перебувають у відряджені. Мотивували тим, що зазвичай важко визначити мету, з якою прибуває закордонний гість. Вважаю, що зробити це неважко. По-перше є віза службова, а є туристична. По-друге, якщо він приїхав у службових справах, то у нього повинна бути копія укладеного договору чи виклик від організації, підприємства. Звичайно, в кожній країні своє законодавство і документи різні, але без документів у відрядження ніхто не їде.

Не варто робити проблему зі сплати туристичного збору. Та і його ставка становить лише 0,5—1% вартості ночівлі без ПДВ. Особливість справляння збору: податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних із тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання. Тобто плата невелика і необтяжлива. Водночас для місцевого бюджету ці надходження потрібні.

До речі, органи місцевого самоврядування практикують встановлення різних ставок для податкових агентів (тих, хто надають послуги з ночівлі-проживання) залежно від місця розташування (статус адміністративно-територіальної одиниці, центр населеного пункту чи околиця, автошляхи тощо), кількості приїжджих, вартості ночівлі, курортного сезону тощо.

Платниками туристичного збору, згідно з підпунктом 268. 2. 1 пункту 268. 2 статті 268  кодексу, є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій чинне рішення місцевої ради про встановлення збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) і зобов’язані залишити місце перебування в зазначений строк. Але прибувши на територію, потрібно одразу з’ясувати, чи є рішення місцевої ради про запровадження збору. Інакше збір платити не потрібно.

Повний перелік осіб, з яких не стягується збір, прописаний у підпункті 268. 2. 2 пункту 268. 2 статті 268 кодексу. Це особи, які постійно проживають, зокрема на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір; особи, які прибули у відрядження; інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); ветерани війни; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; діти віком до 18 років; дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

Надія Іванівна,
м. Тернопіль:

— Юридична особа має укладені угоди з бюджетними організаціями на проживання працівників під час проходження курсів з підвищення кваліфікації. Чи правомірно в цьому разі стягується туристичний збір?

  Ні, неправомірно, бо у громадян є документ, який засвідчує, що вони прибули на підвищення кваліфікації. Зазначені курси підвищення кваліфікації є бюджетними витратами, тобто оплачуються за рахунок держави. Такі заходи прирівнюються до відрядження, а тому збір стягуватися не може.

Семінар, конференція чи курси підвищення кваліфікації для представників комерційних недержавних організацій чи приватних підприємств також є відрядженням. І направляють людей на ці заходи відповідно з  документом організації чи підприємства, який засвідчує факт відрядження. Саме їхні копії й стануть підставою для звільнення від сплати туристичного збору. Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їхню належність до пільгової категорії, є платниками збору.

Повний перелік податкових агентів, які можуть стягувати цей збір, зазначено в підпункті 268. 5. 1 пункту 268. 5 статті 268 кодексу. Так, окрім адміністрацій готелів, право на це мають адміністрації кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих, інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади, квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму. Крім того, юридичні особи або фізичні особи — підприємці, що уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Іноземець, який прибув в Україну у відрядження, сплачувати збір не повинен. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Платіж без цільового призначення

Сергій Яківчук,
м. Одеса:

— Збір практикується вже два роки. А чи регламентується його використання? Наприклад, у нашому місті бракує елементарних табличок з нумерацією будинків. І турист, який платить збір за період перебування в Одесі, не може чітко орієнтуватися в місті. Чи можна використати ці кошти на такі цілі? Завчасно вдячний за відповідь, Людмило Іванівно. 

— Рішення про використання коштів, які надходять від туристичного збору, приймає орган місцевого самоврядування. Тому слід звернутися до відповідного територіального органу із запитом про використання коштів, які надійшли від справляння збору. Водночас цільове призначення цих коштів не прописане в Податковому кодексі України.              

— Але турист або член громади може запропонувати, куди насамперед слід спрямувати кошти? Вважаю, що має діяти механізм опитування, щоб місцева влада знала, чого городянам і гостям бракує. І відповідно їх витрачати. Це було б справедливо.

 — Ми постараємося повідомити органи місцевого самоврядування про вашу пропозицію.

Богдан Правничук,
голова правління Закарпатського
обласного центру сільського туризму:

— Ми, організатори сільського туризму, проти збору. Але оскільки він діє, то хочемо, щоб місцеві органи, які його справляють, звітували перед громадою про використання коштів.

— На сьогодні можна звернутися до органів місцевого самоврядування, які запровадили збір, із запитом про використання коштів, отриманих від справляння збору. Ми також звернемося до них, і відповіді, які надійдуть, розмістимо на сторінках газети «Урядовий кур’єр». А загалом щоб у людей не виникало таких запитань, слід продумати процедуру оприлюднення відповідної інформації. Наприклад, публікувати її на сайтах місцевих органів.

Грошей немає

Валентина Марнопольська,
голова асоціації малих готелів Криму:

— Дві третини гостей Криму обирають для відпочинку приватний сектор. І як показав торішній досвід, система стягнення туристичного збору, прописана в Податковому кодексі, не дає змоги самим туристам оплачувати збір. Та й люди їдуть відпочивати, а не ходити по установах. І господарі житла, оскільки не є підприємцями, не можуть робити це за туристів. Людмило Іванівно, чи вноситимуть зміни до кодексу щодо системи стягнення, адже ці гроші потрібні місцевому бюджету, але не надходять?

— Наскільки мені відомо, на території Автономної Республіки Крим є уповноважені юридичні особи або фізичні особи-підприємці, з якими сільські, селищні або міські ради уклали договори про справляння туристичного збору. Цю можливість передбачає абзац в) підпункту 268. 5. 1 пункту 268. 5 статті 268 кодексу. Йдеться не про те, що всі податкові агенти, які надають послуги з ночівлі, повинні укладати договір. В Україні в таких регіонах, як Крим, Херсонщина, Запоріжжя, коли настає курортний сезон, багато хто здає своє житло відпочивальникам. Тобто власники житла, що надають послуги з проживання (ночівлі), мають стягувати туристичний збір і сплачувати його до бюджету.

Водночас громадяни не є фізичними особами-підприємцями, тому не можуть самостійно сплачувати цей збір, тобто бути податковими агентами. І в АР Крим знайшли вихід із цієї ситуації. Так, населений пункт на березі моря поділили на квартали і за кожним з них закріпили фізичну особу-підприємця, з яким уклали договір про стягнення та сплату збору. Тобто підприємець має номерні квитанції відповідного зразка і збирає ці кошти у фізичних осіб та перераховує їх до місцевого бюджету. А потім звітує про справлений збір, подаючи податкову декларацію.

— Так, кожна сільська та міська рада прийняла рішення про податкових агентів. Це юридичні чи фізичні особи-підприємці, які мають стягувати туристичний збір із громадян, що здають житло відпочивальникам.  Але торік ця система в Криму не працювала. У 2012-му в різних регіонах півострова представники податкової служби проводили наради з такими податковими агентами, щоб з’ясувати, чому немає очікуваних надходжень. Головною причиною називали недовіру до агентів, які стягують туристичний збір. Господарі житла не завжди хочуть працювати з ними. Це призводить до того, що в одних регіонах збір сплачують добре, а в інших він майже не надходить у бюджет. А відбувається це внаслідок недостатньої співпраці місцевої влади з населенням. Тож податкові агенти не можуть повністю виконувати свої функції, бо заходити у приватну оселю і пояснювати необхідність сплати туристичного збору вони не мають права.  

Тобто система, яка нині практикується в Криму, не влаштовує і населення, яке здає житло, і адміністрації. Тому її потрібно вдосконалити. А кошти від такого збору потрібні, бо це той струмок грошових надходжень, який повинен бути в місцевому бюджеті. І витрачати їх мають на розвиток інфраструктури населених пунктів, а також на прибирання територій в сезон. Бо відпочивальники постійно скаржаться на велику кількість сміття.

 — Вдячна за таку інформацію. Ми в міністерстві обов’язково відпрацюємо це питання. Ми вважали, що система працює в усіх регіонах півострова. А виявляється, не всі власники житла, які здають його відпочивальникам, готові платити туристичний збір у бюджет. Потрібно  знаходити спільну мову між усіма учасниками цього процесу.

До речі, є інший приклад стягування збору. Деякі органи місцевого самоврядування встановили його фіксований розмір, адже на місці всі добре знають, хто, скільки і яких кімнат здає в курортний сезон. Але це знову-таки  справляється через вищезгаданих податкових агентів на підставі укладених з ними договорів. І в певних регіонах Криму збір надходить без проблем. Тобто на тих територіях, де згодні платити всі, питання вирішене. 

«Пряму лінію» підготувала і провела
Оксана МАЛОЛЄТКОВА,

«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Людмила БЕРЕГОВЕНКО. Народилася 1969 року в місті Тараща Київської області.  У 1990 році закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д. С. Коротченка, отримавши кваліфікацію економіста. З 1991-го по 2000-й працювала в Державній податковій інспекції Борисполя. У 2000 році переведена до Державної податкової адміністрації в Київській області,  у 2007-му — до департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) Державної податкової служби України. З липня 2012 року — головний державний податковий інспектор департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС. 

 

ПРЕС-ЦЕНТР "УК" 

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ на електронну адресу:  imrich@ukcc.com.ua